вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2024 р. Справа№ 911/3043/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Алданової С.О.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Чайка"
на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023
у справі №911/3043/23 (суддя - Кошик А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест"
до Державного підприємства "Чайка"
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" звернулося з позовом до Державного підприємства "Чайка" прo стягнення заборгованості за договором поставки №99 від 14.11.2022 у розмірі 204762,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки товару в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2023 відкрито провадження у справі №911/3043/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2023 (повне рішення складене 14.12.2023) у справі №911/3043/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Чайка" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення винесене на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги апелянт вказує на відсутність в нього будь-яких документів, що підтверджують вчасне та належне виконання позивачем договірних зобов'язань на суму 204762,34 грн, зазначаючи при цьому, що підприємство неодноразово повідомляло позивача про неможливість облікувати дану господарську операцію без оригіналів документів та провести відповідний розрахунок, однак належних дій з цього приводу товариством не здійснено.
Таким чином відповідач стверджує, що оскільки в нього відсутні первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, позивач не довів належними доказами прострочення виконання відповідачем строків оплати за договором.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 справу №911/3043/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Алданова С.О.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Чайка", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/3043/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
15.02.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Зокрема, позивач зауважує, що договір поставки №99 від 14.11.2022, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять підписи представника відповідача та скріплені печаткою підприємства, тоді як відсутність відповідних документів у відповідача не доводить відсутність постачання товару. Також позивач вказує, що відповідач жодними доказами не доводить факту звернення до нього з проханням надати відповідні документи.
Окрім того позивач звертає увагу суду, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, погоджував графік погашення заборгованості з розстрочкою платежу, а також підписав акт звірки взаємних розрахунків.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом,14.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" (постачальник) та Державним підприємством "Чайка" (покупець) укладено договір поставки №99, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити товар (м'ясо, м'ясопродукти, сало, шкіра, тощо, кишсировина (черева свинні, шлунки свинні, міхури свинні) тощо) відповідної кількості та якості покупцю, а покупець зобов'язуться прийняти товар та здійснити його оплату.
Згідно п. п. 2.1 - 2.2 договору протягом терміну дії договору товар постачається партіями в обсязі, асортименті, в строки та за цінами, узгодженими сторонами на дату поставки кожної партії товару. Узгоджений сторонами асортимент та обсяг поставки зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Моментом (строком) поставки товару вважається дата оформлення Постачальником відвантажувального документа видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної.
Відповідно до п. п. 3.3 3.4 договору оплата за товар проводиться попередньо до моменту відвантаження товару, згідно рахунку-фактури та/або договору та/або видаткових накладних. У разі відтермінування платежу, оплата кожної партії товару за цим договором здійснюється покупцем в період не більше ніж 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки (п. 2.2 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і дії до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 571509,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних:
- видатковою накладною №5122 від 18.11.2022 на суму 320643,40 грн (товарно-транспортна накладна №5122 від 18.11.2022);
- видатковою накладною №238 від 14.01.2023 на суму 250866,00 грн (товарно-транспортна накладна №238 від 14.01.2023).
Натомість поставлений товар відповідач оплатив лише частково на суму 366747,06 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, інформаційним повідомленням про зарахування коштів (№277 від 12.04.2023 на суму 15000,00 грн) та платіжними інструкціями (№9807 від 16.11.2022 на суму 101747,06 грн, №485 від 16.11.2022 на суму 20000,00 грн, №486 від 17.11.2022 на суму 200000,00 грн, №240 від 28.03.2023 на суму 30000,00 грн).
Таким чином, за відповідачем рахується прострочена заборгованість з оплати поставленого товару на суму 204762,34 грн.
07.03.2023 позивач направив відповідачу вимогу №9, згідно якої просив терміново погасити заборгованість в розмірі 249762,34 грн.
У відповідь на вказану вимогу, 28.03.2023 відповідач направив позивачу лист №20-23/170, згідно якого покликаючись на форс-мажорні обставини, існування яких унеможливлює належне виконання зобов'язань Державного підприємства "Чайка" щодо своєчасного розрахунку за договором, просив розстрочити сплату заборгованості.
Згідно листа-графіка погашення заборгованості №12 від 30.03.2023 сторонами погоджено графік погашення заборгованості з розстрочкою платежу, кінцевим строком якого визначено 05.07.2023.
18.07.2023 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків на суму 204762,34 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №99 від 14.11.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" звернулося з даним позовом до суду та просило стягнути з відповідача 204762,34 грн основного боргу за договором.
Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №99 від 14.11.2022 у сумі 204762,34 грн належним чином доведена та не спростована відповідачем у встановленому порядку.
З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вірно вказав суд першої інстанції договір, укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків: майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 11, 202, 509 ЦК України, та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач у повній мірі не виконав свій обов'язок щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.
Так, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки №99 від 14.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок Інвест" здійснило поставку відповідачу товару на суму 571509,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних за вказаний період, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. п. 3.3, 3.4 договору поставки сторонами узгоджено, що оплата за товар проводиться попередньо до моменту відвантаження товару, згідно рахунку-фактури та/або договору та/або видаткових накладних. У разі відтермінування платежу, оплата кожної партії товару за цим договором здійснюється покупцем в період не більше ніж 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки (п. 2.2 договору).
Оскільки матеріали справи не містять доказів погодження сторонами інших строків оплати поставленого товару, то відповідач мав здійснити оплату в період не більше ніж 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки, а саме не пізніше 21.11.2022 та 17.11.2023, відповідно.
Як убачається з наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача, платіжних інструкцій та інформаційного повідомлення про зарахування коштів, Державне підприємство "Чайка" здійснило оплату поставленого товару лише частково на суму 366747,06 грн, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за договором поставки №99 від 14.11.2022 становить 204762,34 грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України, визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, невиконання зобов'язання за договором в частині оплати товару на суму 204762,34 грн підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не надано доказів на спростування вказаної заборгованості.
Поряд з цим, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Державне підприємство "Чайка" зазначає, що позивачем не доведено належними доказами прострочення виконання відповідачем строків оплати за договором, оскільки в нього відсутні первинні документи, які підтверджують факт поставки товару.
Проте, колегія суддів вважає наведені аргументи відповідача необґрунтованими, оскільки вони не спростовують правомірних висновків суду стосовно порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки.
Як убачається з матеріалів справи, спірний договір поставки підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками. Також підписи сторін та печатки підприємств наявні на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату отриманого товару, копії яких містяться у матеріалах справи. При цьому, позивачем до позовної заяви додано копії платіжних доручень, якими підтверджується часткова оплата відповідачем поставленого товару.
Зокрема, позивачем було виставлено два рахунки фактури №БІ-000079 від 14.11.2022 на суму 321747,06 грн та №БІ-0000004 від 13.01.2023 на суму 252000,00 грн, які узгоджуються з видатковими накладними №5122 від 18.11.2022 та №238 від 14.01.2023, відповідно. При цьому рахунок фактура №БІ- 000079 від 14.11.2022 був оплачений відповідачем на суму 321747,06 грн, а рахунок №238 від 14.01.2023 на суму 45000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
З огляду на викладене, відповідачем частково оплачено товар за видатковими накладними, які, на його переконання, не є належними доказами підтвердження факту поставки товару на спірну суму.
Тому апеляційний суд зазначає, що такими діями відповідач, фактично визнав факт здійснення вищевказаних господарських операцій з поставки товару за договором поставки №99 від 14.11.2022. Разом з тим, наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять необхідні реквізити та відповідають вимогам до первинних документів, зокрема, і підписи осіб, що отримували товар і печатки господарюючих суб'єктів.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені у справі обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (застосована, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно з ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Колегією суддів враховується, що заперечення відповідачем в апеляційній скарзі факту отримання товару на спірну суму містить елементи суперечливої поведінки, оскільки, з наявних в матеріалах справи доказів слідує погодження відповідача із сумою заборгованості (зазначене слідує, по-перше, з первинних документів, які підписано представниками сторін без будь-яких зауважень, по-друге, відповідачем вчинялися дії щодо оплати поставленого товару та по-третє, в матеріалах справи наявне листування сторін щодо погашення спірної заборгованості шляхом розстрочення платежів), тоді як в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти взятих на себе зобов'язань. Разом з тим твердження скаржника про відсутність у нього первинних документів за спірним договором не свідчить про нездійснення поставки. До того ж, скаржником не надано жодних доказів звернення до позивача з проханням надати певні документи.
Північний апеляційний господарський суд констатує, що обставини справи свідчить, що Державне підприємство "Чайка", яке змінює свою позицію щодо факту поставки товару та відповідно, наявності заборгованості за договором, в такий спосіб діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в розмірі 204762,34 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 у справі №911/3043/23 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Чайка" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чайка" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2023 у справі №911/3043/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державного підприємства "Чайка".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.О. Алданова