Миколаївської області
Справа №477/510/24
Провадження №1-кс/477/323/24
про арешт майна
12 березня 2024 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №12024152230000135 від 04 березня 2024 року про арешт тимчасово вилученого майна
08 березня 2024 року прокурор Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , засобами поштового зв'язку, звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження №12024152230000135 від 04 березня 2024 року із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене у ОСОБА_4 майно, що було вилучено 04 березня 2024 року в ході проведення особистого обшуку особи, затриманої в порядку статті 208 КПК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024152230000135 від 04 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України.
Так, 04 березня 2024 року до чергової частини ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що цього ж дня невстановлена особа у будинку по АДРЕСА_1 кинула предмет схожий на гранату від чого постраждало двоє осіб.
З метою перевірки вказаного факту, після виїзду на місце слідчо-оперативної групи, слідчою ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 здійснено огляд території домоволодіння та прилеглої до нього земельної ділянки у порядку частин першої статті 233, частини першої статті 237 КПК України.
Після проведення першочергових слідчих дій 04 березня 2024 року, ОСОБА_4 , затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115 КК України в порядку статті 208 КПК України.
В ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 на верхньому одязі затриманого було виявлено нашарування речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров. Оскільки вказані речі містили на собі сліди вчиненого правопорушення, то були вилучені слідчим, так як відповідають критеріям визначеним у статті 98 КПК України.
З огляду на те, що вилучено майно флісова кофта зеленого кольору з написом у вигляді логотипу «Chaghoppers», вилучене в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 зберегло на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, прокурор ОСОБА_3 звернувся з даним клопотанням у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
ОСОБА_6 , як володілець майна, з приводу якого вирішується питання про накладення арешту, в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024152230000135 від 04 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України.
Досудовим розслідуванням в цьому кримінальному провадженні встановлено, що 04 березня 2024 року приблизно о 16:00 годині, підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов за адресою проживання його знайомого ОСОБА_7 , а саме: АДРЕСА_1 , де під час спілкування з ОСОБА_7 у нього виник конфлікт з причин перебування його в стані алкогольного сп'яніння та неадекватної поведінки, в ході чого ОСОБА_4 продемонстрував ОСОБА_7 наявну у нього ручну осколкову гранату (РГО).
З метою уникнення конфлікту, ОСОБА_7 залишив ОСОБА_4 та зайшов до приміщення кухні свого домоволодіння, де також перебував ОСОБА_8 .
У ОСОБА_4 , з підстав виниклих неприязних відносин, виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 шляхом використання наявної у нього гранати та реалізовуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 відкрив двері до приміщення кухні де побачив крім ОСОБА_7 також і ОСОБА_8 .
Продовжуючи реалізацію свого умислу на позбавлення життя ОСОБА_7 , а також розуміючи що його дії призведуть до позбавлення життя ОСОБА_8 , та бажаючи настання такого результату, ОСОБА_4 привів наявну у нього гранату у бойовий стан шляхом витягування запобіжної чеки, після чого кинув вказану гранату в сторону ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка в подальшому детонувала, спричинивши вибух.
Внаслідок вибуху ручної осколкової гранати, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді мінно-вибухової травми, осколкове ушкодження нижньої та верхньої треті лівого плеча, а ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді уламкових переломів нижніх кінцівок.
При цьому, ОСОБА_4 виконав усі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, тобто настання смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а саме з причин того, що виниклий вибух частково був поглинутий предметами приміщення, а також з причин швидкого надання потерпілим медичної допомоги.
04 березня 2024 року ОСОБА_4 був затриманий у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115 КК України.
05 березня 2024 року ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, пунктом 1 частини другої статті 115, частиною першою статті 263 КК України, яка цього ж дня з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Під час проведення особистого обшуку затриманого в порядку статті 208 КПК ОСОБА_4 було виявлено та вилучено його одяг, який зберіг на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, а саме мав нашарування речовини бурого кольору, зовні схожої на кров.
Згідно постанови слідчого від 04 березня 2024 року, вилучене під час обшуку особи, затриманої в порядку статті 208 КПК України майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024152230000135 від 04 березня 2024 року.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні прокурор звернувся з даним клопотанням.
Вирішуючи питання арешту в межах поданого клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами статті 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу(частина третя статті 170 КПК України).
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Встановленні слідчим суддею фактичні обставини у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження свідчить про ймовірну причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, пов'язаного із замахом на життя двох осіб, що охоплюється диспозицією пункту 1 частини другої статті 115 КК України.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).
Згідно частини другої статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так у випадку вилучення майна у затриманої на підставі статті 208 КПК особи, таке майно набуває статусу тимчасово вилученого майна та за правилами статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про його повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. Затримання особи в порядку статті 208 КПК України, у цьому випадку і є підставою для проведення обшуку цієї особи.
З огляду на встановлені матеріалами клопотання обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, оскільки зберегло на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням статтями 170-173 КПК України, приходжу до переконання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на флісову кофту земленого кольору з написом у вигляді логотипу «Chaghoppers», що було вилучене 04 березня 2024 року в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , затриманого в порядку статті 208 КПК України із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9