Справа № 522/23808/23
Провадження № 2/522/320/24
14 березня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Звонецької І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що було видано виконавчий напис №60014, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з боржника 16377,13 гривень на підставі Кредитного договору №2003650863 від 29.04.2013 року укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
Позивач вважає зазначений виконавчий напис протиправним, вчиненим з порушенням законодавства та таким, що не підлягає виконанню, оскільки відсутній нотаріально посвідчений кредитний договір, крім того сума заборгованості є спірною.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2023 року провадження по справі відкрито.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання призначене на 14.03.2024 року сторони не з'явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.
Судом встановлено, що 05.10.2020 року було видано виконавчий напис №60014, Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай О.С. про стягнення з боржника у загальному розмірі 16377,13 грн., яка складається з заборгованості 15877,13 грн., простроченої заборгованості за сумою кредиту 10771,15 грн., простроченої заборгованості по неоплаченим відсоткам за користування кредитом 5105,98 грн., оплати послуг нотаріуса 500 грн.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Правовідносини, які виникли між сторонами по справі регулюються ЗУ «Про нотаріат», ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 року №296/5 (в редакціях на момент вчинення виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні умови вчинення виконавчого напису містить й Порядок. Так, відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Пунктом 3.5 глави 16 Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 року.
Таким чином, право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення (прострочене зобов'язання боржника) та бути безспірним у розумінні вищеназваних нормативних актів.
Аналіз положень вищеназваних нормативних актів свідчить про те, що підставою для вчинення виконавчого напису за договором застави є надання нотаріусу документів, які не тільки передбачені Переліком за назвою, але й містять відомості, які є необхідними умовами вчинення виконавчого напису за статтею 88 Закону та пунктом 3.1 глави 16 розділ 2 Порядку.
Інакше нотаріус має право витребувати у стягувача інші документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису ( пункт 2.2 глави 16 розділ 2 Порядку).
Боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису (постанова Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі №6-887/цс17).
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості згідно з Переліком. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 (справа №466/6825/14ц).
Пункт 1 Переліку документів визначає, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, на час вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору. Вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу кредитного договору, нотаріально не посвідченого, чинним законодавством не передбачалось.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов'язання та їх безспірність.
Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і, на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
З наданих до суду документів не вбачається, що для вчинення виконавчого напису відповідачем було надано нотаріусу документи, які б підтверджували безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов'язання. На підтвердження укладення між сторонами нотаріально посвідченого договору - доказів не надано.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18).
Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою в Постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №161/16891/15-ц від 30 січня 2018 року. Зокрема, Верховний Суд підкреслив, що «…доказами які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.... Відповідно до пункту 5.6. Положення про організацію операційної діяльністю в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України від 18червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.... Аналогічна позиція висловлена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17 та в Постанові Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №760/2193/15-ц від 14 лютого 2018року. У вказаних Постановах підкреслено, що ... суди при дослідженні матеріалів нотаріального провадження з вчинення спірного виконавчого напису встановили, що при його вчинені нотаріусом не було отримано первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми відсотків за користування кредитом, зазначені у виконавчому напису, є безспірними... Верховний суд зазначив, що ...належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 закону Україна «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, в обґрунтування безспірності заборгованості боржника відповідач зобов'язаний був надати первинні документи, що підтверджують виконання банком умов щодо надання та перерахування кредитних коштів, здійснення часткового погашення заборгованості за кредитом (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, заяви на переказ готівки тощо), зарахування зазначених коштів на відповідні рахунки (виписки з рахунків бухгалтерського обліку банків).
До матеріалів справи було долучено Кредитний договір № 2003650863 від 29.04.2013 року на підставі якого було вчинено виконавчий напис нотаріуса, однак не долучено доказів які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, а тому суд не може перевірити чи здійснив нотаріус перевірку безспірності заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Відповідно до ст. 87 вказаного Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить безспірність певної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Статею 87 Закону України «Про нотаріат» та передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ зазначеного Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Підпунктом 3.5 п. З Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Суду не наданий належні та допустимі докази, що відповідачем надані нотаріусу документи, які встановлені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яка затверджена постановою КМУ від від 29 червня 1999 р. № 1172.
Як зазначено у правовому висновку дійшов ВСУ при винесенні постанови від 05.07.2017 р. по справі №6-887цс17: суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
В порушення положень ст.ст. 76-81 ЦПК України, суду не надано належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1, 4, 15, 16 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрованим в реєстрі за № 60014 від 05.10.2020 року, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано та запропоновано стягнути борг, який виник перед Публічним Акціонерним Товариством «ОТП Банк» за кредитним договором № 2003650863, від 29.04.2013 року, у загальному розмірі 16377,13 грн., яка складається з заборгованості 15877,13 грн., простроченої заборгованості за сумою кредиту 10771,15 грн., простроченої заборгованості по неоплаченим відсоткам за користування кредитом 5105,98 грн., оплати послуг нотаріуса 500 грн. - таким, що не підлягає виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 19.03.2024 року.
Суддя А.В. Науменко
14.03.2024