Справа № 496/1339/24
Провадження № 2/496/1479/24
про залишення без руху
13 березня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Держави України в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ. Вул. Грушевького, 12/2), Держави рф в особі Генерального консульства держави рф в Польщі (адреса: UL Stefana Batorego 15, Gdansk-Wrzeszcz 80-251) про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав внаслідок військової агресії та окупацією рф частини території України, порушенням прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добровільності, внаслідок незалежного виконання своїх позитивних обов'язків,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
У відповідності ч. 17 ст. 28 ЦПК України, позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
Позивач звернувся до Біляївського районного суду Одеської області із вказаним позовом та зазначив адресу реєстрації в АДРЕСА_1 , а місцем кореспонденції зазначено адресу - АДРЕСА_2 .
Таким чином суд, у відповідності ч. 6 ст. 187 ЦПК України, за аналогіє Закону, враховуючи, що позивачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Так як, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (ч.ч. 7, 8, 9 ст. 187 ЦПК України).
З метою встановлення правильної підсудності у справі, суд здійснив запит № 461454 від 23.02.2024 року в електронній формі до Єдиного державного демографічного реєстру, та встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
29 лютого 2024 року на адресу суду надійшла відповідь з відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до якої, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Так, для встановлення місця проживання чи перебування позивача, 23.02.2024 року за вих. 3048/24 суд, здійснив запит до Яськівської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області з метою отримання підтвердження місця перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
12.03.2024 року від начальника відділу організаційної, інформаційної діяльності та документообігу Яськівської сільської ради надійшов лист, відповідно якого, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно проживає без реєстрації.
Позов подано з додержанням підсудності, у відповідності ч. 17 ст. 28 ЦПК України, підстав для направлення прави за підсудністю, не встановлено.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про залишення її без руху так, як вона не відповідає вимогам ст. 175 - 177 ЦПК України.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідачів, позивач не вказав, проте зазначив, що «інші реквізити відповідачів йому невідомі».
18.10.2023 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі Закону), так, відповідно ст. 6 Закону - адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, орган державної влади, в тому числі Кабінет Міністрів України, зобов'язаний мати електронний кабінет.
Позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору, посилаючись на п.13 ч.2 ст.3 та п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а також відповідно ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
З огляду на позовні вимоги, вони не пов'язанні із захистом прав споживачів. Позивач не звільняється від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Згідно п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх інстанція звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Постановою від 16.11.2023 року у справі № 990/169/22 (провадження № 11-29заі23) Велика Палата Верховного Суду, зробила висновок про те, що п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», звільняє позивача від сплати судового збору, зокрема щодо стягнення заподіяної незаконною бездіяльністю органами державної влади моральної шкоди з: Президента України, з ВРП, які є органами державної влади.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що однією з вимог ОСОБА_1 є - стягнення шкоди за порушення права на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності, внаслідок неналежного виконання своїх позитивних обов'язків з Держави України у розмірі 2 грн.
Тобто, п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» дає підстави звільнити позивача від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди з держави України.
Підстави для звільнення від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» - відсутні.
Так, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу № 363 від 20.12.2023), територія Одеської області - окупована не була, територія міста Одеси - не відносилася до категорії населених пунктів, де ведуться (велися) бойові дії.
Посилання та доказів щодо вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, позивачем не зазначено.
У ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Матеріали справи не містять довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови КМУ «Про деякі питання забезпечення функціонування Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 13 червня 2023 р. № 624, документи, що підтверджують знищення об'єкта нерухомого майна - це акти ДСНС, довідки Національної поліції, акти про пожежу тощо.
Проте, матеріали справи не містять актів ДСНС, довідок з НПУ, актів про пожежі та інших документів, які б підтверджували факт пошкодження майна позивача та могли б бути підставою для звільнення від сплати судового збору.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як визначено вище, позивач повинен сплати судовий збір за позовну вимогу до Держави рф в особі Генерального консульства держави рф в Польщі за стягнення відшкодування моральної шкоди.
Згідно пп. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України про судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, справляється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року на одну особу в розрахунку на місяць становить 3028 гривень, таким чином за позовну заяву майнового характеру подану фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3028,00 грн. та не більше 15 140,00 грн.
Зазначена позовна вимога є заявою майнового характеру, ціна якої 2 000 000 грн.
За вказаних обставин, позивачу слід сплатити необхідний судовий збір та надати суду квитанцію за позовну вимогу майнового характеру у відповідності вимог закону, за позов майнового характеру про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн., за наступними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Біляївка/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)
Рахунок отримувача UA318999980313171206000015578
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Біляївський районний суд Одеської області (назва суду, де розглядається справа)
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Приклад заповнення графи "Призначення платежу":
*;101; НОМЕР_2 ;Судовий збір, за позовом ОСОБА_2 , Біляївський районний суд Одеської області.
Також позивач зазначає одним з відповідачів рф в особі Генерального консульства рф в Польщі, розташоване за адресою: Ul.Stefana Batorego 15, Gdaсsk-Wrzeszcz.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.
Приписами ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Загальні правила підсудності цивільних справ судами України визначаються стосовно іноземців так само, як і стосовно громадян України.
Відповідно до вимог ст. 190, 498 та 499 ЦПК України вручення відповідачеві ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів здійснюється шляхом звернення суду України з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 2 статті 3 ЦПК України визначено, що правила міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються, якщо цим договором передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом.
1 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон).
22 грудня 2022 року Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року Закон набрав чинності.
Закон зупиняє у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162) та передбачає вихід України з цих міжнародних договорів.
Отже, безпосередньої домовленості - договору між Україною та державою Російська Федерація про взаємну правову допомогу в цивільних, сімейних справах, на час звернення позивачем до суду, немає.
З огляду на наведене, суддя застосовує положення Конвенції з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 року, яка була підписана державами.
Стаття 1 цієї Конвенції передбачає, що вручення документів у цивільних справах особам, які знаходяться за кордоном, здійснюється у Договірних Державах на прохання консула запитуючої Держави, яке направляється органу, призначеному запитуваною Державою. Прохання із зазначенням органу, від якого виходить документ, що передається, імен та якості сторін, адреси одержувача, характеру документа, про який йде мова, складається мовою запитуваного органу. Цей орган направляє консулу документ, в якому підтверджується вручення або зазначаються причини, які йому перешкодили. Усі складнощі, що можуть виникнути у зв'язку з таким проханням консула, вирішуються дипломатичним шляхом. Будь-яка Договірна Держава може заявити у повідомленні, адресованому іншим Договірним Державам, що вона бажає, щоб прохання про вручення, що має бути здійснено на її території, згадане в частині першій, передавалось їй дипломатичним шляхом.
Сповіщення відповідача Держава рф, місцезнаходження Посольство рф у Польщі, адреса Ul.Stefana Batorego 15, Gdaсsk-Wrzeszcz повинно здійснюватися у рамках міжнародної співпраці.
Відповідно до ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Таким чином у разі відкриття провадження за цією позовною заявою суд зобов'язаний невідкладно надіслати відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Згідно зі ст. 80 Закону «Про міжнародне приватне право», у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
В рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу Україна має отримувати допомогу від таких країн як Аргентина, Австрія, Білорусь, Бельгія, Боснія и Герцеговина, Китай (адміністративна область Макао), Хорватія, Македонія, Кіпр, Чехія, Данія, Єгипет, Фінляндія, Франція, Германія, Угорщина, Ізраїль, Італія, Японія, Латвія, Люксембург, Марокко, Нідерланди (королівство у Європі), Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Суринам, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Вірменія, Ватикан, Киргизія, Ліван, Молдова, Росія, Узбекистан.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008р. № 1092/5/54 (далі-Інструкція), визначено, що уразі, якщо при розгляді цивільної справив суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції Доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
Таким чином, саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27 червня 2008 року №1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 2 липня 2008 року № 573/15264.
Позивачем не надано до суду належним чином засвідчений уповноваженим перекладачем або нотаріальний переклад позовної заяви та доданих до неї документів, для вручення відповідачу через відповідні установи юстиції, та проведення окремих процесуальних дій за місцезнаходженням відповідача.
Отже, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки, здійснити переклад позовної заяви та документів, які до неї долучені на російську мову.
Таким чином, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подачі виправленої позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 175, 185, 187 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Держави рф в особі Генерального консульства держави рф в Польщі про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав внаслідок військової агресії та окупацією рф частини території України, порушенням прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добровільності, внаслідок незалежного виконання своїх позитивних обов'язків - залишити без руху.
Надати 10-денний строк для усунення недоліків з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заява вважається неподаною і повертається.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена, у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, в частині визначення розміру судових витрат, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 15 днів апеляційної скарги.
Суддя В.М. Буран