Справа №-613/1805/23 Провадження №-3/613/18/24
19 березня 2024 року
Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Шалімова Д.В., за участю секретаря Герасимюк Л.А., захисника Колєсніка І.А., розглянувши матеріали, що надійшли від Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в ПАТ « Укртелеком», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу, ОСОБА_1 29 жовтня 2023 року о 20.05 год. в м. Богодухів на вул. Дмитра Чернієнка, 8, Харківської області, керував мопедом HONDA DIO д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу під відеозапис із застосуванням технічного засобу відеозапису нагрудної Body Cam № 2, чим порушив п. 2.9 А ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Колєснік І.А. не з'явились, захисник надав до суду клопотання про розгляд справи за їх з ОСОБА_1 відсутності та заперечення.
Відповідно за заперечень захисник Колєснік І.А. прохав закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходячи з наступного. Згідно із адміністративним матеріалом, поліцейським на місці зупинки за допомогою вимірювального приладу «Drager Alcotest 6810» на наявність алкоголю в організмі ОСОБА_1 було отримано результат тестування 0,24 проміле. ОСОБА_1 був не згодний з результатом приладу «Drager Alcotest 6810» та наполягав, що спиртних напоїв не вживав, про це заявив поліцейському під час складання ним адміністративного матеріалу і письмово це зазначив в самому протоколі, що підтверджується відеозаписом. Виходячи з наведеного, можна констатувати, що в організмі підзахисного ОСОБА_1 із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» виявлено алкоголь на рівні технічної похибки (допустима під час застосування зазначеного технічного засобу), що є в межах допустимих норм, а отже не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та протокол про адміністративне правопорушення не можуть бути прийняті як докази винуватості ОСОБА_1 . З відеозапису, доданого до матеріалів справи, у ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, хиткої ходи та не чіткої мови. Таким чином, з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу «Drager Alcotest 6810», вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права. На недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення вказує також й той факт, що за обставин справи, в порушення вимог інструкції, поліцейський не забезпечив огляд підзахисного на стан сп'яніння в медичному закладі. Це є істотним порушенням законодавства, що також є самостійною підставою для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 284 ч. 2 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору , органу досудового слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу.
Згідно ст.247 ч.1 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення суддею проводиться в межах тих обставин, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
На підставі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 звертається увага суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суд, дослідивши заперечення захисника Колєсніка І.А. та матеріали справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не знайшла своє підтвердження, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно до технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/ - 0,042 проміле - у діапазоні від 0 до 0,84 проміле.
Статтею 8 пунктом 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається.
З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у водія ОСОБА_1 не вбачається явних зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, хиткої ходи та не чіткої мови.
Таким чином, з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.
Отже, коли у водія були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, він заперечував вживання спиртних напоїв, був не згодний з показниками технічного приладу 0,24 проміле, що згідно норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, винуватість водія у порушенні п. 2.9 А Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
На підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 , поліцією було долучено відеозапис, з якого вбачається, що працівниками патрульної поліції свідки не залучались, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою технічного засобу «Драгер», згоди останнього з результатами його показання відеозапис та протокол про адміністративне правопорушення не містять, як не містять і пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я.
Крім того, автором протоколу вказано, що правопорушення мало місце 29 жовтня 2023 року о 20.05 год., що суперечить долученому до матеріалів справи відеозапису, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 керував мопедом та був зупинений працівниками поліції 29 жовтня 2023 року о 21.05 год.
Також, відеозапис не містить підтвердження того, що при складанні протоколу, ОСОБА_1 були роз'ясненні його права та обов'язки, чим було порушено його право на захист.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумція факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа « Коробов проти України » № 39598/03 від 21.07.2011 ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ч. 1ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимогст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 жовтня 2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Враховуючи вищевказане, в справі відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 245, 247, 251-252, 256, 266, 279-280 КУпАП суд, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.