Миколаївської області
Справа №477/502/24
Провадження №1-кс/477/318/24
про арешт майна
11 березня 2024 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №12023150000000703 від 14 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України про арешт майна
07 березня 2024 року старший слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження №12023150000000703 від 14 грудня 2023 року із клопотанням про арешт майна, яке було тимчасово вилучене у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 06 березня 2024 року в ході проведення особистого обшуку особи, затриманої в порядку статті 208 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що у провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12023150000000703, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, за фактом незаконного зберігання та збуту вибухових пристроїв, бойових припасів та вогнепальної зброї.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб після проведення бойових дій у 2022 році на території Вознесенського та Миколаївського районів Миколаївської області незаконно придбали шляхом привласнення знайденого та стали зберігати без передбаченого законом дозволу, облаштувавши так звані «схрони», зброю та боєприпаси з метою їх подальшого збуту та отримання матеріальної вигоди.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на незаконний збут вибухових речовин та бойових припасів, 06 березня 2024 року збув ОСОБА_6 (особисті дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні»), без передбаченого законом дозволу раніше придбані ним вибухові речовини та бойові припаси та ймовірно вчинив злочин, передбачений частиною першою статті 263 КК України.
06 березня 2024 року ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 263 КК України в порядку статті 208 КПК України.
В ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 було виявлено та вилучено мобільний телефон.
Оскільки майно, вилучене в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, слідчий звернувся з даним клопотанням у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно.
В судове засідання старший слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 не з'явився. Від прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд клопотання без її участі.
ОСОБА_5 , як володілець майна, з приводу якого вирішується питання про накладення арешту, в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 грудня 2023 року, що підтверджується витягом з ЄРДР №12023150000000703 від 06 березня 2024 року.
Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений час, але не пізніше 05 березня 2024 року у підозрюваного ОСОБА_5 , в порушення в порушення вимог Постанови ВРУ від 17 червня 1992 року №2471-ХІІ, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ від 12 жовтня 1992 року №576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622, виник злочинний корисливий умисел, спрямований на придбання, зберігання та збут без передбаченого законом дозволу вибухових речовин та бойових припасів.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на незаконний збут вибухових речовин та бойових припасів, ОСОБА_5 06 березня 2024 року приблизно о 08.15 годині, попередньо узгодивши умови продажу вибухових речовин та бойових припасів та призначивши зустріч ОСОБА_6 (особисті дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні»), зустрівся з останнім за адресою: АДРЕСА_1 , куди ОСОБА_5 прибув на автомобілі марки «Nissan Almera Classic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належному його батьку ОСОБА_7 , а ОСОБА_6 , в свою чергу, діючи під контролем працівників поліції, при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, прибув у якості покупця на власному автомобілі.
В ході зустрічі 06 березня 2024 року, перебуваючи за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Шляхова, навпроти буд. №3, ОСОБА_5 , збув без передбаченого законом дозволу раніше придбані ним за невстановлених обставин вибухові речовини та бойові припаси, а саме: тротилову шашку Т-400 з маркувальним позначенням «Т-400 г.» 1 шт., тротилові шашки з маркувальним позначенням «TNT 010389» 3 шт., тротилові шашки ТШ-200 з маркувальним позначенням «тротилова шашка 200 г.» 35 шт., тротилові шашки з маркувальним позначенням «тротилова шашка 400 г.» 6 шт., ручний протитанковий гранатомет типу «Bullspike - AT» з маркувальним позначенням «Bullspike - AT 11-1-22VP-22 4В72», ручний протитанковий гранатомет типу «NМ-72» із маркувальним позначенням «NОМ 91-018- NМ-72», вогнепровідний шнур та два капсуля-детонатора типу КД-8А, отримавши від ОСОБА_6 за це грошові кошти у сумі 2000 доларів США (несправжні (імітаційні) засоби) в якості оплати за придбані боєприпаси.
В той же день ОСОБА_6 добровільно в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії видав співробітникам правоохоронних органів придбані за вищевказаних обставин у ОСОБА_5 предмети.
Згідно довідок ВВТС ГУНП в Миколаївській області №151, №152, №153, №154 від 06 березня 2024 року придбані ОСОБА_6 у ОСОБА_5 предмети відносяться до категорії небезпечних (ручний протитанковий гранатомет типу «Bullspike - AT»., ручний протитанковий гранатомет типу NМ-72, вогнепровідний шнур та два капсуля-детонатора типу КД-8А) та обмежено небезпечних (45 тротилових шашок).
06 березня 2024 року ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру за частиною першою статті 263 КК України, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Під час проведення особистого обшуку затриманого в порядку статті 208 КПК ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено належний затриманому мобільний телефон, марки «Самсунг» з ІМЕІ: НОМЕР_2 та сім карткою з номером НОМЕР_3 .
Згідно постанови про визнання та залучення до справи речових доказів і здачі на зберігання від 06 березня 2024 року, вилучене під час обшуку особи, затриманої в порядку статті 208 КПК України майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023150000000703 від 14 грудня 2023 року та передано на зберігання до кімнати речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні слідчий звернувся з даним клопотанням.
Вирішуючи питання арешту в межах поданого клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами статті 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Встановлені слідчим суддею фактичні дані у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження вказують про наявність у діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, які полягають у придбанні, зберіганні та збуті вибухових речовин та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).
Згідно частини другої статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так у випадку вилучення майна у затриманої на підставі статті 208 КПК особи, таке майно набуває статусу тимчасово вилученого майна та за правилами статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про його повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. Затримання особи в порядку статті 208 КПК України, у цьому випадку і є підставою для проведення обшуку цієї особи.
З огляду на встановлені матеріалами клопотання обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, оскільки може зберігати на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням статтями 170-173 КПК України, приходжу до переконання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, так як зберегло сліди кримінального правопорушення, та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на мобільний телефон, марки «Самсунг» з ІМЕІ: НОМЕР_2 та сім карткою з номером НОМЕР_3 , який було вилучене 06 березня 2024 року в ході проведення особистого обшуку затриманого, у порядку статті 208 КПК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8