Миколаївської області
Справа №477/483/24
Провадження №3/477/610/24
15 березня 2024 року місто Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Семенова Л.М., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 12.10.2017 року, орган, що видав 6512,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №358969 від 23 лютого 2024 року, ОСОБА_1 23 лютого 2024 року о 14.51 годині, знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї племінниці ОСОБА_2 , а саме висловлювався у її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
В ході розгляду вказаної справи ОСОБА_1 своєї вини у зазначеному у протоколі правопорушенні не визнав та пояснив, що ОСОБА_2 є його племінницею і між ними існує спір стосовно будинку за адресою АДРЕСА_1 , у якому він проживає та який є спадковим майном після смерті його батьків. 23 лютого 2024 року між ним та його племінницею ОСОБА_2 , яка наразі приїхала з Польщі, відбулась обопільна сварка саме з цього приводу, оскільки племінниця почала виганяти його з вказаного будинку, де він постійно мешкає. Він дійсно висловився у бік племінниці з застосуванням нецензурних слів, однак це відбулось в результаті обопільного конфлікту на підгрунті майнового спору і не є домашнім насильством психологічного характеру відносно неї.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність у його діях ознак вище вказаного адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 зазначеного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Зі змісту пояснень ОСОБА_1 слідує про виникнення 23 лютого 2024 року о 14.51 годині за адресою АДРЕСА_1 конфлікту між ОСОБА_1 та його племінницею ОСОБА_2 з приводу нерухомого спадкового майна, що виключає статус будь-яких з цих осіб як потерпілої та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Матеріали справи крім письмових пояснень ОСОБА_2 , які викликають у суду обгрунтований сумнів, зважаючи на пояснення, надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не містять будь-яких інших доказів вчинення відносно неї психологічного насильства.
Крім того, суд зазначає, що ознаками домашнього насильства є повторюваність та системність. Однак, відповідно до форми оцінки ризиків вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, складеної 23.02.2024 року поліцейським СРПП відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом Каліман А.В., ОСОБА_1 раніше не вчиняв щодо ОСОБА_2 фізичного, психологічного або будь-якого іншого насильства, підстав турбуватися про свою безпеку у потерпілої немає, рівень небезпеки визначено як низький.
У відповідності до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі №463/1352/16-а від 08 липня 2020 року у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тобто, недоведеність вини прирівнюється до невинуватості особи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведеного, відповідно до вимог статті 247 КУпАП, провадження у даній справі належить закрити.
Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 173-2 КУпАП закрити за відсутності події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.М. Семенова