79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" березня 2024 р. Справа №921/534/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Желік М.Б.
суддів Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №03.1-25/649 від 19.01.2024 (вх.ЗАГС №01-05/271/24 від 24.01.2024)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 (суддя Сидорук А.М., повний текст складено 29.12.2023), постановлену за результатом розгляду заяви арбітражного керуючого Брикси А.О. про скасування арештів майна, звільнення активів боржника /вх.№9082 від 10.11.2023/
у справі №921/534/23
за заявою кредитора: Дочірнього підприємства “ШРБУ №100 “Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів
до боржника: Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд.8
про відкриття провадження у справі про банкрутство
за участю представників:
від боржника Борова Л.В. (поза межами приміщення суду)
від кредитора АТ “ДАК “Автомобільні дороги України” Жирна Я.В. (поза межами приміщення суду)
арбітражний керуючий Брикса А.О. (поза межами приміщення суду)
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 у справі №921/534/23 задоволено заяву розпорядника майна ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” арбітражного керуючого Брикси А.О. б/н від 10.11.2023 (з врахуванням заяви №19-12/2 від 19.12.2023); знято арешт та/або будь-які інші обмеження з поточного рахунку ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківський та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт з майна боржника, накладений згідно постанови №48783052 від 24.09.2015, яке належить ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”; контроль за витрачанням грошових коштів покладено на розпорядника майна ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” - арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення за даною апеляційною скаргою, відкрити апеляційне провадження, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити арбітражному керуючому Бриксі А.О. у задоволенні заяви про скасування арештів майна, звільнення активів боржника.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме: надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3028 грн. та у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.258 ГПК України зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
09.02.2024 на електронну адресу суду надійшла заява, про усунення недоліків скарги, у якій зазначено про наявність в апелянта електронного кабінету. До заяви додано копію платіжної інструкції про сплату судового збору.
14.02.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2023 у справі №921/534/23; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 06.03.2024; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи у Господарського суду Тернопільської області.
01.03.2024 на електронну адресу суду від представника АТ “Державнв Акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” надійшла заява про участь представників в судовому засіданні 06.03.2024 та усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 задоволена.
05.03.2024 на електронну адресу суду від представника ДП “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та розпорядника майна Брикси А.О. надійшли заяви про участь представників в судовому засіданні 06.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, які ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 задоволені.
Представником боржника ДП “Тернопільський облавтодор” адвокатом Боровою Л.В. подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення (вх.№01-04/1571/24), в яких просить суд долучити їх до матеріалів справи; відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання 06.03.2024 арбітражний керуючий, кредитор АТ “ДАК “Автомобільні дороги України” та боржник участь уповноважених представників забезпечили, які навели свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги, та просили врахувати їх при винесенні постанови. Інші учасники справи явку не забезпечили, причин неявки суду не повідомили про відкладення розгляду справи не клопотали. Докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про поінформованість сторін щодо розгляду апеляційної скарги у межах даної справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а оскаржене рішення скасуванню з огляду на наступне.
Розгляд справи про банкрутство в суді першої інстанції та зміст оскаржуваної ухвали.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.09.2023 відкрито провадження у справі № 921/534/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд.8, ідентифікаційний код 31995099; визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства “ШРБУ № 100” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, ідентифікаційний код 05423018 відносно Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд.8, ідентифікаційний код 31995099 в сумі 403 214,76 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” строком до 170 календарних днів; призначено розпорядником майна Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1499 від 15.07.2013; оприлюднено на офіційному веб - порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, 46001, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд.8, ідентифікаційний код 31995099; призначено попереднє засідання суду на 24.10.2023.
В оскарженому рішенні місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:
- процедура розпорядження майном боржника вводиться в тому числі з метою збереження активів боржника та вирішення питання про можливе відновлення його платоспроможності.
- право на своєчасне одержання нагороди за працю захищене законом, громадяни мають право на соціальний захист. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. На керівників установ, підприємств і організацій усіх рівнів й усіх форм власності покладено персональну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших виплат. У разі виникнення у боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
- наявність незнятого арешту на майно та рахунки боржника, призводить до неможливості здійснення господарської діяльності боржником, перешкоджає своєчасній виплаті заробітної плати працівникам, що в свою чергу є перешкодою у відновленні його платоспроможності.
- відомості щодо скасування вказаного арешту в матеріалах справи відсутні.
- підставою для задоволення заяви розпорядника майна є забезпечення виконання грошових зобов'язань з погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками, забезпечення можливості здійснювати боржнику поточну господарську діяльність, сплачувати податки, збори і інші обов'язкові платежі.
Узагальнені доводи апелянта.
Вимоги апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:
- 29.06.2016 керуючись положенням п.8 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48783052, оскільки заборгованість згідно виконавчого документа погашена повністю відповідно до платіжного доручення № 218 від 24.06.2016. Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій стягнуто у повному обсязі.
- станом на 19.01.2024 на виконанні у відділі перебуває 490 виконавчих документів (третя черга) на суму 11 221 450,93 грн. про стягнення з боржника заборгованості заробітної плати згідно рішень судів які входять до складу зведеного виконавчого провадження №36035661.
- розділом 13 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про виконавче првоадження” визначено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-IX: юридичні особи - боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
- арешт накладений на рахунок боржника жодним чином не створює перешкоди які б унеможливлювали провадження останнім господарської діяльності та унеможливлювали виплату забортної плати працівникам підприємства боржника.
- постановою державного виконавця №48783052 від 24.09.2015 накладено арешт не на рахунок боржника, а на грошові кошти, які містяться на ньому, а відтак винесення вказаної постанови не позбавляє боржника можливості сплачувати належну заробітну плату, оскільки в порядку положень ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, арешт не накладався.
- положенням ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що підставами для знання виконавцем арешту з усього майна, коштів боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та /або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
- саме банк, який виконує постанову державного виконавця про арешт коштів, повинен надати можливість боржнику виплатити заробітну плату, а інші кошти залишити під арештом. Відтак, в даному випадку неправомірними є дії банківської установи, яка не дає можливість боржнику виплатити заробітну плату та саме їх дії слід оскаржувати у судовому порядку, з огляду на що були відсутніми підстави для задоволення заяви арбітражного керуючого.
У поясненнях на апеляційну скаргу представник ДП “Тернопільський облавтодор” наводить фактичні обставини спору та вказує наступні аргументи на спростування доводів апелянта:
- при вирішенні питання про закінчення виконавчого провадження №48783052 не було вирішено питання про скасування арешту, накладеного на майно боржника про що мав зазначити виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, що визначено положенням ст. 4,5 Закону України “Про виконавче провадження”.
- у інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Отже, наявність арешту на майно боржника, призводить до неможливості здійснення господарської діяльності товариством, перешкоджає виконанню договірних зобов'язань та своєчасній виплаті заробітної плати працівникам боржника, що в свою чергу є перешкодою у відновленні його платоспроможності.
- процедура розпорядження майном боржника вводиться в тому числі з метою збереження активів боржника та вирішення питання про можливе відновлення його платоспроможності. Виплата заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві.
- арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Натомість КУзПБ надає право суду знімати попередньо накладені арешти та обмеження виключно щодо коштів та майна саме боржника.
Встановлені фактичні обставини справи.
10.11.2023 через систему “Електронний суд” від арбітражного керуючого Брикси А.О. надійшла заява про скасування арештів майна, звільнення активів боржника Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, в якій він з врахуванням поданого клопотання/заяви №19-12/2 від 19.12.2023 /вх. №10231/ про уточнення вимоги просить суд, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківський та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт з майна боржника, який був накладений згідно постанови №48783052 від 24.09.2015, яке належить ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”, ідент. код юридичної особи 31995099.
Відповідно до Результату пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження станом на 05.12.2023, судом встановлено відсутність виконавчого провадження № 48783052 за 2015 рік.
21.12.2023 на електронну адресу суду від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява №03-1-25/12342 від 19.12.2023 та на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2023, долучено завірені копії матеріалів ВП №48783052, з яких встановлено наступне.
На виконанні у Першому відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП №48783052, відкрите 23.09.2015 постановою головного державного виконавця щодо примусового виконання наказу Господарського Тернопільської області №921/1439/14-г/14 від 24.07.2015.
В ході виконання виконавчого провадження №48783052 від 24.09.2015 державним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчого провадження, відповідно до вимог ст.25 Закону України “Про виконавче провадження” накладено арешт на все майно боржника на підставі ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження”.
В подальшому, державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №48783052 до зведеного виконавчого провадження №49353818, яке вів Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільської області.
23.12.2015 державним виконавцем, у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду, винесено постанову про розшук майна боржника, відповідно до якої, оголошено наступне майно в розшук: РАФ 2201 1, (1983), Червоний, ДНЗ 03056ТЕ; ВАЗ 21061, (1995), Жовтий, ДНЗ 01606ТЕ; SKODA OCTAVIA1.6 GLX, (2004), Сірий, ДНЗ 03749ТЕ; ВАЗ 21061, (1995), Синій, ДНЗ 03300ТЕ; OPEL OMEGA 2.0 I, (2002), Сірий ДНЗ 77772ТЕ; NISASAN MAXIMA QX 3.0 (2003), Сірий, ДНЗ 55627ТЕ; ВАЗ 2107, (2006), Червоний, ДНЗ НОМЕР_1 ; CHEVROLET NIVA 212300, (2006), Синій, ДНЗ НОМЕР_2 ; CHEVROLET NIVA 212300, (2006), Синій, ДНЗ НОМЕР_3 ; ИЖ271501, (1990), Жовтий, ДНЗ НОМЕР_4 ; ВАЗ 111930 11020, (2007), Сірий ДНЗ НОМЕР_5 ; MITSUBISHI OUTLANDER 3.0, (2008), ДНЗ НОМЕР_6 ; AUDI A6 2.6 (1995), Чорний, ДНЗ 01745ТЕ; ВАЗ 2109, (1990), Чорний, ДНЗ 8165ТЕР; ИЖ2715 1488, (1998), Зелений, ДНЗ 6887ТЕР; ВАЗ 2107 1500, (1997), Червоний, ДНЗ 3041 ТІВ.
На виконання постанови заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Коваля Ю.О. від 05.04.2016, керуючись ст. ст. 16, 20, 21 закону України “Про виконавче провадження”, 12.04.2016 винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження №48783052 у Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільські області.
18.04.2016 старшим державним виконавцем винесено постанови про прийняття до виконання виконавчого провадження №48783052, про приєднання ВП №48783052 до зведеного виконавчого провадження №36035661, яке веде Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільської області та про стягнення виконавчого збору відповідно до ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”.
18.04.2016 державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 6257,54 грн. в межах виконавчого провадження № 48783052 та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн.
29.06.2016 старшим державним виконавцем Геличак О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №48783052 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 закону України, оскільки заборгованість згідно виконавчого документа погашена повністю відповідно до платіжного доручення №218 від 24.06.2016, а виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій стягнуто в повному обсязі.
Oднак, при винесенні даної постанови державним виконавцем не було вирішено питання про скасування арешту, накладеного на майно ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” згідно постанови державного виконавця від 24.09.2015.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно із частиною першою статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
За змістом частини першої - другої статті 41 вказаного Кодексу, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Частиною 5 зазначеної статті визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
З аналізу положень Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що підприємство, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство та яке знаходиться в процедурі розпорядження майном, продовжує господарську діяльність, при цьому діє мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Процедура розпорядження майном боржника вводиться в тому числі з метою збереження активів боржника та вирішення питання про можливе відновлення його платоспроможності.
Пункт 3 частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини шостої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.
Право на отримання заробітної плати та соціальних виплат гарантується Конституцією України. Стаття 43 Конституції вказує, що право на своєчасне одержання нагороди за працю захищене законом, громадяни мають право на соціальний захист.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
На керівників установ, підприємств і організацій усіх рівнів й усіх форм власності покладено персональну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших виплат.
У частині 5 статті 97 Кодексу законів про працю України зазначено, що оплата праці працівників здійснюється у першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплені в ст.115 Кодексу законів про працю України і статті 24 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 № 108/95-ВР.
З наведених норм права вбачається, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення у боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Отже, наявність арешту на майно боржника, призводить до неможливості здійснення господарської діяльності товариством, перешкоджає своєчасній виплаті заробітної плати працівникам боржника, що в свою чергу є перешкодою у відновленні його платоспроможності.
Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”, арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.
Частиною 2 статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 (зі змінами), зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.
Як встановлено судом, 29.06.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48783052 з огляду на повне погашення заборгованості згідно виконавчого документа на підставі платіжного доручення №218 від 24.06.2016. Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій стягнуто повному обсязі.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до положень ч.1,2 ст. 40 закону України “Про виконавче провадження” ( в редакції чинній станом на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 48783052) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Вказаним спростовуються доводи скаржника щодо необхідності у даному випадку оскаржувати неправомірні дії банківської установи, яка створює перешкоди у виплаті боржником заробітної плати працівникам, оскільки саме на скаржника покладено обов'язок щодо вирішення питання про знаття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що у постанові державного виконавця від 29.06.2016 про закінчення виконавчого провадження № 48783052 питання щодо зняття арешту з майна та рахунків, який накладено згідно постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №48783052 від 24.09.2015 не вирішено.
Таким чином, наявність арешту на рахунках та на майні боржника фактично призводить до нарощування кредиторської заборгованості, та не дає змоги повноцінно здійснювати господарську діяльність боржника, і вживати усіх дієвих заходів щодо відновлення його платоспроможності.
Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві боржника, на оплату праці.
В той же час колегія суддів акцентує увагу на наявність законодавчого обмеження та заборони на стягнення коштів, а також накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати пенсій, заробітної плати.
З огляду на зазначене, суд виснує про наявність підстав для задоволення поданої арбітражним керуючим заяви б/н від 10.11.2023 (з урахуванням заяви №19-12/2 від 149.12.2023).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі апеляційного перегляду, доводи скаржника, суд апеляційної дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін. При цьому, колегія суддів зазначає, що підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги в порядку положень ч.4 ст. 269 ГПК України при перегляді оскарженого рішення відсутні.
В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №03.1-25/649 від 19.01.2024 (вх.ЗАГС №01-05/271/24 від 24.01.2024) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2023 у справі №921/534/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати залишити за скаржником.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 18.03.2024.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.