вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2024 р. Справа№ 910/7767/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Польчен А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 26.02.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 (повний текст рішення підписано 08.11.2023)
у справі №910/7767/23 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор"
про стягнення 4459979,09 грн,-
В судовому засіданні 26.02.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 по справі №910/7767/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корпус 2; ідентифікаційний код 40092359) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" (57262, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Миколаївське, вул. І. Франка, буд. 13А; ідентифікаційний номер 19292651) заборгованість у розмірі 3802078 (три мільйона вісімсот дві тисячі сімдесят вісім) грн, 3% річних у розмірі 99809 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 553448 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі чотириста сорок вісім) грн 58 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 66830 (шістдесят шість тисяч вісімсот тридцять) грн 03 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 22.11.2023 (документ сформований в системі "Електронний суд") звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Короткий зміст позовних вимог
Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Роднічок» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» про стягнення суми заборгованості 4459979,09 грн., з яких: сума основного боргу - 3806721,41 грн., сума інфляційних нарахувань за період з 06.06.2020 року до 20.04.2023 року - 553448,58 грн., сума нарахованих процентів (3% річних від простроченої суми) за період з 06.06.2022 року до 20.04.2023 року - 99809,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №3-9/0107 від 01.07.2021, внаслідок чого позивачу спричинено збитки у розмірі 3806721,41, які позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 553448,58 грн та 3% річних у розмірі 99809,10 грн, розрахованих за період з 06.06.2022 по 20.04.2023.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 по справі №910/7767/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корпус 2; ідентифікаційний код 40092359) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" (57262, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Миколаївське, вул. І. Франка, буд. 13А; ідентифікаційний номер 19292651) заборгованість у розмірі 3802078 (три мільйона вісімсот дві тисячі сімдесят вісім) грн, 3% річних у розмірі 99809 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 553448 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі чотириста сорок вісім) грн 58 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 66830 (шістдесят шість тисяч вісімсот тридцять) грн 03 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що:
- наданий позивачем розрахунок збитків містить арифметичні неточності: за власним розрахунком суду розмір збитків, що завдані неповерненням (незбереженням) зерна, становить 3802078 грн (644420 кг х 5,9 грн);
- оскільки вимогу позивача №РД/ИС-92 від 05.05.2022 про повернення продукції або сплату грошових коштів отримано відповідачем 24.05.2022, враховуючи встановлений у даній вимозі семиденний строк, то останнім днем для повернення відповідачем продукції або сплату грошових коштів - 31.05.2022, а першим днем прострочення такого зобов'язання було 01.06.2022, таким чином, вірним періодом нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат є 01.06.2022 - 20.04.2023;
- здійснивши власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат у розмірі 553448,58 грн та 3% річних у розмірі 99809,10 грн в межах заявлених позовних вимог;
- зазначені відповідачем обставини непереборної сили відбулися - 26.03.2022, проте, відповідач про наявність таких обставин, про знищення продукції позивача та неможливість виконання умов Договору повідомив позивача листом від 26.04.2022, тобто з порушенням строку, визначеного пункту п.7.4. Договору.
- твердження відповідача про отримання ним Акту про пожежу лише 26.04.2022, у зв'язку із щоденними обстрілами та завантаженістю роботи пожежної частини, судом не прийнято до уваги, оскільки, як вбачається з Акту про пожежу від 26.03.2023 примірник даного Акту на місці пожежі не вимагався, крім того, неотримання відповідачем вказаного Акту в день пожежі не звільняло його від обов'язку повідомити позивача про настання обставин непереборної сили протягом 72 годин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Відповідач не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 по справі №910/7767/23, вважає, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне:
- факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує, таким чином, повідомлення чи неповідомлення про вказані факти не створюють жодних наслідків, оскільки ці обставини є загальновідомими як для позивача, так для відповідача, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 село Шевченкове в Миколаївській області (місце зберігання) знаходилося під окупацією російської федерації з 04 березня 2022 року до 10 квітня 2022 року, при цьому як до так і після окупації, Миколаївська область перебуває під періодичними ракетними та артилерійськими обстрілами зі сторони російської федерації, що є загальновідомим та підтвердженим фактом, що не потребує доказування в силу статті 75 ГПК України;
- в період окупації та активних бойових дій на території Миколаївської області, відповідач не міг вчиняти дій, шляхом вивезення майна позивача в інше місце, так як це було неможливим та небезпечним для життя і здоров'я працівників відповідача з огляду на окупацію території, окрім того це суперечить умовам Договору стосовно відвантаження зі складу та розпорядження майном, яке передане на зберігання;
- місцезнаходженням позивача є Миколаївська область, Вітовський район, с. Миколаївське, вул. І. Франка, 13А, а місцезнаходженням елеватора відповідача, тобто місцем зберігання зерна та місцезнаходженням працівників елеватора є Миколаївська область, с. Шевченкове, вул. Урожайна,1, тобто позивач також був належним чином обізнаний про окупацію території і постійні ракетні обстріли території, які могли призвести до знищення його майна, проте позивачем не було вчинено жодних дій для можливого захищення свого майна, та не наведено доказів того, що позивач цікавився своїм майном, що знаходилося на зберіганні у відповідача, аж до моменту повідомлення відповідачем про факт знищення майна в результаті артилерійських обстрілів російською федерацією та пожежі, окрім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідача наділено правом змінити місце зберігання майна або позивач хоча б цікавився можливістю зміни місця зберігання майна, оскільки за умовами Договору саме позивач є перевізником зерна;
- позивач під час розгляду справи вказував на неналежність показів свідків про повідомлення про пожежу та прибуття представників позивача на елеватор у день виникнення пожежі, 26 березня 2022 року, посилаючись на пункт 9.11. Договору, проте, розділ 10 Договору взагалі не містить адреси електронної пошти позивача, як його не містить і розділ 11 «Реквізити сторін», а тому, 26 березня 2022 року відповідачем проінформовано позивача про пожежу та знищення його майна за офіційним номером телефону, що міститься у розділі 11 Договору, інших варіантів термінового повідомлення про факт пожежі відповідач не мав, в тому числі з урахуванням окупації вищезазначеної території, тому позивач був повідомлений про факт знищення майна у день виникнення пожежі внаслідок артилерійського обстрілу російською федерацією, як це передбачено умовами Договору;
- згідно заяви свідка - ОСОБА_1 , примірник акту про пожежу видано йому на руки лише 26 квітня 2022 року (територія була звільнена від окупантів лише 10 квітня 2022 року, проте бойові дії в цій зоні тривали до листопада 2022 року), після чого відповідач одразу надав зазначені підтверджуючі документи усім своїм поклажодавцям, майно яких було знищено внаслідок артилерійського обстрілу російською федерацією, у тому числі і позивачу (лист від 26 квітня 2022 року №2604/2);
- під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем неодноразово наголошувалося на тому факті, що отримати вищезазначений акт про пожежу одразу, тобто в той же день 26 березня 2022 року, не було можливо у зв'язку з шаленою завантаженістю роботи усіх пожежних частин у Миколаївській області, окупацією та постійними обстрілами, однак суд першої інстанції безпідставно не прийняв зазначене до уваги, посилаючись начебто на порушення відповідачем строку для повідомлення про форс-мажорні обставини передбаченого умовами договору та те, що акт про пожежу не отримано одразу виключно з вини відповідача, при цьому проігноровано факт окупації місця зберігання, яке було територією активних бойових дій та той факт, що під час дії правового режиму воєнного або надзвичайного стану, допускається складання акта про пожежу впродовж місяця з моменту повідомлення про пожежу чи подання відповідної письмової заяви (абзац 2 пункт 5 Порядку обліку пожеж та їх наслідків затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2030), тобто відповідачем дотримано місячний строк для отримання та направлення зазначеного акта про пожежу;
- про обстріл та пожежу складських приміщень відповідача, внаслідок чого знищено майно ПСП «Агрофірма «Роднічок», було повідомлено представників позивача у той же день, тобто 26 березня 2022 року, жодних претензій з цього приводу представниками позивача заявлено не було, позивач, достеменно знаючи про факт знищення майна, протягом двох місяців з моменту коли йому стало відомо про цей факт, не заявляв жодних претензій до відповідача, і лише в кінці травня 2022 року направив відповідну вимогу відповідачу;
- позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача, як і не надано належних та допустимих доказів того, що саме дії відповідача стали наслідком втрати майна позивача, єдиною і безпосередньою причиною втрати майна позивача є військова агресія російської федерації проти України, однак судом першої інстанції зазначені факти повністю проігноровано, майже вся позиція позивача у позовній заяві, і як наслідок позиція суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, ґрунтується виключно на начебто порушенні відповідачем строку для повідомлення про форс-мажорні обставини, передбаченого умовами договору.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що відповідачем не доведено, що ним вжито усіх заходів для збереження майна ПСП «Агрофірма «Роднічок», шляхом вивезення майна в інше місце або повідомлення ПСП «Агрофірма «Роднічок» про необхідність дострокового вивезення майна самостійно; вважає, що тимчасова окупація є окремою від пожежі форс-мажорною обставиною, про яку відповідач також не повідомляв позивача та не надавав відповідних підтверджуючих документів; звертає увагу, що в сертифікаті Торгово-промислової палати України від 30.06.2022 №95/05-4 вказано, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військова агресія рф та пожежа діяли в період з 26.03.2022 по 26.06.2022, про тимчасову окупацію, блокаду, тощо в сертифікаті не зазначено; посилається на те, що відповідачем строки повідомлення про настання форс-мажорних обставин прострочені і відповідач втратив право посилатися на форс-мажорні обставини; зауважує, що якщо до об'єкту, на якому сталася пожежа прибули пожежна команда та представники позивача (зі слів свідків відповідача), то до даного об'єкту був доступ і для інших осіб, в тому числі для вивезення зерна, гороху, тощо в інше місце зберігання; підкреслює, що в самому акті про пожежу зазначено, що примірник акту на місці пожежі не вимагався, тобто акт про пожежу не отриманий відповідачем своєчасно з його вини; вказує, що в акті про пожежу не зазначено який саме горох був знищений, кому належав, його вартість, тощо, хоча за формою акту, повинен був бути зазначений детальний опис пошкодженого та/або знищеного майна, також в акті про пожежу не зазначено, на підставі яких документів зазначені дані про знищене та/або пошкоджене майно, можливо знищений горох це горох не позивача, можливо гороху позивача на момент пожежі у саме цьому складі відповідача не було; на думку позивача, оскільки відповідач несвоєчасно повідомив та несвоєчасно надав сертифікат ТПП України про форс-мажорні обставини, то він позбавляється права на посилання на такі обставини, згідно п.7.4 договору, тобто в такому випадку навіть якщо вини немає, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки поклажодавцеві; звертає увагу, що відповідач зобов'язаний був не тільки повідомити про настання форс-мажорних обставин у встановлений строк, а ще відповідач зобов'язаний був надати у встановлений строк сертифікат ТПП, за яким відповідач звернувся лише після звернення позивача до суду, тобто набагато пізніше, ніж встановлено договором; свідчить, що листи відповідача №0507/1 та №0507/2 від 05.07.2022 позивач не отримував, доказів їх вручення відповідачем суду не надано.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7767/23.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7767/23.
07.12.2023 матеріали справи №910/7767/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7767/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7767/23 на 05.02.2024.
03.02.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові пояснення у справі.
05.02.2024 судове засідання у справі №910/7767/23 не відбулося, через неможливість авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, що призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань, що підтверджується відповідним актом від 05.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 розгляд справи №910/7767/23 призначено на 26.02.2024.
12.02.2024 від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.02.2024 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду позивач просив залишити без змін.
В судовому засіданні 26.02.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» (далі - Зерновий склад) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Роднічок» (далі - Поклажодавець) укладено Договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №3-9/0107 (далі - Договір), відповідно до умов якого Поклажодавець зобов'язаний передати Зерновому складу сільськогосподарську продукцію: зернові та технічні культури та продукти їх переробки (далі - продукція, зерно), а Зерновий склад зобов'язаний прийняти її на зберігання на умовах, визначених цим Договором і в установлений строк повернути Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством. (п.1.1. Договору)
Передана на зберігання продукція залишається власністю Поклажодавця протягом усього часу знаходження її на зберіганні у Зернового складу. (п.1.3. Договору)
Відповідно до п.2.8. Договору продукція передається Поклажодавцем на зберігання і приймається Зерновим складом за адресою: 57263, Миколаївська область, Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1 (далі - місце зберігання).
Пунктом 3.1.1. Договору визначено, що Зерновий склад забезпечує кількісне і якісне зберігання продукції, його облік та оформлення відповідно до чинного законодавства.
Зерновий склад зобов'язаний, не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення строку зберігання продукції, попередити Поклажодавця про закінчення його строку і визначити строк витребування Продукції та зобов'язаний зберігати Продукцію протягом строку, встановленого п.8.1. даного Договору (п.3.1.3. та п.3.1.5. Договору)
Згідно п.3.2.5. Договору після закінчення строку зберігання Продукції Поклажодавець зобов'язаний забрати її у Зернового складу.
Відповідно до п.7.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання зумовлено настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: пожежі, вибухи, блискавка, нагромадження снігу або ожеледь, повені чи інші стихійні лиха, локаут, страйк, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена або неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, масові заворушення, саботаж, дії чи бездіяльність органів влади та/або, які безпосередньо впливають на виконання Сторонами їх обов'язків за Договором.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що сторони зобов'язані письмово, не пізніше 72 годин з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням протягом 10 (десяти) робочих днів, наступних за днем настання таких обставин. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили або не надання у вказаний в цьому пункті Договору строк сертифікату Торгово-промислової палати України позбавляє відповідну Сторону посилатися на них в майбутньому.
Відповідно до п.8.1. Договору строк зберігання продукції до 30.04.2022.
Пунктом 9.11. Договору передбачено, що адреси електронної пошти, зазначені сторонами в розділі 10 цього Договору, є офіційними засобами обміну терміновими повідомленнями (заявами, викликами тощо) та копіями документів між сторонами.
Додатком №1 до Договору з урахуванням Додаткової угоди №1/1 від 01.09.2021 сторони визначили тарифи по Договору.
Додатком №2 до Договору сторони визначили Замовлення на виконання робіт по сушінню та очищенню продукції.
Як вбачається з копії Книги кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки та пояснень сторін, станом на березень 2022 року на зберіганні відповідача знаходилось 644420 кг гороху ярового «Оплот».
Листом від 26.04.2022 Зерновий склад повідомив позивача про знищення майна - 644420 кг гороху ярового «Оплот» (насіннєвий) урожаю 2021 року, внаслідок надзвичайних, невідворотних обставин (вторгнення Російської Федерації в Україну, військових дій та пожежі 26.03.2022, що стала наслідком таких військових дій (артобстрілу)), які знаходяться поза контролем відповідача та унеможливлюють подальше виконання умов Договору та надав лист Торгово-промислової палаті України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Акт про пожежу від 26.03.2022.
На виконання умов Договору, в межах визначеного строку, позивачем було надіслано відповідачу лист №РД/Ис-89 від 27.04.2022 про відвантаження продукції в кількості 644420 кг на ПСП «Агрофірма «Роднічок» у зв'язку із закінченням строку зберігання з 30.04.2022.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою №РД/ИС-92 від 05.05.2022, в якій вимагав повернути продукцію в належній якості та в кількості 644420 кг або сплатити її вартість у розмірі 3806721,41 грн протягом 7 календарних днів з дня отримання даної вимоги.
Листом №3105/1 від 31.05.2022 відповідач підтвердив отримання 24.05.2022 вимоги позивача №РД/ИС-92 від 05.05.2022 та зазначив про наявність форс-мажорних обставин, які виникли у зв'язку із військовими діями, неоголошеною війною та вторгненням російської федерації в Україну.
У відповідь на вказаний лист відповідача, позивач надіслав лист №РД/ИС140 від 17.06.2022, в якому зазначив, що відповідачем не вжито всіх заходів для збереження майна позивача, шляхом вивезення майна в інше місце або повідомлення позивача про необхідність дострокового вивезення майна самостійно та вказав, що пожежа сталася 26.03.2022, а про неможливість відповідача виконати Договір у зв'язку із форс-мажорними обставинами було повідомлено листом від 26.04.2022, тобто із порушенням строків, визначених в п.7.4. Договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
У відповідності до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
За змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Зі змісту статті 938 Цивільного кодексу України вбачається, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
За приписами статті 27 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.
Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1. 2 ст. 31 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні»).
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про зерно і ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
За приписами статті 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання. Аналогічна норма міститься у статті 953 Цивільного кодексу України, згідно з якою зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Частинами 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Станом на березень 2022 року на зберіганні знаходилося 644 420 кг гороху ярового «Оплот» (насінневий) урожаю 2021 року, що підтверждено відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Положення аналогічного змісту містяться в частині 1 статті 33 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Зокрема, за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.
Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Аналогічні положення передбачені статтею 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна». Так, збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув позивачу 644420 кг гороху ярового «Оплот» (насіннєвий) урожаю 2021 року.
Нормами ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обстави спричинених збройною агресією російської федерації проти України (нанесення ракетних та артилерійських ударів по території, де перебувало на зберіганні майно позивача), колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження вказаних обставин, відповідачем додано до матеріалів справи, зокрема, лист Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1. від 28.02.2022, акт про пожежу від 26.03.2022, сертифікат Торгово-промислової палати №3100-22-0333 від 30.06.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), акти обстеження рухомого майна (товару), будівель та споруд знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України №120-0145 від 31.05.2023 та №120-0341 від 30.11.2022.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Проте, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, що триває по теперішній час.
Згідно п.2.8. Договору продукція передана Поклажодавцем на зберігання і прийнята Зерновим складом за адресою: 57263, Миколаївська область, Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1 (місце зберігання).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 село Шевченкове Шевченківської сільської територіальної громади Миколаївського району в Миколаївській області знаходилося під окупацією російської федерації з 04 березня 2022 року до 10 квітня 2022 року.
Матеріали справи містять заяву свідка ОСОБА_2 від 30.06.2023, засвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., згідно якої ОСОБА_2 є працівником ТОВ «Котляревський елеватор», проживає в селі Шевченкове Миколаївської області та був безпосереднім свідком подій 26 березня 2022 року, приблизно о 4:00 год., перебуваючи за місцем проживання у селі Шевченкове Миколаївської області, почув звуки вибухів, прибувши за адресою місцезнаходження елеватора ТОВ «Котляревський елеватор» - с.Шевченкове, вул.Урожайна, 1, було виявлено пошкодження внаслідок обстрілів складських приміщень та пожежу, у зв'язку з чим одразу здійснено виклик пожежної служби та прийняті міри для самостійного гасіння пожежі, після ліквідації пожежі пожежниками представники позивача ( ОСОБА_3 та начальник служби охорони) після повідомлення від відповідача прибули на територію ТОВ «Котляревський елеватор», де їм було повідомлено про знищення товару - гороху, що знаходився на зберіганні та надано доступ до вказаного майна, після чого вони зробили відповідні записи, фото і покинули територію елеватора.
Відповідно до заяви свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ «Котляревський елеватор») від 30.06.2023, засвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., 26.03.2023 внаслідок обстрілів села Шевченкове Миколаївської області, виникла пожежа на території ТОВ "Котляревський елеватор" за адресою: с.Шевченкове, вул.Урожайна, 1, працівниками підприємства було викликано пожежну службу, яка здійснила гасіння пожежі та фіксацію наслідків пожежі, примірник акту про пожежу представникам ТОВ "Котляревський елеватор" на місці пожежі не видавався, у зв'язку з великою завантаженістю ДСНС України у Миколаївській області, пов'язаною з постійними обстрілами Миколаївької області, належним чином засвідчена копія акту про пожежу від 26.03.2022 була отримана ним особисто лише 26 квітня 2022 року, після чого письмово повідомлено своїх поклажодавців про факт настання пожежі та її наслідки.
Відповідно до пункту 5 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2030, документом, що засвідчує факт пожежі, є акт про пожежу (далі - акт) за формою згідно з додатком 1. Акт складається представником центрального органу виконавчої влади або його територіального органу, іншого державного органу, що веде облік пожеж відповідно до пункту 6 цього Порядку, на місці пожежі не пізніше 24 годин із моменту ліквідації пожежі чи подання письмової заяви та підписується комісією, до складу якої входить не менше трьох осіб, зокрема представник центрального органу виконавчої влади або його територіального органу, іншого державного органу, що веде облік пожеж, власник об'єкта (постраждалий) або його представник та свідок або поліцейський. До акта вносяться дані, встановлені за результатами огляду місця пожежі. Внесення змін і доповнень до акта не допускається. Під час дії правового режиму воєнного або надзвичайного стану, після закінчення воєнних (бойових) дій та повернення контролю держави чи встановлення контролю міжнародними організаціями (МАГАТЕ, ООН, ОБСЄ) над раніше окупованими територіями допускається складання акта впродовж місяця з моменту повідомлення про пожежу чи подання відповідної письмової заяви. До складу зазначеної комісії допускається не включати власника об'єкта (постраждалого) або його представника за умови його відсутності (евакуація з району воєнних (бойових) дій чи території, де введено правовий режим воєнного або надзвичайного стану, загибель або отримання тілесних ушкоджень тощо).
Згідно акту про пожежу від 26 березня 2022 року, складеного начальником караулу 16 ДПРЧ 2 ДПРЗ лейтенанта служби цивільного захисту Антка О. В., гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_2 , зафіксовано знищення: складу №2, складу №3, 650 т. гороху, 1066 т. зерна кукурудзи, транспортеру верхньої та нижньої галереї складів ТМ-62, транспортеру навантаження залізничних вагонів ТМ-62, КШП-5 (2 шт.), шнекового навантажувача, пошкодження: галереї, складу №4, зерноочисного комплексу, обладнання ЗОБ 1 (НЦ-100 2 шт., НЦ-20 - 1 шт., СС-100 - 2 шт., СПО-50 - 1 шт.).
Листом від 26.04.2022 Зерновий склад повідомив позивача про знищення майна - 644420 кг гороху ярового «Оплот» (насіннєвий) урожаю 2021 року, внаслідок надзвичайних, невідворотних обставин (вторгнення Російської Федерації в Україну, військових дій та пожежі 26.03.2022, що стала наслідком таких військових дій (артобстрілу)), які знаходяться поза контролем відповідача та унеможливлюють подальше виконання умов Договору та надав лист Торгово-промислової палаті України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Акт про пожежу від 26.03.2022.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 та від 17.08.2022 y справі №922/854/21 вказав, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.
Водночас, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).
Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Позивач звертався до відповідача з вимогою №РД/ИС-92 від 05.05.2022 про повернення продукції в належній якості та в кількості 644420 кг або сплату її вартості у розмірі 3806721,41 грн протягом 7 календарних днів з дня отримання даної вимоги.
У відповідь на вимогу про повернення майна зі зберігання відповідач листом від 31 травня 2022 року №3105/1, не пізніше 10-ти денного терміну з дати отримання вимоги позивача, повідомив позивача про неможливість його повернення, та зазначив, що оскільки позивачем ігнорується факт того, що знищення майна внаслідок воєнних дій та пожежі є обставинами непереборної сили, враховуючи, що позивач не приймає як належне підтвердження обставин непереборної сили акт про пожежу та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, відповідач змушений буде звернутися до Торгово-промислової палати України з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин.
Листом від 07 червня 2022 року №64/20-3876 Управління Служби безпеки України в Миколаївській області повідомило Відповідача, що його заява про вчинення кримінального правопорушення вих. №03/05 від 05 травня 2022 року розглянута, за результатами чого зареєстровано кримінальне провадження №22022150000000697 від 01 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни). До зазначеного листа було також долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Листом від 17 червня 2022 року №РД/Ис-140 позивач повідомив відповідача про свою незгоду із тим фактом, що війна, артобстріли та пожежа, що виникла внаслідок дій російської федерації є обставинами непереборної сили та вимагав відшкодувати вартість втраченого майна, визначену на підставі власних розрахунків.
Відповідно до п.7.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання зумовлено настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: пожежі, вибухи, блискавка, нагромадження снігу або ожеледь, повені чи інші стихійні лиха, локаут, страйк, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена або неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, масові заворушення, саботаж, дії чи бездіяльність органів влади та/або, які безпосередньо впливають на виконання Сторонами їх обов'язків за Договором.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що сторони зобов'язані письмово, не пізніше 72 годин з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням протягом 10 (десяти) робочих днів, наступних за днем настання таких обставин. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили або не надання у вказаний в цьому пункті Договору строк сертифікату Торгово-промислової палати України позбавляє відповідну Сторону посилатися на них в майбутньому.
17 червня 2022 року відповідач звернувся до ТПП України із заявою №1706/1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яка була зареєстрована за вх. №146-05.
30 червня 2022 року за вих. №95/05-4 Торгово-промисловою палатою України видано ТОВ «Котляревський елеватор» сертифікат №3100-22-0333 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України та пожежа, внаслідок військових дій (артобстрілу) на території Миколаївської області, щодо обов'язку: забезпечувати згідно п. 3.1.1 Договору кількісне та якісне зберігання продукції, його облік та оформлення відповідно до чинного законодавства протягом строку, встановленого п. 8.1 та в установлений строк повернути майно поклажодавцеві.
Листом від 05 липня 2022 року №0507/1 відповідач направив позивачу копію сертифікату ТПП України від 30 червня 2022 року №3100-22-0333 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
В якості направлення вказаного листа позивачу на його поштову адресу: м.Миколаїв, пр.Миру, 34, 6 поверх, надано копії опису вкладення у цінний лист, датований 05.07.2022, накладної АТ «Укрпошта» №0315078002353 від 05.07.2022.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Заперечення позивача щодо недотримання відповідачем порядку повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, передбаченого п.7.4 договору, відхиляються апеляційним судом, оскільки сторони узгодили, що доказом існування форс-мажору є саме документ, виданий ТПП, а тому відповідач саме після отримання відповідного сертифікату ТПП повідомив про форс-мажорні обставини.
Колегія суддів зазначає, що сертифікат про форс-мажорні обставини є належним доказом, виданим компетентним органом, який підтверджує відсутність вини відповідача у невиконанні ним зобов'язань за договором, укладеним з позивачем. Доказів на спростування викладеного у сертифікаті на підставі оцінених ТПП матеріалів позивачем до матеріалів справи не надавалось.
З огляду на викладене, в даному випадку отримання відповідачем сертифікату ТПП пізніше строку, визначеного п.7.4 договору, обумовлено об'єктивними обставинами.
Актом №120-0145 обстеження рухомого майна (товару), знищеного внаслідок збройної агресії російської федерації проти України від 31 травня 2023 року, складеного експертом РТПП Миколаївської області встановлено, що об'єкт дослідження, за адресою: Миколаївська область, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1 - рухоме майно (товар) - горох яровий Оплот походження врожаю 2021 року в кількості 644 420 кг, було знищено повністю, в результаті пожеж, що утворилися внаслідок артилерійських (ракетних) обстрілів російською федерацією території ТОВ «Котляревський елеватор» 26 березня 2022 року.
Одночасно актом №120-0341 від 30 листопада 2022 року з обстеження (фотофіксації) будівель та споруд нежитлового фонду виробничого об'єкту хлібоприймального підприємства, який належить відповідачу, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, складений експертом РТПП Миколаївської області, підтверджується ступінь, характер та причини пошкодження майна відповідача.
За висновками апеляційного господарського суду, вищезазначені обставини у сукупності свідчать про те, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №3-9/0107 від 01.07.2021, укладеним з Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Роднічок", було викликано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що є підставою для звільнення від відповідальності за договором, а відтак, має наслідком відмову у задоволенні позову про стягнення суми основного боргу - 3806721,41 грн. та суми інфляційних нарахувань - 553448,58 грн. та 3% річних - 99809,10 грн., як похідних.
Місцевий господарський суд не звернув уваги на всі обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено при не з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим на підставі п.п. 1-4 ч.1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з підстав, наведених у даній постанові, з відмовою у задоволенні позову повністю.
У відповідності до ст.129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, судові витрати за її подання покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котляревський елеватор" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7767/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі №910/7767/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про відмову у позові.
4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» (57262, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Миколаївське, вул. І. Франка, буд. 13А; ідентифікаційний номер 19292651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котляревський елеватор» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корпус 2; ідентифікаційний код 40092359) 100245,04 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №910/7767/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 19.03.2024.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська