справа № 619/5705/23
провадження № 1-кп/619/133/24
іменем України
19 березня 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дергачі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22023220000001541 від 23.11.2023, відносно обвинуваченої:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкия с. Довжик, Богодухівського району, Харківської області, громадянки України, не одруженої, працюючої прибиральницею службових приміщень цеху №73 АТ «Українські енергетичні машини», маючої на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстровано та фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-
- за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,-
встановив:
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачена може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачена підтримала клопотання прокурора.
Захисник при вирішення клопотання прокурора покладався на розсуд суду.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить наступного.
Прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд не вбачає наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачена раніше не судима, інших підстав вважати, що такий ризик існує суд не вбачає.
Суд вбачає наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі від 8 до 12 років.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що її дії були направлені на поширення інформації про ЗСУ, вчинене в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до порушення належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме - суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Судом розглядалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.
Також суд вважає неможливим застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави на підставі абзаца 8 частини 4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 194, 199, 217, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою до 16 травня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1