справа № 489/456/22
провадження №2/489/94/24
про зупинення провадження у справі
18 березня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Воробйова В.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про батька та стягнення аліментів на утримання дитини,
встановив:
У січні 2022 року позивач, через свого представника - адвоката Клименко Н.Л., звернулась до суду з позовом в якому просить визнати відповідача батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати третю особу внести зміни до актового запису про народження №2694 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: в графі «відомості про батька» записати батьком відповідача, змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », ім'я, дату, місце народження дитини та відомості про матір залишити без змін. Також просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження
Ухвалою суду від 14.11.2023 по справі призначено молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.
Ухвалою суду від 31.01.2024 поновлено провадження по справі у зв'язку надходженням на адресу суду повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи від 19.01.2024, через нез'явлення ОСОБА_2 до експерта для відбору порівняльних зразків, відбирання яких було призначено експертом на 26.12.2023, та повернення матеріалів цивільної справи №489/456/22.
27.12.2023 від відповідача надійшло письмове клопотання в якому він просить зупинити провадження по справі до звільнення його з лав Збройних Сил України. Також заначив, що у зв'язку із перебуванням його на військовій службі в Збройних Сил України можливості прибути до експертної установи для проведення експертного дослідження.
У судове засідання, призначене на 18.03.2024, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Представник позивача надала до суду письмову заяву в якій просила підготовче засідання провести за її відсутності, закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті, врахувати надані нею додаткові пояснення та призначити по справі молекулярно-генетичну експертизу.
Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи 20.10.2023 надала до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи провести за її відсутності, зазначивши, що заперечень щодо задоволення позовних вимог не має.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частин п'ятої, дев'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши матеріали цивільної справи та заяви учасників справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно до пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2022 у справі №456/2541/19, від 29.11.2023 у справі № 161/8166/23.
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено відповідними Указами Президента України і який діє до цього часу.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Відповідачем на підтвердження проходження ним військової служби надано довідку Військової частини НОМЕР_1 №1/121/548 від 19.07.2023, згідно якої ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 07.09.2022 по теперішній час згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 692022 «Про загальну мобілізацію».
Станом на дату постановлення цієї ухвали матеріали справи не місять відомостей про те, що відповідач ОСОБА_2 звільнений з військової служби.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у суду обов'язку зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому суд враховує, що розумність строків розгляду справи згідно ст.2ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Так згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у статті 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28.05.1985 у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини від 21.10.2010 у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).
Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.
У даному випадку норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов'язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.
Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України»).
Суд звертає увагу на те, що стаття 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі Збройних Сил України.
За таких обставин, постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності. При цьому, суд враховує, що з урахуванням предмету спору участь відповідача у експертному дослідженні, від якого він не відмовляється, є обов'язковою, але перебування його у складі Збройних Сил України, перешкоджає йому прийняти участь в проведенні експертизи, яка має істотне значення для правильного вирішення спору щодо батьківства.
Керуючись статтями 251, 253, 260, 261 ЦПК України, суд
ухвалив:
Зупинити провадження у справі №489/456/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про батька та стягнення аліментів на утримання дитини до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі чи припинення воєнного стану в Україні.
Зобов'язати ОСОБА_2 повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення у цивільній справі №489/456/22, у 10-денний строк з дня настання вказаних обставин.
Копію ухвали направити до відома сторонам.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 18.03.2024.
Суддя І.В.Коваленко