Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2004/23
Провадження № 2/945/386/24
(заочне)
18 березня 2024 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
встановив:
07 вересня 2023 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги позивач ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_4 , яка проживає разом із позивачем та знаходиться на його утриманні. Із відповідачем ОСОБА_2 позивач проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу; стосунки між сторонами припинені, наразі проживають окремо. Як мати, відповідач не виконує своїх обов'язків по відношенню до дитини; не піклується про її фізичний та духовний розвиток; матеріально дитину не забезпечує; не відвідує дочку за місцем її проживання; не телефонує позивачу з приводу дитини. Майже від самого народження дочки відповідач ОСОБА_2 неодноразово говорила про те, що дитина їй не потрібна; не забезпечувала новонароджену дитину необхідним харчуванням; після пологового будинку жодного разу не відвідувала лікаря і не проходила загальний медичний огляд, який має бути регулярним, враховуючи вік дитини. Необхідних щеплень дитині зроблено не було. При цьому, позивачем створенні усі необхідні умови для проживання та розвитку дочки ОСОБА_4 .
Також позивач вказував на те, що відповідач ОСОБА_2 письмово відмовилася від виховання та утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно дочки; дану заяву засвідчено нотаріально.
Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач ОСОБА_3 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року вказаний позов ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Постановлено разглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання. До участі у справі залучено Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради.
04 березня 2024 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від виконавчого комітету Миколаївської міської ради надійшов Висновок Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 27 лютого 2024 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, при цьому 18 березня 2024 року його представник ОСОБА_6 подала на адресу суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити; при ухваленні рішення суду, представник позивача просила суд врахувати Висновок Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 27 лютого 2024 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; розгляд справи представник позивача просила проводити за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася; відзив не подала.
Представник Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідив матеріали справи та встановив таке:
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, що видано повторно, серії НОМЕР_1 (а. с. 11).
З довідки від 27 жовтня 2023 року, складеної та засвідченої керівником ОСББ "ЛЕВАНЕВСЬКИЙ-7", доданої до матеріалів справи представником позивача, слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в цей час терміново, до завершення збройного конфлікту, проживає з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини разом із ними не проживає (а. с. 27).
В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , засвідчена 05 вересня 2023 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, у якій ОСОБА_2 відмовилася від нагляду за дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та поклала повну відповідальність за її утримання та виховання на батька дитини ОСОБА_3 ; справу про позбавлення її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 просила проводити за її відсутності (а. с. 12).
Відповідно до Висновку Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 27 лютого 2024 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 за № 789-XII) та ч. ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Аналогічна норма закріплена у статті 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з положеннями ч. ч. 1 - 5 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 164 СК України встановлені підстави позбавлення батьківських прав. Так, відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 вказаної статті СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).
Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України, зокрема, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно з положеннями ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.
Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
Відповідно до ч. ч. 1- 5 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
У пунктах 15, 16, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та не виконує батьківських обов'язків по відношенню до неї, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, матеріальне забезпечення, дитину не відвідує, маючи можливість проводити час із дочкою не використовує такої можливості, виховним процесом не цікавиться, предметами першої необхідності та одягом не забезпечує, своєю поведінкою демонструє незацікавленість у возз'єднанні сім'ї, тому суд, дослідив докази, які містяться в матеріалах справи вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо її малолітньої дитини, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків. Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у повному обсязі.
Крім цього, судом установлено, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із батьком, позивачем у справі, ОСОБА_3 і знаходиться на його утриманні.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно положеннями з ч. ч. 1, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У пункті 17 в абзаці 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд ураховує матеріальне становище дитини і платника аліментів.
Будь - яких обставин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати аліменти на утримання дочки за станом здоров'я, або з інших причин, судом не встановлено та відповідачем доказів на підвердження цих обставин суду не представлено.
Отже, відповідач ОСОБА_2 , як мати дитини, зобов'язана надавати позивачу ОСОБА_3 матеріальну допомогу на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею повноліття.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп., сплачений позивачем за квитанцією № 0.0.318385394141.1 від 07 вересня 2023 року за вимогу про позбавлення батьківських прав.
Крім цього, суд роз'яснює відповідачу, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282, п. 1) ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку с. Улянівка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; серія та номер паспорту НОМЕР_3 ) батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Миколаів, Миколаївської області.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Улянівка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; серія та номер паспорту НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаів, Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; серія та номер паспорту НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 вересня 2023 року, до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Улянівка, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; серія та номер паспорту НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаів, Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; серія та номер паспорту НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп., сплачений позивачем за квитанцією № 0.0.318385394141.1 від 07 вересня 2023 року
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова