Справа № 522/16854/22
Провадження№ 2/522/2317/24
14 лютого 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Глущенко Т. О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Теслі С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування збитків у зв'язку з каліцтвом та моральної шкоди , -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - ОСОБА_3 , про відшкодування збитків у зв'язку з каліцтвом та моральної шкоди, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму збитків за завдання каліцтва у розмірі 80 000,00 грн та суму збитків за нанесення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 24.05.2022 в інтернет - магазині UkrBay він зробив замовлення ноутбука, що був у наявності на складі магазину. За рекомендацією продавця цього товару - ОСОБА_2 він здійснив повну передоплату за товар у розмірі 40 690 грн. Проте відтоді та до теперішнього часу він не отримав від відповідача ні товар, ні повернення коштів.
Указує, що в чисельних телефонних дзвінках протягом червня - жовтня ОСОБА_2 поводився зухвало, лукавив, затягував ситуацію, постійно повідомляв хибну інформацію про те, що замовлення готове і буде відправлене сьогодні, у крайньому випадку завтра.
Зазначає, що навмисними діями відповідач завдав розладу його нервової системи, внаслідок чого він отримав каліцтво власної нервової системи та на теперішній час спостерігається у лікарів, які йому повідомили, що у нього наявні ознаки інвалідності.
Також указує, що крім розладу здоров'я, зазначеними навмисними діями ОСОБА_2 наніс йому значну моральну шкоду.
З приводу наведених обставин він звертався до правоохоронних органів та ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.11.2022 було зобов'язано посадових осіб Приморської окружної прокуратури м. Одеси внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, що містяться в його заяві за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Указав, що відповідач мешкає із ОСОБА_3 , яку позивач визначив учасником справи, а саме третьою особою.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Шестакової Я. В. від 11.04.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У письмових поясненнях щодо позовної заяви відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Тесля С. М., проти задоволення позову заперечував, посилався на безпідставність заявлених позивачем вимог, указував, що позивачем, у розумінні ст. 1195 ЦК України, не надано належних та допустимих доказів (висновку МСЕК або судово-медичної експертизи), а також документального підтвердження втраченого заробітку (доходу) чи необхідності понесення додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Вважає, що жодними доказами позивачем не доведено факт наявності у нього шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди зазначив, що така вимога позивача є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону, позивачем не доведено причинного зв'язку між шкодою, на яку посилається позивач, завданою непоставленням ноутбуку, та протиправною поведінкою відповідача, також відсутня й вина відповідача.
06.07.2023 до суду від ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення (заперечення), в яких указує, що ОСОБА_2 вона не знала і його ім'я вона вперше побачила у повістці про виклик до суду, яку вона отримала напередодні. Крім того указує, що ОСОБА_2 ніколи не був у неї вдома та ніколи не був зареєстрований за її адресою. Зазначила, що представник позивача - ОСОБА_4 , є її родичем, а саме сином її рідного дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_4 вона не спілкувалась майже тридцять років.
На підставі розпорядження щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 592/23 від 04.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл указаної справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Федчишеній Т. Ю.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Федчишеної Т. Ю. від 24.10.2023 справу прийнято до свого провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов просив задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Тесля С. М. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у його письмових поясненнях. Додатково повідомив, що кошти, сплачені позивачем за ноутбук, були повернуті йому інтернет-магазином, в якому позивач робив замовлення.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що 24.05.2022 в інтернет - магазині UkrBay він зробив замовлення ноутбука, за рекомендацією відповідача він здійснив повну передоплату за товар у розмірі 40 690 грн, проте, до теперішнього часу він не отримав від відповідача ні товару, ні повернення коштів. В чисельних телефонних дзвінках протягом червня - жовтня ОСОБА_2 поводився зухвало, лукавив, затягував ситуацію, постійно повідомляв хибну інформацію про те, що замовлення готове і буде відправлене найближчим часом. Указує, що протиправною поведінкою відповідача йому завдано каліцтво нервової системи, у зв'язку з чим він спостерігається у лікарів, які повідомили йому про наявні ознаки інвалідності. Також позивач указує, що відповідачем йому була завдана й моральна шкода.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду.
Розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предметів догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Такі висновки містяться також в постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 523/2163/16-ц.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 280/1356/16-ц (провадження № 61-18231св18) у випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин належними і допустимими доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтверження факту заподіяння йому каліцтва, а також того, що каліцтво йому завдано відповідачем.
Позивачем не надано доказів (висновку МСЕК або судово-медичної експертизи), а також документального підтвердження втраченого заробітку (доходу) чи необхідності понесення додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Саме по собі посилання позивача на наявність у нього певних скарг на здоров'я та захворювань й необхідність у зв'язку з цим у зверненні до лікарів та проходження обстежень, з наданням копій обстежень та виписок з історії хвороби, не підтверджують, у розумінні чинного законодавства, заподіяння позивачу каліцтва та що воно виникло у зв'язку з винною поведінкою відповідача.
Заявляючи до відшкодування відповідачем суми збитків, завданих каліцтвом його нервової системи у розмірі 80 000 грн, позивачем жодним чином не обґрунтовано з чого складається ця сума, а в судовому засіданні позивач пояснив, що така сума є орієнтовним грошовим еквівалентом завданої йому шкоди.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2019 у справі № 0417/12398/2012, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів (п. 35). Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п. 36).
У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 містяться наступні висновки: «Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи (п. 65). Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (п. 66). На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) (п. 67). Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (п. 70). Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 73). Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів (п. 83). Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п. 84)».
Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з Постановою Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20 зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Відповідно, повивач повинен довести наявність підстав для відшкодування, зокрема наявність моральної шкоди та причинного зв'язку.
Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
У Постанові Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом (правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року справа № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12 та ст. 81 ЦПК України.
Стаття 1168 ЦК України регулює відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).
Разом з тим, позивачем не обґрунтовано заподіяння йому моральної шкоди, завданої каліцтвом, та не надано у підтвердження цього жодних доказів. Лише посилання в позовній заяві на заподіяння моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв'язку між діями відповідача та наслідками.
Отже, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем та наявності в діях останнього складу правопорушення, а саме: якими неправомірними діями відповідача її заподіяно, в чому полягає вина відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку, не обґрунтовано розмір моральної шкоди та в чому вона полягає, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Крім того, посилання позивач на те, що за його заявою зареєстровано кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України не підтверджує заподіяння відповідачем шкоди у розумінні ст. 1195 та 1168 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 5, 13, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування збитків у зв'язку з каліцтвом та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
Третя особ: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 18.03.2024.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА