19.03.24
22-ц/812/440/24
Провадження № 22-ц/812/440/24 Суддя першої інстанції Селіщева Л.І.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
19 березня 2024 року м. Миколаїв Справа № 490/984/22
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Ковальському Є.В.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представник - ОСОБА_2 , на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2022 року, постановлену під головуванням судді Селіщевої Л.І., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин,
07 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, заінтересована особа - ОСОБА_3 , де просила встановити факт, що ОСОБА_4 на ім'я якої складено заповіт ОСОБА_5 , є однією особою з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановити, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її бабусею.
Доводи заяви обґрунтовувала тим, що після смерті бабусі відкрилась спадщина щодо прав власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,89 га, яка розташована на території Маліївської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. Померла за життя склала заповіт, за яким їй заповідала все належне майно.
12 травня 2020 року вона звернулась до приватного нотаріуса щодо оформлення спадщини, проте їй було рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання щодо належності заповіту саме їй у зв'язку з розбіжностями у написанні її по - батькові, а також питання встановлення родинних відносин між нею та ОСОБА_5 .
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2022 року заяву залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що 14 вересня 2022 року, 31 жовтня 2022 р оку та 08 грудня 2022 року заявник в судові засідання не з'явилася. Заявнику направлялася судова повістка за адресою, зазначеною нею у заяві, що відповідає вимогам частини 6, пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України. Однак, поштове повідомлення про вручення судової повістки повернулося на адресу суду з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою”. При цьому, у матеріалах справи відсутня заява заявника про зміну її місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження, а також заява на отримання SMS повідомлень, чи адреса електронної пошти.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представник - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що жодної повістки, на які в оскаржуваній ухвалі посилається суд першої інстанції, заявник не отримувала, SMS повідомлення на її номер телефону судом також не направлялись.
Представник заявника також не отримувала жодних повідомлень, а ні засобами поштового зв'язку, а ні у вигляді SMS повідомлення.
Передбачені законом засоби повідомлення усіх учасників справи Корабельним районним судом м. Миколаєва застосовані не були, що стало причиною необізнаності, як заявниці, так і її представника у визначенні судом дати проведення судових засідань, а саме: 14 вересня 2022 року, 31 жовтня 2022 року та 08 грудня 2022 року.
За адресою ОСОБА_1 разом з нею зареєстрований та проживає її батько - ОСОБА_6 , який є інвалідом і весь час знаходиться вдома.
Про виклик до суду і про надходження на адресу заявниці відповідних викликів до суду у формі повісток або іншим чином, йому взагалі нічого відомо не було, хоча пошту він регулярно отримує.
Ні заявник, ні інші учасники справи про дати розгляду справи належним чином, як того вимагає Закон, повідомлені не були, у зв'язку з чим ухвала суду від 08 грудня 2022 року підлягає скасуванню.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначає про розміщення інформації щодо призначення судових засідань на сайті Корабельного районного суду м. Миколаєва.
Однак, сторонам по справі про розгляд даної справи саме Корабельним районним судом м. Миколаєва взагалі відомо не було, так як 07 лютого 2022 року дана заява була прийнята Центральним районним судом м. Миколаєва.
На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від заінтересованої особи не надходило.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили. З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України суд розглянув справу без участі учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2022 року дану цивільну справу було передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2022 року вказану справу було передано за підсудністю до Корабельного районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2022 року провадження по даній справі було відкрито та призначено судове засідання на 14 вересня 2022 року об 13.30 годин.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи протягом розумного рядка незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "DIYA 97 v. UKRAINE "; заява № 19164/04).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, годину та місце розгляду своєї справи або обмежень у праві отримання в суді усної чи письменної інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень в порядку, встановленому законом (частина 1 статті 8 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з дотриманням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб (частина 4 статті 294 ЦПК України).
Наслідки неявки в судове засідання позивача справи визначено статтею 257 ЦПК України. У справі, що переглядається це заявник.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче судове засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Наведена норма кореспондується з визначеним у частині 5 статті 223 ЦПК України правилом, за яким у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце розгляду справи є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу.
Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату та годину судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, повторність неявки на судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц.
Суд першої інстанції зазначив, що заявник належним чином повідомлася про дату, час і місце судових засідань, призначених на 14 вересня, 31 жовтня та 08 грудня 2022 року, проте в судове засідання не з'явилася та про причини неявки суд не повідомила. При цьому поштове повідомлення про вручення судової повістки повернулося на адресу суду з поштовою відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», що дало підстави суду першої інстанції залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин без розгляду.
Між тим такі висновки суду є безпідставними, оскільки не відповідають матеріалам справи та наведеним правовим нормам.
Так, за матеріалами справи суд першої інстанції на виконання свого обов'язку щодо повідомлення заявника ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи направляв на адресу останньої, яка була зазначена при звернення до суду із заявою, повістки (повідомлення) про виклик до суду на 14 вересня, 31 жовтня та 08 грудня 2022 року. Проте кожного разу поштові направлення поверталися на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінчення терміну зберігання», про що свідчать конверти з такими відмітками, що містяться в матеріалах справи ( а.с. 52-53, 58-59, 64).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, справа № 461/10610/13-ц , зазначено, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування про дату, час і місце розгляду справи (близький за змістом висновок викладено у пункті 31 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 127/2871/16-ц , в пунктах 47-48 постанови Великої Палати Верховного Суду в справі № 752/11896/17від 12 грудня 2018 року).
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 не дотримався вимог процесуального закону щодо належного повідомлення заявника про дату, час і місце розгляду справи, а тому безпідставно дійшов до висновку про залишення цієї заяви без розгляду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання про судові витрати заявника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на зазначену ухвалу суду першої інстанції підлягають вирішенню судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі.
Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представник - ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2022 року скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 19 березня 2024 року.