79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" березня 2024 р. Справа №914/3681/23
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” б/н від 03.01.2024 (вх. №01-05/46/24 від 04.01.2024)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 (повний текст складено 28.12.2023, суддя Артимович В.М.) про відкриття провадження
у справі №914/3481/23
за заявою: Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Київ
про: банкрутство Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс Галичина” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388)
за участю представників:
від апелянта (боржника): Воробець С.І. - адвокат
від кредитора: Мошенець Д.В. - адвокат (в режимі відеоконференції)
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі №914/3481/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ “Нафтопереробний комплекс Галичина”, визнано вимоги кредитора - ПАТ “Укрнафта” в сумі 828165429,95 грн заборгованості, 60300,00 грн. авансування винагороди арбітражного керуючого, 26840,00 грн. судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном ПАТ “Нафтопереробний комплекс Галичина”, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича, встановлено розпоряднику майна грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень, ухвалено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ “Нафтопереробний комплекс Галичина”, призначено попереднє засідання суду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, боржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі №914/3481/23 скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс Галичина”.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 23.02.2024, призначено розгляд справи на 28.02.2024.
09.02.2024 ПАТ “Укрнафта” подало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.
26.02.2024 розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ткачук О.В. подав заяву, у якій просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі розпорядника майна.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 відкладено розгляд справи на 06.03.2024.
В судовому засіданні 06.03.2024 представник боржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі №914/3481/23 скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс Галичина”.
Представник ініціюючого кредитора проти задоволення вимог скарги заперечив, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників боржника та ініціюючого кредитора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали.
Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” (ідентифікаційний код 00152388).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.12.2023 заяву Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 82; ідентифікаційний код 00152388) прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 26.12.2023.
У підготовчому судовому засіданні місцевий господарський суд встановив наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, передбачених ст.ст. 34, 41, 44 Кодексом України з процедур банкрутства, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна, про що постановлено оскаржену ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023.
Узагальнені доводи апелянта.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд допустив порушення норм процесуального та матеріального права. На підтвердження зазначеного, апелянт вказує такі доводи:
- в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що «під час розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких зауважень чи доказів про те, що існує спір про право між ініціюючим кредитором і боржником до господарського суду не подано», проте, під час розгляду справи в суді першої ПАТ «НПК-Галичина» заперечувало проти відкриття провадження у справі про банкрутство з огляду на наявність між сторонами спору про право;
- ПАТ «Укрнафта» зверталося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» (справа №914/1217/23), в якому просило зобов'язати ПАТ «НПК-Галичина» повернути нафтопродукти передані за договором комісії №07.2/990-К від 24.11.2016 в загальній кількості 29795,104 тонн, оскільки відповідач не здійснив продаж нафтопродуктів, а договір комісії припинив свою дію 31.03.2023;
- у справі №914/1217/23 ПАТ «Укрнафта» стверджувало, що «реалізація нафтопродуктів 31.03.2017 спростовується укладеними звітами комісіонера від 14.08.2018, 21.08.2018, 12.09.2018 та 14.09.2018, оскільки, за логікою відповідача, 31.03.2017 ним було реалізовано весь товар, відповідно вказані звіти в серпні та вересні 2018 року не могли бути укладені» (п.27 рішення суду від 06.10.2023);
- щодо актів звірки взаєморозрахунків, на які ПАТ «Укрнафта» вже як заявник у справі про банкрутство посилається як на доказ наявності заборгованості ПАТ «НПК-Галичина», то у справі №914/1217/23 ПАТ «Укрнафта» стверджувало (п.29 рішення) що такі не є первинними документами, та на їх підставі записи в бухгалтерському або податковому обліку підприємства не здійснюються, відповідно останні лиш підтверджують правильність здійснених розрахунків між товариствами та факт наявності заборгованості; оскільки товар в бухгалтерському обліку може обліковуватися в грошовому виразі та за договором комісії теж встановлювалась його вартість, відображення в акті звірки саме грошової вартості товару є цілком прийнятним;
- рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі №914/1217/23 у задоволенні позову ПАТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК-Галичина» про повернення майна - відмовлено; не погодившись із зазначеним рішенням, ПАТ «Укрнафта» подало апеляційну скаргу, в якій стверджувало про необґрунтованість та незаконність рішення суду;
- наявність судового рішення про відмову у задоволенні позову про повернення нафтопродуктів - не може свідчити про безумовну наявність безспірної заборгованості, оскільки стороні необхідно довести як наявність суми боргу, так і довести, що строк виконання зобов'язання настав, крім того, відповідач у такій справі може заперечувати проти задоволення позовних вимог з різних підстав, в т.ч. -пропуск строку позовної давності, обставини непереборної сили та ін.;
- ініціюючий кредитор посилався на рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1217/23 від 06.10.2023 як на беззаперечний доказ на обґрунтування обставини безспірності вимог до ПАТ «НПК-Галичина» на суму 828 165 429,95грн., проте, якщо детально проаналізувати взаємовідносини між сторонами, предмет спору та заявлені позовні вимоги у справі №914/1217/23, попередні заяви та правову позицію ПАТ «Укрнафта», то можна зробити однозначний висновок, що між сторонами існує спір про право, в т.ч. різні (суперечливі) позиції сторін щодо характеру взаємних прав і обов'язків, обставин належного виконання/невиконання взаємних зобов'язань, а також строків їх настання, зокрема, в процесі судового розгляду справи №914/1217/23 ПАТ «Укрнафта» доводило саме наявність підстав для повернення нафтопродуктів, а не стягнення коштів з ПАТ «НПК-Галичина», а на переконання апелянта, відмова у задоволенні позову про повернення нафтопродуктів - не є доказом настання строку виконання;
- відповідно до правових висновків, викладених у пунктах 74-75,78-84, 87-88 постанови Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №914/1650/22, відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо;
- поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення, тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку;
- якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство;
- відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.03.2023 у справі №910/5056/22 та від 11.04.2023 у справі №910/20427/21, на існування цього спору можуть вказувати також інші фактори та докази, зокрема: - характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо); - хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору- правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо»;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами спору про право, проаналізувавши виключно формальний критерій щодо наявності судового спору та не врахувавши, що відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання;
- судом першої інстанції не врахував, що обґрунтування ПАТ «Укрнафти» вимог заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - суперечить раніше зробленим заявам та правовій позиції ПАТ «Укрнафта» у справі №914/1217/23;
- суд не врахував доводів боржника щодо спростування тверджень ПАТ «Укрнафта» щодо неспроможності ПАТ «НПК-Галичина» виконати свої зобов'язання, зокрема, як випливає із самої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (п.26 заяви) заявнику відомо про розмір активів ПАТ «НПК-Галичина», який відповідно до фінансової звітності за 2022 рік становив 17 млрд. грн.
Узагальнені доводи та заперечення кредитора.
У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор заперечує проти її задоволення та наводить такі аргументи на спростування доводів боржника:
- на виконання умов договору комісії №07.2/990-К від 24.11.2016 (з наступними змінами) ініціюючий кредитор передав боржнику товар (нафтопродукти) у загальній кількості 38 487,576 тон на загальну суму 1 070 808 429,95 грн (зазначена обставина встановлена рішенням у справі №914/1217/23 (п.150 рішення) та сторонами не заперечується);
- Господарський суд Львівської області в межах справи №914/1217/23 встановив, що у березні 2017 року на виконання умов договору комісії боржник реалізував отримані від заявника нафтопродукти на загальну суму 1 070 808 429,95 грн. Публічному акціонерному товариству «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (п.п. 152-160 рішення), а боржник частково розрахувався за реалізовані нафтопродукти з ініціюючим кредитором у 2018 році (п. 161 рішення), що не заперечується ініціюючим кредитором та боржником;
- як встановлено Господарським судом Львівської області та не заперечується боржником залишок кредиторської заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором становить 828 165 429,95 грн. (п.п. 92, 109, 166-167 рішення у справі №914/1217/23), ця заборгованість зафіксована, зокрема, у акті звірки взаєморозрахунків між ПАТ «НПК - Галичина» та ПАТ «Укрнафта» станом на 01.12.2020 (п. 92 рішення), таким чином, в ініціюючого кредитора існували на момент звернення до суду першої інстанції із заявою та існують наразі майнові вимоги до боржника на суму 828 165 429,95 грн;
- боржником не оспорюється договір комісії або його окремі умови, ані станом на момент подання зазначеної апеляційної скарги, ані на момент відкриття провадження у справі про банкрутство;
- оскільки боржник визнав факт існування заборгованості перед ініціюючим кредитором, така заборгованість виникла на підставі первинних документів, що були предметом дослідження в межах справи №914/1217/23, і факт існування заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором на суму 828 165 429,95 грн. зафіксований у рішенні у справі № 914/1217/23 (п.п. 92, 109, 166-167), така заборгованість є безспірною;
- рішенням у справі №914/1217/23, дійсно, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрнафта» до ПАТ «НПК-Галичина», про зобов'язання ПАТ «НПК-Галичина» повернути нафтопродукти передані за Договором комісії №07.2/990-К від 24.11.2016, однак, відмова у задоволенні позовної вимоги про повернення товару (нафтопродуктів) не вказує на відсутність заборгованості, а навпаки чітко встановлює її наявність у розмірі 828 165 429,95 грн., яка визнається боржником;
- ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі №914/1217/23 повернуто апеляційну скаргу ініціюючого кредитора на рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2023, а отже, вищевказане рішення суду першої інстанції у даній справі набрало законної сили; боржник не оскаржував вказане рішення взагалі, тобто погодився з його законністю та обставинами, які у ньому встановлені;
- в силу проведених розрахунків між ПАТ «НПК-Галичина'та ПАТ «Укртатнафта» шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за договорами поставки нафтопродуктів та в силу п. 2.18 договору комісії, та закінченням строку реалізації товару - 31.03.2023, строк виконання зобов'язань за договором комісії для ПАТ «НПК-Галичина» перед ПАТ «Укрнафта» є таким, що настав з 01.04.2023;
- ПАТ «НПК-Галичина» станом на момент відкриття провадження у справі мало й інші боргові зобов'язання перед ініціюючим кредитором (справи №914/1506/23, №914/2696/23, №914/1218/23, №914/1219/23, №914/1220/23), на загальну суму, що перевищує 11,6 мільярди гривень, що свідчить про неспроможність виконувати зобов'язання боржника перед кредитором;
- відповідно до фінансової звітності відповідача за 2022 рік, загальний розмір його активів становить 17 млрд грн., а заборгованість 15 млрд грн. якщо порівняти фінансову звітність боржника за 2022 рік із фінансовою звітністю відповідача за 2021 рік, то вбачається тенденція зменшення розміру активів боржника та збільшення розміру заборгованості на 3 млрд. грн.;
- загальний розмір заявлених кредиторських вимог до боржника усіма його кредиторам в період з 26.12.2023 до 31.01.2024 складає 25 408 527 247, 10 грн., що на 8 млрд. грн. перевищує активи боржника, що свідчить про його стійку неплатоспроможність;
- згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного веб-порталу «Судова влада України» відносно ПАТ «НПК-Галичина» здійснюється стягнення заборгованості в межах інших справ (№914/1247/23, №2-2465-2006); за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження у відношенні ПАТ «НПК-Галичина» було відкрито 19 виконавчих проваджень, що свідчить про системне невиконання зобов'язань перед контрагентами (що підтверджується витягом з АСВП, який долучений до заяви); згідно з даними, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (довідка долучена до заяви), в межах різних виконавчих проваджень значна частина нерухомого майна ПАТ «НПК-Галичина» арештована 16.05.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. та 20.09.2018 державним виконавцем ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Медведєвим О.В.; перелічені факти та обставини свідчать про стійку неспроможність ПАТ «НПК-Галичина»;
- враховуючи те, що у ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК-Галичина'на момент відкриття провадження у справі був відсутній будь-який спір про розмір простроченої кредиторської заборгованості за договором комісії у розмірі 828 165 429,95 грн., що виключає спір про право, а також є наявні ознаки неплатоспроможності боржника, що свідчить, в межах ст.39 КУзПБ, про всі наявні нормативно-обґрунтовані обставини для відкриття Господарським судом Львівської області провадження про банкрутство ПАТ «НПК-Галичина».
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ткачук О.В. у заяві про розгляд справи без його участі просив залишити оскаржену ухвалу без змін, зазначив, що доводи скаржника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором комісії №07.2/990-К від 24.11.2016 з додатками та актом звірки розрахунків між боржником та кредитором станом на 01.12.2020, а також преюдиційними обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі №914/1217/23.
До заяви розпорядник майна додав оборотно-сальдову відомість ПАТ «НПК-Галичина» по рахунку 68.5.9. за 26.12.2023-22.01.2024, у якій зазначено кредиторську заборгованість за договором №07.2/990-К від 24.11.2016 в розмірі 828 165 429,95 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Відповідно до ч.2 ст.8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Відповідно до норм, викладених у ч.1, ч.3 ст.34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником або Національним банком України у випадках, передбачених цим Кодексом, а стосовно боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, - також органом (суб'єктом), уповноваженим управляти державним майном, у письмовій формі та повинна, серед іншого, містити виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; заява кредитора, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Відповідно до ч.6 ст.39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Вимоги ініціюючого кредитора Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» обґрунтовані наявністю заборгованості боржника, яка виникла на підставі договору комісії від 27.11.2016 № 07.2/990-К.
Матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2016 між ПАТ «Укрнафта» (комітент) та ПАТ «НПК - Галичина» (комісіонер) укладено договір комісії №07.2/990-К, за яким комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок комітента договори: продажу нафти та газовою конденсату («товар»), поставки (придбання) нафтопродуктів (надалі по тексту «ПММ»), продажу нафтопродуктів («ПММ») за узгодженими з комітентом цінами (п.п. 1.1. договору).
Комітент зобов'язаний для виконання договору передати комісіонеру товар (або ПММ) відповідно до умов договору та додатків до нього та забезпечити комісіонера всім необхідним для укладення та виконання договору. Комітент передає товар (або ПММ) на умовах визначених у додатках до договору (п. 2.1. договору). Сплатити комісіонеру комісійну винагороду в порядку, визначеному п. 3.1. цього договору (п. 2.2. договору). Підписати та повернути один підписаний екземпляр звіту, наданого комісіонером згідно з п. 2.16 договору, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання (п. 2.4.).
Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
У договорі комісії від 26.11.2016 №07.2/990-К сторони обумовили, що комісіонер зобов'язаний: надати комітенту повідомлення про укладення договорів продажу товару (або ПММ) комітента або поставки ПММ протягом 1 (одного) наступного робочого дня з дати укладення комісіонером вищезазначених договорів (п. 2.10.); поставити комітенту ПММ, зазначені в п. 1.1. цього договору, на умовах, вказаних у додатках до договору (п. 2.13.); Комісіонер надає комітенту в строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів, звіти про здійснення продажу товару (або ПММ) та придбання ПММ, які є підставою для розрахунку між комітентом і комісіонером (п. 2.16.); перерахувати кошти комітенту за отриманий на комісію та реалізований товар (або ПММ) в строк, який не перевищує 2 (двох) банківських днів з дати отримання таких коштів на розрахунковий рахунок комісіонера (п. 2.18.); здійснити продаж товару (або ПММ) переданих на комісію в строк, який не перевищує 90 (дев'яносто) днів з дати підписання актів приймання-передачі на комісію товару (або ПММ) (п. 2.19.).
На виконання умов договору комісії позивачем передано відповідачу товар (нафтопродукти) (зокрема, що стосується предмету спору) у загальній кількості 38487,576 тонн на загальну суму 1070808429,95 грн, що підтверджується долученими до справи актами приймання-передачі нафтопродуктів на комісію, а саме: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) у кількості 27487,576 тонн на загальну суму 775908449,95 грн; бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 у кількості 8000,000 тонн на загальну суму 228779968,00 грн; бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015(з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) у кількості 3000,00 тонн на загальну суму 86100012,00 грн, про що підписано відповідні акти приймання-передачі. Загальна вартість ПММ з ПДВ, що передаються для продажу складає 1070808429,95 грн.
Вказані обставини встановлені також у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі № 914/1217/23 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина» про зобов'язання повернути нафтопродукти, передані за договором комісії № 07.2/990-К від 24.11.2016 в загальній кількості 29795,104 тонн на суму 828165429,95 грн.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиційності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиційності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиційності.
З огляду те, що у справі № 914/1217/23 брали участь ті самі особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі №914/1217/23, обставини щодо того ж договору комісії від 26.11.2016 №07.2/990-К є преюдиційними.
Ініціюючий кредитор у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство стверджував, що боржник розрахувався за реалізований товар з ПАТ «Укрнафта», як комітентом, лише частково, внаслідок чого залишок кредиторської заборгованості боржника перед заявником становить 828165429,95 грн.
В межах справи №914/1217/23 боржник стверджував, що на виконання договору, ПАТ «НПК-Галичина» здійснило реалізацію всіх переданих ПАТ «Укрнафта» нафтопродуктів ПАТ «Укртатнафта» відповідно до договорів купівлі-продажу. Також боржник зазначав про наявність звіту комісіонера про продаж нафтопродуктів згідно договору комісії від 31.03.2017, відповідно до якого комісіонер здійснив продаж нафтопродуктів у загальній кількості 38487,576 тонн на загальну суму 1070808429,95 грн (п.94, п.95 рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі №914/1217/23).
Отже, боржник стверджує, що ним реалізовано весь товар, переданий комітентом на виконання умов договору комісії від 26.11.2016 № 07.2/990-К, у тому числі і товар на суму 828 165 429,95 грн.
Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
Тобто у випадку реалізації товару, отриманого комісіонером від комітента за договором комісії, у комісіонера виникає обов'язок передати одержані кошти за реалізований товар комітенту.
Боржником не надано доказів повернення вказаних коштів в сумі 828165429,95 грн комітенту.
Також у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.10.2023 у справі №914/1217/23, яке набрало законної сили, зазначено:
« 164. Що стосується актів звірки розрахунків, долучених до матеріалів справи, що фактично підтверджують наявність у обліку ПАТ “НПК “Галичина” кредиторської заборгованості в розмірі 828165429,95грн., то суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
165. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
166. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суд від 19.04.2018 р. у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17. 167. Відповідачем в судовому засіданні 06.10.2023 підтверджено визнання кредиторської заборгованості 828165429,95грн. перед позивачем».
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріали справи не містять доказів оплати боржника в сумі 828165429,95 грн комітенту за реалізований товар на виконання умов договору комісії від 26.11.2016 №07.2/990-К станом на день постановлення оскарженої ухвали.
Апелянт у скарзі не заперечує наявності боргу перед ініціюючим кредитором в сумі 828165429,95 грн, що виник на підставі договору комісії від 26.11.2016 №07.2/990-К, разом з цим, наголошує на існуванні між сторонами спору про право.
Слід зазначити, що законодавство не містить узагальненого переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія «спір про право», яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі №902/560/20).
В оскарженій ухвалі суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких зауважень чи доказів про те, що існує спір про право між ініціюючим кредитором і боржником до господарського суду не подано.
На вказане речення звертає увагу апелянт у скарзі, разом з цим, місцевий господарський суд також вказав, що твердження боржника про наявність спору про право спростовується встановленими обставинами у справі №914/1217/23, судове рішення у якій набрало законної сили, а також тим, що наявність кредиторської заборгованості ПАТ «НПК-Галичина» перед ПАТ «Укрнафта» у розмірі 828165429,95 грн визнана боржником та відображена в бухгалтерському обліку боржника.
Отже, зазначення суду про відсутність зауважень з боку боржника стосувалось повідомлень про існування формалізованого спору, тобто такого, що перебуває в судовому провадженні. Доказів існування такого спору матеріали справи не містять.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022у справі № 910/10741/21 викладено правові висновки, відповідно до яких спір про право - це суперечність між суб'єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття «спір про право» має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.
Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.
Отже, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстав виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
В спірному випадку грошове зобов'язання боржника перед кредитором виникло з підстав не виконання умов договору комісії, в апеляційній скарзі боржник не вказав жодних обставин, які би свідчили про те, що розмір заборгованості є іншим, ніж визнано оскарженою ухвалою суду, сума боргу складається лише з основної заборгованості (без нарахування штрафних санкцій тощо), боржник не навів доводів щодо того, що строк виконання зобов'язання не настав, або є іншим, ніж було встановлено судом першої інстанції.
Також колегія суддів відхиляє доводи боржника в частині того, що ініціюючий кредитор не довів обставин неплатоспроможності ПАТ “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, адже з долученої до матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство фінансової звітності за 2022 рік вбачається, що баланс становить 17 362 898 тис.грн., разом з цим нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить - 242 965 тис.грн., поточна кредиторська заборгованість становить 3 182 182 тис.грн, а інші поточні зобов'язання - 15 970 197 тис.грн.
Заявник у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначав, що ПАТ “НПК - Галичина” має й інші боргові зобов'язання перед заявником (справи № 914/1506/23, № 914/2696/23, № 914/1218/23, № 914/1219/23, № 914/1220/23) на загальну суму, що перевищує 11,6 мільярди гривень, що свідчить про неспроможність виконувати зобов'язання перед кредитором, а згідно з даними реєстру виконавчих проваджень по ПАТ “Нафтопереробний комплекс - Галичина” було відкрито 19 виконавчих проваджень (витяг з Автоматизованої системи виконавчих проваджень долучено до матеріалів справи), що свідчить про системне невиконання зобов'язань перед контрагентами.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, зобов'язання в розмірі 828165429,95 грн. перед кредитором виникли на підставах, передбачених законодавством України та не виконані боржником, а доказів, підтверджуючих спроможність їх виконати, боржник не надав.
Аргументи боржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального права чи процесуального права, отже, у задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі №914/3481/23 - залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 у справі №914/3481/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 18.03.2024.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.