вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" березня 2024 р. Справа№ 910/15656/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Коробенка Г.П.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Смаголь А.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 11.03.2024,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент»
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 (повний текст складено та підписано 22.12.2023)
у справі №910/15656/23 (суддя О.В. Гулевець)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Куппер»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент»
про стягнення 1 231 477,55 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Куппер» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» (далі, відповідач) про стягнення 1 231 477,55 грн, з яких 664 344,79 грн основного боргу, 469 258,77 грн пені, 28 760,34 грн 3% річних та 69 113,65 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору генерального підряду №11-11/21-1 від 11.11.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних робіт.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/15656/23 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Куппер» пеню у сумі 354 654,08 грн, 3% річних у сумі 28 758,91 грн, інфляційні втрати у сумі 69 113,65 грн та судовий збір у розмірі 5 432,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість у розмірі 664 344,79 грн була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі (до 11.10.2023), що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи доведений позивачем факт прострочення сплати відповідачем робіт за Договором №11-11/21-1 від 11.11.2021, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пені на підставі пункту 10.3. Договору.
Суд визнав, що розрахунок інфляційних втрат у сумі 69 113,65 грн є арифметично вірними, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені мало здійснюватись за періоди: з 16.07.2022 по 16.01.2023; 18.03.2023 по 18.09.2023. Також, оскільки Договір №11-11/21-1 від 11.11.2021 припинив свою дію, виходячи з того, що неустойка (пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, правові підстави для нарахування пені, нарахованої після 04.09.2023 відсутні. За таких обставин судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 354 654,08 грн, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у сумі 28 758,91 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольнив частково.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 11.01.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/15656/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Куппер» повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- роботи за Договором №11-11/21-1 від 11.11.2021 були виконані позивачем з порушенням строків, які погоджені сторонами у договорі, а тому у відповідача була передбачена пунктом 8.4.6. договору підстава для призупинення здійснення платежів на користь позивача, що є оперативно-господарською санкцією у розумінні норм статей 235-237 Господарського кодексу України;
- позивач, усупереч вимогам пункту 8.1.7. та 11.3. договору підряду, не направляв відповідачу будь-яких листів чи повідомлень про неможливість виконання ним зобов'язання через незалежні від головного підрядника обставини або ж внаслідок повномасштабного вторгнення та військової агресії російської федерації проти України;
- відповідач не повинен був фіксувати в актах або будь-яких інших документах той факт, що роботи за актами №2 та №3 були виконані з порушенням строків, оскільки чинним законодавством, а саме статтею 853 Цивільного кодексу України, обов'язок сповіщення підрядника стосується лише виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків;
- стягнення з відповідача пені, враховуючи правомірне призупинення платежів відповідачем та погашення суми основного боргу, не відповідає принципам справедливості та добросовісності.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
23.02.2024 від позивача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідача позивач у відзиві наголосив на наступному:
- відповідач, підписавши із позивачем акт звірки розрахунків, сплативши борг перед позивачем, вчинив дії з визнання боргу і тому заперечення проти існування заборгованості, наявні в апеляційній скарзі, суперечать його власним діям;
- безпідставними є посилання відповідача на виконання позивачем будівельних робіт із порушенням строків, які погоджені у договорі, оскільки пунктом 3.2.4. Договору визначений обов'язок відповідача здійснювати оплату вартості будівельних робіт саме з дати підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт та їх фактичного прийняття;
- пункт 8.4.6. договору про право замовника призупинити здійснення платежів на користь головного підрядника у випадку відхилення від строків виконання робіт міг би застосовуватись відповідачем на майбутнє лише у разі, якщо б сторони продовжували виконувати договір. Однак, відповідач влітку 2022 року самостійно і без попередження залучив для виконання робіт, передбачених договором, іншого підрядника і припинив допускати позивача на об'єкт будівництва (відповідач цей факт визнав у відповіді на претензію). Отже, решту робіт, передбачених договором (за виключенням вказаних у спірних актах виконаних робіт №1 від 11.02.2022, №2 від 12.07.2022, №3 від 14.03.2023) на момент подання позову вже було виконано іншими особами;
- відповідачем не було надано контррозрахунку штрафних санкцій, а також він в апеляційній скарзі не посилався на наявність поважних причин для зменшення розміру штрафних санкцій.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/15656/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15656/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/15656/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
01.02.2024 матеріали справи №910/15656/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/15656/23 залишено без руху, роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 26,39 грн та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Куппер».
12.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог вищезазначеної ухвали від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» адвоката Князєвої Г.О. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції № 1224 від 08.02.2024 на суму 27,00 грн та докази на підтвердження направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення (01042 32470437) - Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Куппер».
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, з 13.02.2024 у відрядженні, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/568/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №910/15656/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П.,Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/15656/23, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 11.03.2024.
У судовому засіданні 11.03.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 11.03.2024 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 08.03.2024 подав через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
11.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Куппер» (головний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» (замовник) укладений Договір генерального підряду №11-11/21-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а головний пiдрядник зобов'язується на свій ризик, власними та/або залученими силами, з використанням матерiалiв та обладнання власного постачання, вiдповiдно до проектної документації, виконати роботи на об'єктi та передати їх результати генпідряднику в установлений цим договором строк, а замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість. При цьому головний підрядник організовує та координує виконання робіт всіма підрядниками та субпідрядниками на об'єкти, залученими як безпосередньо головним підрядником так і замовником (пункт 2.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.2. Договору пiсля підписання даного договору, замовник зобов'язується надати головному підряднику фронт робіт, передати проектну робочу та дозвiльну документацію на виконання робіт.
Роботи у розумінні пункту 1.1.2. Договору - це будівельні, ремонтні, оздоблювальні та інші роботи, що мають бути виконані підрядником відповідно до умов, зазначених у даному договорі, додатках та додаткових угодах до нього, в кошторисній та проектній документації, тощо.
Матеріальні ресурси або ресурси - сировина, будівельні матеріали, енергія всіх видів, конструкції, вироби, устаткування.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що договірна ціна за даним договором складає 12 500 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, крiм того ПДВ - 20 % - 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, а всього - 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок. Договірна ціна є орієнтовною (динамічною ціною, тобто підлягає коригуванню з урахуванням збільшення або зменшення обсягів робіт/та у випадку, зміни цін на матеріали понад 3 %, які не були проавансовані замовником. Ціни за одиницю вимірів видів робіт переглядаються сторонами у випадку якщо рівень індексу інфляції становитиме більше 103%. В Акті приймання виконаних будівельних робіт сторони включатимуть заготівельно-складські витрати у розмірі 5 % від вартості матеріалів, або придбання замовником за рахунок підрядника. А також витрати на утримання будівельного майданчика, прибуток, адмiнiстративні витрати, витрати на обладнання, устаткування у розмірі 11 % від загальної вартості Актів приймання виконаних будівельних робіт.
За змістом пункту 3.2. Договору сторони домовились, що оплата авансових платежів за роботи та матеріали по окремим етапам за договором здійснюють на підставі рахунків-фактур наданих головним підрядником протягом 3 (трьох) робочих днів за наступним принципом:
3.2.1. Вартість матерiалiв, необхідних для виконання певного етапу робіт, у розмiрi 100 % пiсля погодження із замовником заявок на такі матеріали відповідно до п. 5.3. договору;
3.2.3. Під час здійснення платежів за фактично виконані роботи, враховуються суми сплачених замов авансових платежів;
3.2.4. Остаточну оплату вартості робіт за кожним окремим етапом робіт - пiсля прийняття відповідного обсягу фактично виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання сторонами Актiв приймання виконаних будівельних робіт.
3.2.5. Авансовий платіж на виконання робіт за даним договором в сумі _____ замовник сплачує протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання даного договору.
3.2.6. Якщо пiд час виконання робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих договором, у зв'язку з цим у вiдповiдному підвищенні договірної ціни, роботи, що виконані, приймаються не нижче ринкових розцінок, а про iншi головний пiдрядник зобов'язаний повідомити замовника офіційним листом про обставини, що призвели до необхідності виконання таких робiт та подати замовнику пропозиції з вiдповідними розрахунками. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днiв розглядає зазначенi пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє про нього головного підрядника. Узгодження із замовником обсягів додаткових робіт з ціни або інших рішень стосовно ходу та порядку виконання робіт може здійснюватися з використанням засобів комунікацій по e-mail за умови, що цю електронну пошту (e-mail) зазначено вiдповiдною стороною письмово у цьому договорі або окремим письмовим повідомленням.
Згідно з пунктом 4.1. Договору роботи повинні бути виконані протягом 6 (шести) мiсяцiв з дня початку робіт, але в будь-якому випадку не пiзнiше 31 травня 2022 року.
Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства України за Актами приймання виконаних робіт (далi - "Акти"), які є підставою для виставлення головним підрядником рахунків та здійснення замовником оплати за фактично виконані роботи відповідно до цього договору. Акти приймання виконаних робіт складаються головним підрядником за його власною формою згідно одиничних розцінок на будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи.
Головний підрядник не пізніше 25-го числа календарного місяця готує Акти та передає замовнику примірник Акту в електронній формі на адресу, зазначену в пункті 17 даного договору та два паперові примірники Акту, підписані зі свого боку та скріплені печаткою безпосередньо замовнику або його представнику (пункт 7.2. Договору).
Відповідно до пункту 10.3. Договору за порушення замовником строкiв оплати робіт останнiй сплачує головному підряднику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несвоєчасно сплаченого платежу до моменту його сплати.
Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до цього договору, а саме: з дня його підписання сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (пункту 14.1. Договору).
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов Договору ним були виконані роботи загальною вартістю 2 889 189,68 грн, що підтверджується актами виконаних робіт: №1 від 11.02.2022, № 2 від 12.07.2022, № 3 від 14.03.2023.
Оскільки відповідач частково оплатив роботи, виконані позивачем за договором, тому за розрахунком позивача залишок заборгованості відповідача перед позивачем за виконані будівельні роботи на дату подання позовної заяви складав 471 777,98 грн.
Також позивач зазначив, що відповідно до видаткових накладних №2 від 14.04.2023 та № 4 від 12.04.2023 на будмайданчик поставлено будівельні матеріали у сумі 141 596,23 грн.
23.08.2023 позивач направив відповідачу вимогу вих. № 34 від 22.08.2023, в якій вимагав терміново сплатити заборгованість у сумі 864 344,79 грн та угоду про припинення дії договору, разом з рахунками на оплату.
Відповідач листом за вих.№ 48 від 04.09.2023 просив позивача погодити графік погашення заборгованості у редакції Додаткової угоди №2 про розірвання договору №11-11/21-1 від 11.11.2021.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної оплати виконаних робіт та вартості поставлених будівельних матеріалів не виконав, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 664 344,79 грн, з яких: 471 777,98 грн за виконані будівельні роботи у розмірі та 141 596,23 грн вартість будівельних матеріалів.
Під час розгляду справи судом першої інстанції сторонами було надано докази сплати відповідачем основної заборгованості у сумі 664 344,79 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 469 258,77 грн, інфляційних втрат у сумі 69 113,65 грн, 3% річних у сумі 28 760,34 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правове регулювання відносин підряду, будівельного підряду здійснюється, зокрема, за правилами глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частин 1, 4 статті 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно пункту 5.1. Договору забезпечення виконання робіт всіма необхідними матеріалами здійснюється головним підрядником власними силами.
Підрядник самостійно забезпечує постачання, зберігання та облік матеріалів (пункт 5.5. Договору).
За змістом пункту 7.1. Договору сторони погодили, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства України за Актами приймання виконаних робіт, які є підставою для виставлення головним підрядником рахунків та здійснення замовником оплати за фактично виконані роботи відповідно до цього договору. Акти приймання виконаних робіт складаються головним підрядником за його власною формою згідно одиничних розцінок на будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи загальною вартістю 2 889 189,68 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 11.02.2022, №2 від 12.07.2022, №3 від 14.03.2023.
Також відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних №2 від 14.04.2023 та №4 від 12.04.2023 згідно Договору №11-11/21-1 від 11.11.2021 на будмайданчик поставлено та прийнято відповідачем будівельні матеріали на загальну суму 141 596,23 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно положень пункту 3.2. Договору оплата авансових платежів за роботи та матеріали по окремим етапам за договором здійснюється на підставі рахунків-фактур, наданих головним підрядником протягом 3 (трьох) робочих днів за наступним принципом:
3.2.1. Вартість матерiалiв, необхідних для виконання певного етапу робіт, у розмiрi 100 % пiсля погодження із замовником заявок на такі матеріали відповідно до п. 5.3. договору;
3.2.3. Під час здійснення платежів за фактично виконані роботи, враховуються суми сплачених замовником авансових платежів;
3.2.4. Остаточну оплату вартості робіт за кожним окремим етапом робіт - пiсля прийняття відповідного обсягу фактично виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання сторонами Актiв приймання виконаних будівельних робіт.
Отже, сторони, керуючись принципом свободи договору, у пункті 3.2. Договору погодили обов'язок відповідача здійснити оплату за поставлені йому для виконання робіт згідно видаткових накладних матеріали, а також остаточну оплату вартості робіт протягом трьох днів з дати підписання сторонами Актiв приймання виконаних будівельних робіт й прийняття фактично виконаних робіт.
Оскільки відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати виконаних робіт, позивачем у позовні було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 664 344,79 грн, з яких: 471 777,98 грн за виконані будівельні роботи у розмірі та 141 596,23 грн вартість будівельних матеріалів.
Зазначена сума заборгованості була погашена відповідачем на підставі платіжних інструкцій №19347911 від 10.10.2023 у сумі 464 344,79 грн та №19347861 від 04.10.2023 у сумі 200 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Однак, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Провадження у даній справі було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023, а тому, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість у розмірі 664 344,79 грн сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі (до 11.10.2023), наявні підстави для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу.
Також позивачем було здійснено нарахування пені у сумі 469 258,77 грн, інфляційних втрат у сумі 69 113,65 грн та 3% річних у сумі 28 760,34 грн.
Із приводу цієї частини позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача суд зазначає таке.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач в апеляційній скарзі заперечує факт прострочення зі здійснення оплати за Договором №11-11/21-1 від 11.11.2021, наголошуючи, що на підставі пункту 8.4.6. договору відповідач скористався правом призупинення здійснення платежів на користь позивача у зв'язку з відхиленням строків виконання робіт на об'єкті з вини позивача.
Відповідно пункту 8.4.6. Договору замовник має право призупинити здійснення платежів на користь головного підрядника у випадку відхилення строків виконання робіт на об'єкті з вини (дій чи бездіяльності) головного підрядника від погодженого сторонами графіку виконання більше ніж на 2 (два) календарних тижні, до моменту приведення фактичних строків виконання робіт до таких, що встановлені в графіку виконання робіт.
Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами відхилення строків виконання робіт саме з вини позивача та повідомлення позивача про призупинення здійснення платежів на підставі пункту 8.4.6. договору у зв'язку з відхиленням строків виконання робіт на об'єкті з вини головного підрядника.
У даному контексті колегія суддів враховує, що сам відповідач у відповіді від 04.09.2023 №48 на претензію позивача №34 від 22.08.2023 про сплату заборгованості повідомив ТОВ «Голден Куппер», що у ТОВ «Вінг Девелопмент» дійсно існує заборгованість по оплаті виконаних позивачем робіт згідно Договору (сума заборгованості станом на 04.09.2023 - 664 344,79 грн). Водночас, замовник просив підрядника підписати додаткову угоду №2 до договору про розірвання договору генерального підряду, оскільки замовником було прийнято рішення щодо зупинення фінансування та виконання деяких робіт на об'єкті, в тому числі робіт, які передбачені Договором генерального підряду №11-11/21-1 від 11.11.2021. Крім того, замовник просив позивача погодити графік погашення заборгованості.
Жодних відомостей про те, що насправді оплата була припинена через несвоєчасне виконанням позивачем підрядних робіт вказана відповідь не містила, навпаки, відповідачем було зазначено про те, що ним самим було прийнято рішення про припинення виконання робіт.
Також між сторонами спірних правовідносин складався акт звіряння взаємних розрахунків за період з 11.11.2021 по 15.04.2023, згідно якого станом на 15.04.2023 заборгованість відповідача на користь позивача становила 864 344,79 грн й була визнана відповідачем.
Більш того, як уже встановлено судом, відповідач у добровільному порядку (до відкриття провадження у справі) погасив суму основної заборгованості.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).
Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.11.2019 у справі №910/124484/18, від 14.05.2020 у справі №910/7515/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19).
Так, у спірному випадку дії відповідача не відповідають принципу добросовісності, а його поведінка у спірних правовідносинах є суперечливою, адже визнаючи з однієї сторони наявність у нього заборгованості за Договором, сплачуючи основний борг, повідомляючи позивача про своє рішення припинити подальше виконання робіт у зв'язку з відсутністю фінансування, виявляючи водночас своє бажання погодити із позивачем графік погашення такої заборгованості, відповідач під час розгляду справи зайняв протилежну позицію, стверджуючи про відсутність у нього прострочення оплати через вину позивачу у своєчасному виконанні робіт.
Посилання відповідача на виконання позивачем будівельних робіт з порушенням строків, які погоджені сторонами у договорі, як на підставу для відмови у позові, судом відхиляються, оскільки в пункті 3.2.4. Договору визначений обов'язок відповідача здійснити остаточну оплату вартості робіт саме з дати підписання сторонами Актiв приймання виконаних будівельних робіт та пiсля прийняття фактично виконаних робіт, а не виключно у разі виконання таких робіт у погоджений строк.
Із урахуванням викладеного, наведені відповідачем в апеляційній скарзі заперечення щодо відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання є необґрунтованими та судом відхиляються.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, погоджується із висновками суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у сумі 28 758,91 грн та інфляційні втрати у сумі 69 113,65 грн.
Щодо заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, враховуючи таке.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У пункті 10.3. Договору сторонами погоджено, що за порушення замовником строкiв оплати робіт останнiй сплачує головному підряднику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несвоєчасно сплаченого платежу до моменту його сплати.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нарахована пеня за несплату за актом виконаних робіт №2 від 12.07.2022 у сумі 871 777,98 грн за період з 16.07.2022 по 15.11.2022, у сумі 671 777,98 грн з 16.11.2022 по 30.08.2023, у сумі 471 777,98 грн з 31.08.2023 по 14.09.2023; за несплату актом виконаних робіт № 3 за березень 2023 року у сумі 50 970,58 грн за період з 18.03.2023 по 02.10.2023; за несплату за видатковою накладною № 2 від 14.04.2023 у сумі 124 184,45 грн за період з 20.04.2023 по 02.10.2023; ; за несплату за видатковою накладною №4 від 12.04.2023 у сумі 17 411,78 грн за період з 18.04.2023 по 02.10.2023.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Як вірно наголосив суд першої інстанції, за змістом пункту 10.3. Договору сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строк, за який нараховується пеня.
Отже, позивачем у порушення приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України було нараховано пеню за порушення строків оплати за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені мало здійснюватись за періоди: з 16.07.2022 по 16.01.2023; 18.03.2023 по 18.09.2023, висновки місцевого господарського суду з приводу чого є обґрунтованими.
Крім того, суд вірно встановив, що оскільки договір №11-11/21-1 від 11.11.2021 припинив свою дію, виходячи з того, що неустойка (пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, правові підстави для нарахування пені, нарахованої після 04.09.2023, відсутні.
За таких обставин, здійснивши перерахунок пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 354 654,08 грн, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Мотивів незгоди із перерахунками, проведеними судом, апеляційна скарга не містить.
Відповідач посилається в апеляційній скарзі на те, що стягнення пені з огляду на правомірне призупинення ним платежів та погашення суми боргу до відкриття провадження у справі не відповідає принципам справедливості та добросовісності.
Зазначені доводи судом до уваги не приймаються, оскільки судом під час апеляційного перегляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність у відповідача права на призупинення ним платежів на підставі пункту 8.4.6. Договору, водночас, відповідачем не заявлялось клопотань про зменшення розміру пені на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України з обґрунтуванням наявності підстав для відповідного зменшення.
Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/15656/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/15656/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінг Девелопмент».
Матеріали справи №910/15656/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2024.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Г.П. Коробенко
А.І. Тищенко