Справа № 522/3400/24
Провадження № 2-н/522/547/24
19 березня 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг
Згідно з ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів (заяв) з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів слідує, що житлово-комунальні послуги надавалися за місцем знаходження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально належить до Київського району м. Одеси.
З урахуванням наведеного, заява про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги має пред'являтися за місцем знаходження майна за правилами виключної підсудності.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.
Аналогічний висновок зроблено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021, справа № 911/2390/18.
Таким чином, указана заява про видачу судового наказу Приморському районному суду м. Одеси не підсудна.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Разом з тим, постановити ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу до іншого суду за підсудністю згідно ч. 8 ст. 165 ЦПК України суд вправі лише тоді, коли боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4,19, 30, 165 ЦПК України, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА