19 березня 2024 року
м. Харків
Справа № 638/17597/23
Провадження № 1-кп/638/1034/24
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002450 від 20 липня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, громадянка України, з вищою освітою, заміжньої, раніше не судимої, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 111-1 Кримінального кодексу України, -
У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 22022220000002450 від 20 липня 2022 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 111-1 Кримінального Кодексу України.
15 листопада 2023 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
В підготовче судове засідання обвинувачена ОСОБА_6 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом надіслання повістки про виклик поштою та шляхом опублікування на офіційному веб-сайті судової влади України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 . В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що під час проведення досудового розслідування у вказаному провадженні ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 . Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на території держави-агресора РФ, що обґрунтовує неможливість вручити повістку про виклик особи, у зв'язку з чим, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 223 від 18.10.2022, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик ОСОБА_6 на 22.10.2022, 23.10.2022, 24.10.2022 за зазначеною в повістках адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22022220000002450 від 20.07.2022, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваної тощо.
Разом із тим, на виклики слідчого підозрювана ОСОБА_6 до органу досудового розслідування не з'явилась. У зв'язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства підозрювану ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Крім того, 10 жовтня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України в рамках кримінального провадження № 22022220000002450 від 20.07.2022, шляхом вручення під розписку дорослому члену сім'ї - доньці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До сьогоднішнього дня ОСОБА_6 не затримано, до органу досудового розслідування не доставлено і згідно отриманих під час досудового розслідування доказів, після звільнення м. Ізюм Харківської області Збройними Силами України, залишила місто і виїхала на територію РФ.
Посилаючись на положення частини п'ятої статті 139 КПК України та з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 111-1 КК України, а також те, що вона умисно та безпідставно ухиляється від явки на виклики, переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуває на території РФ, з метою виконання завдань кримінального судочинства, щоб кожний, хто вчинив злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, прокурор просить постановити ухвалу про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 22022220000002450 від 20 липня 2022 року стосовно ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні клопотання про здійснення спеціального судового провадження підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 щодо вирішення клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження покладалася на розсуд суду.
Суд, вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту та додані до нього матеріали, дійшов наступних висновків.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у статті 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності...». Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, але суд у будь-якому випадку має здійснити ретельну перевірку наведеної обставини.
Відповідні права та можливості обвинуваченого визначені статтею 42 КПК України.
Ключове значення в цьому випадку має відігравати повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії»).
Можливість судового розгляду справи у кримінальному проваджені у разі неприбуття обвинуваченого за викликом суду шляхом здійснення спеціального судового провадження передбачена у частиною третьою статті 323 КПК України.
Так, за змістом абзаца 1 цієї частини передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
В свою чергу, за змістом частини другої статті 297-1 КПК України, серед переліку злочинів за якими може бути призначено спеціальне судове провадження, міститься й кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 ст. 111-1 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_6 .
Суд вважає, що подальший розгляд кримінального провадження № 22022220000002450 від 20 липня 2022 року шляхом здійснення спеціального судового провадження не порушуватиме права обвинуваченої на справедливий суд у зв'язку з наступним.
Під час розгляду цього кримінального провадження наявні всі засоби і можливості дотримання стандартів судового розгляду, викладені у Резолюції 11 комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, проведений за відсутності обвинуваченого», якою регламентується наступне:
«1. Справу жодної особи не може бути розглянуто, якщо до цього її ефективно протягом часу, що дозволяє їй з'явитися в суд і підготувати свій захист, не було оповіщено повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
2. Повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на розгляд.
3. Коли суд встановить, що обвинуваченому, який не з'явився на розгляд, була вручена (atteint) повістка, він повинен розпорядитися про відкладення розгляду, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов'язковою, або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки.
4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися в його відсутність, якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу.
5. Коли справа обвинуваченого розглядається в його відсутність, докази повинні збиратися звичайними способами, а захист повинен мати право втручатися в цей процес.
6. Судове рішення, прийняте за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
7. Кожен, чия справа розглядалася в його відсутність, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній.
8. Особа, справу якої було розглянуто в її відсутність, і якій не була належним чином і в належній формі вручена повістка, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє їй анулювати судове рішення.
9. Особа, справу якої розглянуто в її відсутність, але якій повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи в звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що її відсутність і факт того, що вона не могла проінформувати суддю у справі, були викликані обставинами, що знаходяться за межами її контролю».
Європейський Суд з прав людини з особливою увагою ставиться до судового розгляду справ за відсутності обвинуваченого. У рішенні ЄСПЛ «Медєніца проти Швейцарії» суд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Кримінальний процесуальний закон України надає обвинуваченим всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia), висловлюється у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченим за бажанням бути присутніми при розгляді кримінального провадження, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Відповідно до частини 5 статті 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Згідно з частиною 3 статті 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (inabsentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014 № 1632-VII, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.
Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває на тимчасово окупованій території України, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.
Підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні призначалось на 20 листопада 2023 року, 13 грудня 2023 року, 22 січня 2024 року та 06 лютого 2024 року, 28 лютого 2024 року, 19 березня 2024 року, однак обвинувачена жодного разу в підготовче судове засідання не з'явилась, хоча в належний спосіб була повідомлена про дату, час та місце підготовчого судового розгляду.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані судом, стороною обвинуваченням та стороною захисту для повідомлення обвинувачену про проведення судового засідання.
Враховуючи викладені висновки про належність здійснення викликів і повідомлень в рамках кримінального провадження, суд оцінює дії обвинуваченого як такі, що мають на меті переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року (провадження № 5-1кс15), «під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо)… Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство... При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку».
Наведена позиція була додатково підтверджена постановами Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі № 659/234/16-к та 30 травня 2019 року по справі № 639/793/17.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року (провадження № 51-9040км18) на підставі аналізу положень ч. 1ст. 281 КПК колегія суддів дійшла висновку, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження».
У постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 242/3982/16-к зазначено, що «за таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, відповідно до яких органом досудового розслідування вичерпано всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, та належним чином виконані вимоги закону щодо вручення письмового повідомлення про підозру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Виходячи з тих заходів, які були вжиті органом досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1, Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що останній не був повідомлений про наявність кримінального провадження відносно нього. У зв'язку з цим він мав можливість отримувати інформацію щодо часу і місця судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідні повістки публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавного значення та на інтернет-порталі судової влади. Він також мав можливість взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження як особисто, так і шляхом залучення захисника за власним вибором, якщо б мав таке бажання. Поряд з цим, для захисту інтересів ОСОБА_1 державою був залучений захисник, касаційна скарга якого є предметом розгляду суду касаційної інстанції».
Аналіз загального змісту наведеної судової практики, з урахуванням конкретних обставини цього провадження, дозволяє дійти висновку про можливість здійснювати подальший розгляд у формі спеціального судового провадження з дотриманням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, у тому числі вищенаведеної практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, та що такий розгляд не призводить до порушення ст. 6 Конвенції, положень Конституції України, та положень КПК України.
Право людини і громадянина на судовий захист належить до громадянських прав, при чому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля як з боку держави, так і окремих осіб. Держава має забезпечувати захист прав особи, у тому числі шляхом реалізації завдань кримінального судочинства.
Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Тобто, забезпечення гарантії того, що особа, якій у встановленому порядку висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, має постати перед судом, спрямоване на захист не тільки інтересів усього суспільства, але й кожного окремого громадянина держави.
Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства. Необхідні критерії для такого розгляду закріплені у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого» та Рекомендаціях № 6 R (87)18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства».
Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійснення права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права.
Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_6 у кримінальному провадженні 22022220000002450 від 20 липня 2022 року висунуте щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 111-1 КК України, що входить до переліку злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, досудове розслідування кримінального провадження № 22022220000002450 від 20 липня 2022 року відносно ОСОБА_6 проводилось у формі спеціального досудового розслідування, обвинувачена перебуває на території РФ, повідомлена належним чином про розгляд судом кримінального провадження відносно неї в порядку, передбаченому КПК України, однак в діях обвинуваченої вбачаються спроби переховування від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, відповідно до вимог частини третьої статті 323 КПК України, суд дійшов всиновку про наявність правових підстав для проведення в даному провадженні спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (inabsentia).
На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 314-316, 371-372, 376, 395 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України, здійснювати за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, у відкритому судовому засіданні.
Роз'яснити учасникам кримінального провадження положення частини четвертої статті 323 КПК України, що у разі якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з'явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
В рамках спеціального судового провадження призначити підготовче судове засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України, на 22 травня 2024 року о 14 год. 30 хв. в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова
У судове засіданні викликати учасників кримінального провадження.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, а також інформацію про процесуальні документи, надсилати та публікувати відповідно до вимог статті 323 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1