іменем України
Справа № 126/2963/23
Провадження № 2/126/266/2024
"19" березня 2024 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В.І.
із секретарем Шевчуком С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання з тих підстав, що як стверджує вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 01.11.2001 до 30.10.2018. Від даного шлюбу вони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син на даний час навчається у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті менеджменту та інформаційної безпеки на першому курсі, денна форма навчання (контракт). На утримання свого сина відповідач не надає матеріальної допомоги, не зважаючи на те, що згідно законодавства зобов'язаний це робити. Він працездатний, не має інвалідності. Вона сама не в змозі утримувати сина, оскільки потрібно кошти на проїзд, проживання, харчування, одяг, підручники, що й зумовило її звернутись до суду. Просить стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму працездатних осіб до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання.
Позивачка ОСОБА_1 надала заяву, в якій просить розглянути справу в її відсутність, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов не подав.
Суд вважає, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції, яка направлялася судом, свідчить про умисне неотримання документів.
Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПКУкраїни днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року справа 755/17944/18, провадження № 61-185св23.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 є студентом ФМІБ денної держбюджетної/контрактної форми навчання, 1 курсу, Вінницького національного технічного університету, ІV-го рівня акредитації. Термін навчання на бакалавраті з 01.09.2023 по 30.06.2027. Зарахований наказом № 217-с від 12.08.2023, що підтверджується довідкою Вінницького національного технічного університету № 38 від 29.08.2023.
Згідно з ч.2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 досяг повноліття, однак не досяг 23 років, навчається стаціонарно, потребує утримання не лише від матері, а також від батька.
Ст. 200 СК України визначає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
За правилами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, як і те, що основні витрати на утримання дитини на даний час несе позивач, з огляду на те, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, не має можливості працювати та заробляти кошти на своє утримання. Відповідач є працездатним та має можливість надавати матеріальну допомогу, а тому суд прийшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітнього сина в розмірі 1/4 частини його заробітку.
Вимога позивача про визначення мінімальної межі аліментів в розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб задоволенню не підлягає через відсутність правової підстави для задоволення позову в цій частині.
Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору, тому згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави в сумі 1211,20 грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.
На підставі ст. 182, 198-200 СК України, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача, починаючи стягнення з 29.11.2023 року до досягнення сином двадцяти трьох років, за умови, що він буде продовжувати навчання.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 1211,20 грн. судового збору на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо таказ аява подана протягом двадцяти днів здня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. І. Гуцол