вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2024 р. Справа№ 910/7451/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача не з'явився
від відповідача: Панченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023, повний текст якого складено та підписано 03.10.2023
у справі № 910/7451/23 (суддя Марченко О.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта»
про стягнення 44 345,38 грн
Короткий зміст позовних вимог
11.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» про стягнення 44 345,38 грн, з яких:
- 10 686 грн дивідендів за 2018 рік, 3 336,13 грн втрат від інфляції та 469,01 грн 3% річних, нарахованих за прострочення виплати дивідендів за 2018 рік;
- 21 255 грн невиплаченої частини чистого прибутку за 2020 рік, 7 423,52 грн втрат від інфляції та 1 175,72 грн 3% річних, нарахованих за прострочення виплати частини чистого прибутку за 2020 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є акціонером ПАТ «Укрнафта» та власником іменних цінних паперів вказаного товариства у кількості 300 шт. 18.05.2021 року загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрнафта» прийнято рішення, оформлене протоколом від 18.05.2021 року № 31, про розподіл прибутку товариства за 2018 та 2020 роки. Відповідно до повідомлення про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за результатами діяльності ПАТ «Укрнафта» у 2018 році розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 35,62 грн.; виплата здійснюється у строк з 15.06.2021 року по 17.11.2021 року. Розмір невиплачених позивачу, як акціонеру ПАТ «Укрнафта», дивідендів за 2018 року становить 10 686 грн.
Також за результатами зазначених загальних зборів вирішено, в тому числі, питання щодо розподілу прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року та прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства; оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, загальними зборами вирішено дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; чистий прибуток Товариства за 2020 рік згідно з фінансовою звітністю останнього, розміщеною на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, становить 4 269 260 000 грн; кількість акцій Товариства 54 228 510 шт.; отже, розмір частини чистого прибутку за 2020 рік в розмірі не менше 90% на одну акцію становить 70,85 грн; частина чистого прибутку позивача становить 21 255 грн.
З огляду на невиплату відповідачем вказаних сум позивачем нараховано 3 336,13 грн втрат від інфляції та 469,01 грн 3% річних, нарахованих за прострочення виплати дивідендів за 2018 рік, і 7 423,52 грн втрат від інфляції та 1 175,72 грн 3% річних, нарахованих за прострочення виплати частини чистого прибутку за 2020 рік.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України» (далі - Депозитарій) неправомірно 23.12.2021, 29.12.2021 та 11.02.2022 було відхилено розпорядження Товариства про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами від 22.12.2021 №01/01/13/05/02-02-213 і від 11.02.2022 №01/01/13/05/02-02-262 та повернуто на рахунки суму коштів, переказаних на виконання вказаного розпорядження; саме такі протиправні дії Депозитарію обумовили обставини, за яких Товариство з об'єктивних причин не змогло забезпечити виплату дивідендів за 2018 рік своїм акціонерам, у тому числі і позивачу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/7451/23 у задоволенні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» на користь ОСОБА_1 9 991 грн 41 коп. дивідендів за 2018 рік; 3 145 грн 50 коп. втрат від інфляції; 438 грн 53 коп. 3% річних; 19 874 грн 69 коп. частини чистого прибутку за 2020 рік; 6 995 грн 07 коп. втрат від інфляції; 1 099 грн 37 коп. 3% річних і 2 514 грн 48 коп. судового збору.
Рішення мотивоване тим, що з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. Тож невиконання відповідачем обов'язку з виплати акціонерам дивідендів за 2018 рік, у визначених рішенням загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 року строк свідчить про порушення прав акціонерів ПАТ "Укрнафта" на отримання прибутку акціонерного товариства в сумі 9 991,41 грн (за вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору). За перерахунком суду сума втрат від інфляції та річних, що нараховані у зв'язку з порушення строків виплати дивідендів за 2018 рік, становлять 3 145,50 грн, та 438,53 грн, відповідно. В вищенаведених сумах судом визнано обґрунтованими дану частину позовних вимог.
Оскільки загальні збори Товариства в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021, визначивши спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», то позовні вимоги про стягнення 19 874,69 грн частини чистого прибутку за 2020 рік (за вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору) задоволені судом. За перерахунком суду сума втрат від інфляції та річних, що нараховані за прострочення виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, становить 6 995,07 грн та 1 099,37 грн, відповідно. Тож в наведених сумах задоволена дана частина позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
А саме апелянт посилається на те, що:
- для відповідача єдино можливим способом виплати дивідендів є їх виплата виключно через депозитарну систему України;
- товариство неодноразово вживало заходів щодо перерахування коштів акціонерам, зокрема, 23.12.2021, 29.12.2021, 11.02.2022 переказувало на рахунок ПАТ «Національний депозитарій України» кошти для виплати дивідендів. Однак розпорядження товариства третьою особою було відхилено, а кошти повернуті;
- саме такі протиправні дії депозитарію обумовили обставини, за яких товариство з об'єктивних причин не змогло забезпечити виплату дивідендів за 2018 рік своїм акціонерам, у тому числі і позивачу;
- Закон України «Про акціонерні товариства», як спеціальний нормативний акт, не містить положень про можливість та порядок виплати на користь акціонерів частини чистого прибутку поза дивідендами, які хоч і є складовою чистого прибутку, проте не є тотожним;
- акціонери мають право отримувати матеріальне (грошове) благо від діяльності товариства у форма дивідендів. Жодних інших виплат, крім дивідендів, зокрема, частини чистого прибутку за результатами розподілу чистого прибутку товариства чинним законодавством на користь акціонерів не передбачено та не врегульовано.
- до предмету регулювання законів про державний бюджет не відноситься питання управління господарським товариством;
- з урахуванням висновків Конституційного Суду України, що викладені в рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не повинен був застосовувати положення статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» як такі, що суперечать Основному Закону та застосувати положення Конституції України як норми прямої дії;
- за висновками Верховного Суду, що наведені в постанові від 25.01.2023 № 676/47/21, незастосовується нормативно-правовий акт (закон, постанова і т.д.), положення якого не узгоджуються або суперечать ЦК України як універсальному кодифікованому акту у сфері цивільних правовідносин, пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів (ст.4 ЦК України);
- оскільки будь-які виплати господарського товариства на користь його учасників відмінних від держави не є забезпеченням виконання бюджетів будь-якого рівня, то суд першої інстанції в порушення ч. 6 ст. 11 ГПК України застосував до спірних правовідносин положення статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач не скористався наданим йому процесуальним законом правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7451/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/7451/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.12.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.12.2023.
13.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить здійснювати розгляд справи із повідомленням та викликом сторін, оскільки відповідно до п.п 3 п. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті зокрема справи у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу задоволено. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 06.12.2023. Явку сторін визнано не обов'язковою.
Розгляд справи згідно ухвали суду від 06.12.2023 відкладено, а в засіданні суду 15.01.2024 оголошувалась перерва до 05.02.2024, про що постановлено протокольну ухвалу.
Явка представників сторін
Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.
Представник позивача в судове засідання 18.03.2024 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", згідно пунктів 1.1., 1.3. Статуту, в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 року (протокол № 29 від 19.09.2019 року) (надалі-Статут), засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 року № 57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 року № 210/93, з подальшою, згідно рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 року, зміною типу і назви Товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".
Пунктами 3.1. та 3.2. Статуту акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України. Кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, зокрема, на отримання дивідендів.
Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами (п.п. 6.1., 6.16. Статуту).
Статутний капітал ПАТ «Укрнафта» становить 13 557 127, 50 грн. і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн.
18.05.2021 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", рішення яких оформлені протоколом № 31. До порядку денного яких, окрім інших, було винесено 17-те питання про розподіл прибутку відповідача за підсумками 2018 рік.
Так, згідно протоколу № 31 від 18.05.2021 року, зокрема, було прийнято рішення: «Затвердити такий розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2018 рік: на виконання ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1 931 619 526,20 грн., що складає 30% чистого прибутку Товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Решту чистого прибутку Товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн, що складає 70% чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку.
Затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями ПАТ «Укрнафта» за результатами 2018 року в сумі 1 931 619 526,20 грн.
Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у розмірі 35,62 грн».
27.05.2021 року відбулось засідання наглядової ради ПАТ «Укрнафта», рішення якої було оформлене протоколом № 9/21 від 27.05.2021 року, згідно з додатком № 1 до якого визначено дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів, особам, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» у 2018 році.
Так, визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року - 11.06.2021 року.
Розмір нарахованих дивідендів (загальний розмір), що підлягають виплаті відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Товариства від 18.05.2021 року - 1 931 619 526,20 грн (один мільярд дев'ятсот тридцять один мільйон шістсот дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 20 копійок).
Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію - 35,62 грн.
Строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року: дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021; дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021 року.
Спосіб виплати дивідендів - виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України.
Порядок виплати дивідендів: виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) однакові для всіх власників акцій одного типу та класу; - дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами; виплата дивідендів здійснюється шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів, по мірі надходження коштів на рахунок ПАТ «Укрнафта» у межах встановленого строку виплати дивідендів; витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів, тощо), проводяться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання; для отримання дивідендів кожний акціонер ПАТ «Укрнафта» повинен звернутись до своєї депозитарної установи, де він має рахунок у цінних паперах по акціях ПАТ «Укрнафта» станом на 11.06.2021 та заключити з цією депозитарною установою договір про обслуговування рахунка в цінних паперах (у разі відсутності договору); відповідальність за укладення договорів з депозитарною установою, своєчасність, достовірність та повноту наданих депозитарній установі банківських реквізитів, за вчинення необхідних дій для отримання дивідендів, передбачених відповідним договором та/або внутрішніми документами депозитарної установи, тощо, покладається на акціонера; дивіденди, нараховані на акції AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код 20077720), виплатити в порядку, встановленому Законом України «Про управління об'єктами державної власності».
До переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за результатами 2018 року, окрім інших акціонерів, що володіють акціями ПАТ «Укрнафта» включений позивач - ОСОБА_1 , кількість простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта» якого становить 300 шт.
Як зазначає позивач, станом на день подання позову граничний строк для виплати дивідендів за 2018 рік (17.11.2021 року) сплинув, але позивач не отримав дивіденди за 2018 рік у розмірі 10 686,00 грн (300 х 35,62).
Також за результатами загальних зборів 18.05.2021 вирішено, зокрема, питання №13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства".
Так, по питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"".
За доводами позивача Товариство у встановлений Законом строк виплату належної ОСОБА_1 частини чистого прибутку за 2020 рік, що обраховується пропорційно кількості належних йому акцій від 90% чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений частиною другою статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік») не здійснило.
10.04.2023 позивач звертався до відповідача з вимогою про виплату дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік, проте останнім відповіді не надано.
Невиконання відповідачем зобов'язання з виплати позивачу як акціонеру Товариства дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік стало підставою для пред'явлення позову у даній справі про стягнення з відповідача 44 345,38 грн, з яких:
- 10 686 грн дивідендів за 2018 рік, 3 336,13 грн втрат від інфляції та 469,01 грн 3% річних, нарахованих за період з 18.11.2021 по 05.05.2023 за прострочення виплати дивідендів за 2018 рік;
- 21 255 грн невиплаченої частини чистого прибутку за 2020 рік, 7 423,52 грн втрат від інфляції та 1 175,72 грн 3% річних, нарахованих за період з 02.07.2021 по 05.05.2023 за прострочення виплати частини чистого прибутку за 2020 рік.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Пунктом 2 частини першої статті 116 ЦК України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Згідно з частиною першою статті 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначається Законом України «Про акціонерні товариства» (далі - Закон № 514-VI в редакції виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин першої, другою статті 20 Закону № 514-VI акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону № 514-VI кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.
Порядок виплати дивідендів визначається статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно якої дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року.
Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями оператора організованого ринку капіталу (операторів організованих ринків капіталу), на якому (яких) акції такого товариства допущені до торгів.
Згідно з абзацами 1 і 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Як зазначалося вище, позивач є акціонером Товариства, власником простих іменних акцій Товариства у кількості 300 шт., що підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах депонентів, яка видана депозитарною установою станом на 11.06.2021. До переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за результатами 2018 року, включені акціонери, що володіють акціями відповідача, зокрема, і позивач у кількості 300 шт., номінальною вартістю 35,62 грн. Зазначені обставини відповідачем не заперечувались ані в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За змістом частини третьої статті 30 Закону № 514-VI рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про розподіл прибутку Товариства за 2018 рік та затвердження розміру дивідендів за простими акціями відповідача за 2018 рік було прийнято загальними зборами Товариства і є підставою виникнення зобов'язання у відповідача щодо виплати дивідендів за 2018 рік.
Як зазначалось у даній постанові позивачем здійснено розрахунок даної частини позовних вимог виходячи із розрахунку кількість належних йому акцій (300 шт.) помноженої на номінальну вартість акції згідно рішення (35,62 грн) та заявлено до стягнення 10 686,00 грн.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Беручи до уваги те, що у визначений в протоколі загальних зборів акціонерів кінцевий строк виплати дивідендів (17.11.2021) товариство таку виплату своєму акціонеру ОСОБА_1 не здійснило, чим порушило свої зобов'язання і права цього акціонера з кількістю акцій 300 штук, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з Товариства дивідендів за 2018 рік у сумі 9 991,41 грн (за вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивач, вказуючи на прострочення виконання відповідачем зобов'язань з виплати дивідендів за 2018 рік, на їх суму в порядку ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати в сумі 3 336,13 грн та 3% річних у сумі 469,01 за період з 18.11.2021 по 05.05.2023.
Суд першої інстанції, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку цих позовних вимог, встановив, що він є арифметично не вірним, а тому частково задовольнив означені позовні вимоги в сумі 3 145,50 грн інфляційних та 438,53 грн 3% річних.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в цій частині не вбачає.
Щодо доводів відповідача про відсутність його вини у порушенні зобов'язання з виплати дивідендів за 2018 рік
Відповідач як в суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному порядку заперечуючи проти задоволення позову, з посиланням на приписи частини першої статті 614 ЦК України зазначав про відсутність його вини, оскільки депозитарій неправомірно відхиляв його розпорядження про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами та повернув на рахунки Товариства суму коштів, що призначались на виплату дивідендів, зокрема, позивачу.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Акціонерні товариства, інші, ніж зазначені в абзаці першому цієї частини, у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснюють виплату дивідендів через депозитарну систему України або безпосередньо акціонерам. Спосіб виплати дивідендів визначається відповідним рішенням загальних зборів акціонерів (абзац 2 частини 5 статті 30 названого Закону).
Послідовність дій акціонерного товариства, професійних учасників депозитарної системи України, депозитаріїв-кореспондентів, номінальних утримувачів з виплати акціонерним товариством дивідендів, порядок та строки перерахування дивідендів особам, які мають право на отримання дивідендів, визначає "Порядок виплати акціонерним товариством дивідендів", затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391 (далі - Порядок).
Згідно з абзацами 3-5 п. 1 ч. 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку для виплати дивідендів товариство перераховує на грошовий рахунок Депозитарію в Національному банку України суму дивідендів у повному обсязі або частками, якщо це передбачено рішенням загальних зборів або наглядової ради товариства. У випадку перерахування Депозитарію дивідендів частками товариство зазначає про це у розпорядженні про виплату дивідендів, яке надається Депозитарію. У разі отримання Депозитарієм розпорядження товариства про виплату дивідендів, яке містить інформацію про таку виплату частками, та перерахування коштів для виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції відповідного випуску, Депозитарій відмовляє у взятті до виконання такого розпорядження.
Судовими рішенням у справі № 910/3376/22 встановлено, що 15.11.2013 між Депозитарієм та Товариством укладено договір про обслуговування випуску цінних паперів № ОВ-1962, шляхом направлення заяви від 08.11.2013 № юр-2131 про приєднання позивача до запропонованих відповідачем умов договору.
Предметом зазначеного правочину є надання Депозитарієм послуг з організації перерахування Товариством дивідендів акціонерам, що підлягають виплаті в результаті розподілу прибутку позивача.
08.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до вказаного правочину (щодо надання послуг з виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами) № ВД/ОВ-196 шляхом направлення заяви від 05.11.2021 № 01/01/07/871 про приєднання позивача до запропонованих відповідачем умов договору.
Відповідно до п. 1.1. договору позивач доручає, а відповідач надає Товариству послуги щодо виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами (далі - суми погашення) за випущеними ним цінними паперами, які обслуговуються у Депозитарія, (далі - Послуги).
За умовами пункту 2.1.1. вказаної угоди відповідач зобов'язався приймати від позивача розпорядження про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами (далі - розпорядження) та інші документи, які відповідно до Правил Депозитарію, Регламенту провадження депозитарної діяльності Депозитарію (далі - Регламент) необхідні для надання послуг, обумовлених цією додатковою угодою.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2.1.2. додаткової угоди відповідач зобов'язався, за умови надання Товариством Депозитарію всіх документів, які відповідно до Правил та Регламенту необхідні для виплати доходів/сум погашення за цінними паперами, здійснювати перерахування грошових коштів у вигляді доходів/сум погашення за цінними паперами позивача, що надійшли від нього на рахунок відповідача, визначений згідно з пунктом 2.3.2. цієї угоди, на відповідні грошові рахунки депозитарних установ, що мають діючу ліцензію на здійснення депозитарної діяльності та/або депозитаріїв-кореспондентів з одночасним наданням таким депозитарним установам та/або депозитаріям-кореспондентам розпорядження щодо виплати доходів/сум погашення отримувачам відповідних доходів/сум погашення.
Абзацом 3 п. 2.1.2. додаткової угоди встановлено, що у разі отримання відповідачем розпорядження позивача, яке містить інформацію про виплату дивідендів частками, та перерахування Товариством Депозитарію для виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції відповідного виписку, то відповідач відмовляє у взятті до виконання такого розпорядження позивача.
Згідно з пунктом 2.2.4. додаткового договору Депозитарій має право відмовити Товариству в наданні послуг, обумовлених цією додатковою угодою, в тому числі у виконанні розпорядження, з підстав, обумовлених чинним законодавством України та/або цією додатковою угодою, та/або правилами, та/або регламентом, та/або договором.
Аналогічна норма міститься в пункті 2.2.3.5. пункту 2.2.3. договору.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2.3.1. вказаного правочину у випадку перерахування дивідендів частками, позивач зобов'язаний зазначити про це у розпорядженні, яке надається відповідачу.
Судами у вищенаведеній справі було встановлено, що Рішеннями наглядової ради Товариства, оформленими протоколом від 27.05.2021 № 9/21, вирішено, що датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, є 11.06.2021. Виплата дивідендів здійснюється через депозитарну систему України з 15.06.2021 по 17.11.2021. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу відбувається пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови їх виплати однакові для всіх власників акцій одного типу та класу, зокрема, умови щодо строків, способу та суми. Виплата дивідендів здійснюється виключно грошовими коштами, шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на їх отримання, по мірі надходження коштів на рахунок позивача в межах встановленого строку виплати дивідендів.
Так, розпорядженням від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-213, яке відхилено відповідачем 23.12.2021 та 29.12.2021, та розпорядженням від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-262 позивач наказав відповідачу здійснити виплату доходів за результатами діяльності у 2018 році в повному обсязі та перерахувати дані дивіденди на відповідні рахунки депозитарних установ/депозитаріїв-кореспондентів для наступної виплати (перерахування) власникам цінних паперів.
Згідно із розпорядженням від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-213 мало б бути перераховано дивіденди на загальну суму 30 072 756,24 грн, а за розпорядженням від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-262 - 12 408 534,48 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" відмовив у взятті до виконання вищезазначених розпоряджень позивача, що підтверджується листами-відмовами від 23.12.2021 № 0247ECCB-F48C-4EE1-93DF-08D9C60869A3, від 29.12.2021 № E3477E37-AF81-4AEB-52D9-08D9CA8C0C3E та від 11.02.2021 № D8A73EBD-AD53-4437-A12B-08D9ED28DF2E через те, що розпорядження надано на виплату дивідендів частинами, без збереження пропорційності щодо кількості належних особам прав на акції відповідного випуску та сума коштів для виплати перерахована не для всіх осіб, які мають право на отримання дивідендів.
За результатом розгляду спору про визнання неналежним виконання договору у справі № 910/3376/22 судами встановлено, що у відповідності до розрахунку нарахування дивідендів за розпорядженням від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-213 чистий прибуток у розмірі 30 072 756,24 грн за цим документом був спрямований на виплату лише 229 акціонеру через 4 депозитарні установи, а за розпорядженням від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-26 чистий прибуток в розмірі 12 408 534,48 грн був спрямований на виплату 321 акціонеру через 5 депозитарних установ. Отже, згідно цих розпоряджень позивач намагався виплатити дивіденди в повному обсязі 550 акціонерам.
У той же час, зі змісту рішення Загальних зборів товариства, оформленого протоколом від 18.05.2021 № 31, вбачається, що статутний капітал становить 13 557 127,50 грн та поділяється на 54 228 510 штук простих іменних акцій, кількість привілейованих акцій - 0. Загальна чисельність акціонерів, яким позивач мав сплатити дивіденди за 2018 року рік, становила 13 182 особи.
За таких обставин, судами констатовано, що розпорядження Товариства не відповідають приписам статті 30 Закону, Порядку та договору, оскільки ці розпорядження були направлені на виплату дивідендів у повному обсязі лише частині акціонерів позивача. А тому суди дійшли висновку про те, що відмови Депозитарія у взятті до виконання спірних розпоряджень Товариства були обґрунтованими та відповідали приписам Закону, Порядку та договору, у зв'язку з чим вимога про визнання неналежним виконання Депозитарієм умов договору в частині невиконання вказаних розпоряджень Товариства про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами є необґрунтованою.
Беручи до уваги те, що судовим рішенням у справі № 910/3376/22 встановлено факт надання Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» розпоряджень на виплату дивідендів за 2018 рік з порушенням норм чинного законодавства та умов договору про надання послуг з виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами, що має преюдиційне значення у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів з належного виконання зобов'язання про виплату дивідендів. Відтак відсутність вини у його порушенні Товариством не доведено.
Доводи апеляційної скарги про невірне з'ясування судом фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Щодо позовних вимог про стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Згідно з п. 12 ч. 2 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що загальними зборами акціонерів від 18.05.2021 по питанню № 13 порядку денного "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства", вирішено: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"".
Отже саме загальні збори ПАТ «Укрнафта» в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021, визначивши спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Так, у відповідності до абзацу другого статті 21 цього Закону господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується відповідачем, Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій відповідача ПАТ «Укрнафта», тобто 50% плюс 1 акція.
Тобто, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства" управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
Згідно із частиною першою статті 172 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об'єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Доводи апеляційної скарги щодо помилковості застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визнаються колегією неприйнятними, оскільки для таких товариств як ПАТ «Укрнафта» (господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків) спеціальним законодавством визначено особливий порядок розподілу прибутку. Зокрема, до таких нормативних актів віднесено Закон України «Про управління об'єктами державної власності» та Закони України про державний бюджет на відповідний рік.
Також не заслуговують уваги і аргументи апеляційної скарги в частині посилань на те, що виплати господарського товариства на користь його учасників відмінних від держави не є забезпеченням виконання бюджетів як підстава обґрунтування помилковості висновків про застосування до спірних правовідносин статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Адже чинною нормою передбачено сплату частини чистого прибутку не лише до державного бюджету, а й іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі.
Більше того, рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі № 3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу восьмого частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується іншим учасникам товариства.
Тому абзац другий статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" постфактум викладено в редакції, що є відмінною від абзацу восьмого частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та, відповідно, з врахуванням інтересів інших учасників господарського товариства. Позаяк встановлення різних умов для власників акцій одного типу та класу, обмежень окремих акціонерів у праві на отримання дивідендів є порушенням основоположних конституційних принципів непорушності права власності на майно.
На доводи апелянта про те, що названа стаття Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» суперечить Основному Закону України апеляційна інстанція зазначає, що стороною жодними достатньо обґрунтованими доводами цієї позиції не доведено.
В свою чергу, колегія зауважує, що Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності (ч.4 ст.41); непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі (абз.2 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 №16-рп/2004).
Відповідно до положень ч.1 ст.41, ч.1 ст.42 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, займатися підприємницькою діяльністю, не забороненою законом; такі конституційні права особи можуть реалізовувати, зокрема, через товариства, які поділяються на підприємницькі та непідприємницькі; корпоративні права учасників товариства є об'єктом захисту, передбаченого ч.4 ст. 13 Конституції України (абз.1 пп.3.1, абз.1 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 №1-рп/2010).
Положення ст.41 Конституції України кореспондуються з відповідними положеннями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (далі - Перший протокол), за якими кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а також бере до уваги прецедентну практику тлумачення Європейським судом з прав людини названих положень Першого протоколу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «майно» (possessions) у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).
ЄСПЛ у своїх судових рішеннях вказував на те, що «акція товариства річ складна. Вона свідчить про те, що власник має частину акціонерного капіталу та відповідні права. Тут мова йде не лише про непрямий контроль за акціонерними активами, оскільки й інші права, особливо право голосу та право впливати на товариство, можуть випливати з акції» (№ 11189/84, «Товариство S. і T. проти Швеції» (Sosiйtй S. et T. c. Suиde), рішення від 11.12.1986 р., Dйcisions et rapports (D.R.) 50, с. 158).
За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов'язаному з майновим інтересом (рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49, 50).
Невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням ст.1 Першого протоколу (з урахуванням різниці у обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справах "Алмейда Гарретт, Машкареньяш Фалькао та інші проти Португалії" (ALMEIDA GARRETT, MASCARENHAS FALCAO AND OTHERS v. PORTUGAL від 11.01.2000, п.54, заяви №29813/96 та №30229/96), "Чайковська і інші проти Польщі" (CZAJKOWSKA AND OTHERS v. POLAND від 13.07.2010, п.60, заява №16651/05).
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна інстанція вважає за необхідне наголосити на тому, що сплата акціонеру частини чистого прибутку, щодо виплати якого було прийнято рішення загальними зборами товариства в порядку нормативного акта, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі кошти виплачені. Тоді як їх невиплата прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
В контексті наведеного Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судом попередньої інстанції вимог частини шостої статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги відповідача колегія суддів апеляційного господарського суду враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду щодо застосування норм матеріального права у справах № 910/9143/22, та № 910/9326/22, в яких, щодо тотожних правових відносин зроблено висновок, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку встановлюється статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (у сукупності з рішенням загальних зборів).
Отже, Верховний Суд вже неодноразово надав висновки щодо застосування частини другої статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у аналогічних правовідносинах. Більш того, висновок зроблено на підставі фактичних обставин, що є тотожними обставинам у цій справі що розглядається: відповідачем також був апелянт; спір стосувався невиплати частини чистого прибутку за 2020 рік; спірні правовідносини ґрунтувалися на рішенні загальних зборів, оформленому протоколом від 18.05.2021 № 31.
Господарським судом вірно встановлено, що 26.05.2021 на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол №31 від 18.05.2021) та рішення правління ПАТ «Укрнафта» від 20.05.2021 (протокол №6/1 від 20.05.2021) ПАТ «Укрнафта» подало Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1 921 167 072 грн частини чистого прибутку, розрахованого на пакет акцій НАК «Нафтогаз України» в статутному фонді ПАТ «Укрнафта».
Відповідач визначив частину чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає сплаті на частку НАК «Нафтогаз України» до державного бюджету з розрахунку 90% чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений абзацом другим статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №640/18646/21 встановлено, що зобов'язання по виплаті частини чистого прибутку за 2020 рік акціонеру НАК «Нафтогаз України» було виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з податку на прибуток.
Отже, акціонери ПАТ «Укрнафта» мають право на частину чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072,00 грн, що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абз. 2 ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».
Судом першої інстанції вірно констатовано, що частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій, що належить НАК «Нафтогаз України» в статутному капіталі ПАТ «Укрнафта»).
Частиною першою статі 8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Кількість належних позивачу акцій Товариства підтверджено представленою до матеріалів справи випискою з рахунку в цінних паперах депонента, які видані депозитарною установою станом на 01.07.2021.
Відповідач не надав доказів, що станом на останній день строку виплати (01.07.2021 за Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік») позивачу не належали акції товариства, або визначена у виписці їх кількість є іншою.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати позивачу частини чистого прибутку за 2020 рік, що у відповідності до абз. 2 ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» спрямовується на виплату дивідендів, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду про обґрунтованість пред'явлених позовних вимог у цій частині. При цьому судом вірно було частково задоволено позов про стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік в сумі 19 874,69 грн за вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору, які не були враховані позивачем.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з Товариства 7 423,52 грн втрат від інфляції та 1 175,72 грн 3% річних, нарахованих за прострочення виплати частини чистого прибутку за 2020 рік за період з 02.07.2021 по 05.05.2023.
За результатами перевірки розрахунку названої частини позовних вимог суд попередньої інстанції дійшов висновку про часткове їх задоволення, з чим погоджується і апеляційна інстанція, а саме в сумі 6 995,07 грн інфляційних та 1 099,37 грн річних.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/7451/23 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков