ЄУН: 336/2237/24
Провадження №: 2-а/336/32/2024
про направлення адміністративного позову за підсудністю
18 березня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Проценка Едгара Едуардовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Представник позивача - адвокат Патяк А.С., який діє на підстав Договору про надання правової допомоги №1 від 29.02.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2446 від 26.01.2007, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2024 серії АН №1068614, звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить: 1) поновити строк на подання вказаного позову; 2) визнати протиправною та скасувати постанову серії БАД №065202 від 14.02.2024 у справі про адміністративне правопорушення, складеної у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.; 3) закрити провадження по справі; 4) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Дослідивши матеріали поданого позову та долучених до нього документів, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, згідно з ч.1 ст.125 Конституції України, ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
За змістом п.3 ст.4 КАС України, адміністративний суд це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом в розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Частиною першою статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статей 160, 167 та 246 КАС України суд зобов'язаний встановити точне місце проживання чи перебування позивача - фізичної особи.
При цьому відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються в обов'язковому порядку, зокрема, місце проживання фізичної особи (позивача).
Встановлення судом місця проживання самого позивача є обов'язковим для гарантування реалізації пункту 1 та 3 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з якою до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як видно з матеріалів справи, спір між сторонами стосується оскарження позивачем ОСОБА_1 індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №065202 від 14.02.2024.
Звертаючись з вказаним позовом саме до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, адвокатом зазначено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вказаного до позову долучено копію Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1185708-2022 від 23.09.2022.
Довідки з актуальною інформацією про зареєстроване місце проживання позивача станом на день звернення з вказаним позовом до суду, надано не було.
Суд зауважує, що частина перша статті 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи-позивача.
Так, судом для встановлення зареєстрованого місця проживання позивача, було здійснено запити до відповідних установ.
Так, згідно відповідей Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 12.03.2024 та 18.03.2024, інформація щодо реєстрації гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в реєстрі територіальної громади міста Запоріжжя - відсутня.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі Закон № 1382-ІV).
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
У відповідності до ст. 15 Закону № 1382-ІV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок про те, що місце проживання це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України, витягом з реєстру територіальної громади, довідкою про зареєстроване місце проживання, тощо.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Відтак додана до позову копія Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1185708-2022 від 23.09.2022, не є належним доказом актуальної інформації щодо зареєстрованого місця проживання позивача станом на день звернення з позовом до суду.
Підсумовуючи, суд зазначає, що для застосування положень ч. 1 ст. 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача чи відповідача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
З огляду на те, що в реєстрі територіальної громади міста Запоріжжя відсутня інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ця справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя У визначеному законом порядку зареєстроване місце проживання/перебування позивача у Шевченківському районі м. Запоріжжя не підтверджено, належних (актуальних) доказів щодо цього суду не надано.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене і враховуючи те, що вирішення адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 не належить до юрисдикції Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, суд доходить висновку про необхідність передачі цієї справи за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, а саме за місцезнаходженням Відповідача-1 та Відповідача-2 по справі (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.96).
Водночас таке рішення суду жодним чином не звужуватиме прав позивача, оскільки норми КАС України передбачають достатньо альтернативних механізмів для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, незважаючи на віддаленість їх місця проживання від суду, в якому розглядається справа.
До того ж справа має ознаки незначної складності та може бути вирішена судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Натомість відповідно до ст.318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Вирішуючи справу «Занд проти Австрії», рішення від 12 жовтня 1978 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «суд, встановлений законом» передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи «судом, встановленим законом», цю адміністративну справу належить передати на розгляд іншого адміністративного суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, а саме: до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за місцезнаходженням Відповідача-1 та Відповідача-2 по справі (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.96).
Керуючись ст.ст. 25, 29, 30, 171, 248, 256, 294 КАС України, суд
Адміністративну справу №336/2237/24 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Проценка Едгара Едуардовича, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - передати за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (місцезнаходження: вул. Перемоги, буд.107-Б, м. Запоріжжя, 69005).
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.С. Звєздова