Справа № 392/1910/23
Провадження № 3-зв/392/2/24
19 лютого 2024 року м. Мала Виска
Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кратко Д.М., розглянувши заяву про самовідвід судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердінової А.В. у справі про адміністративне правопорушення № 392/1910/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
До Маловисківського районного суду Кіровоградської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 51 КУпАП. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2024 року визначено головуючого суддю Бадердінову А.В.
30 січня 2024 року головуючим у справі суддею Бадердіновою А.В. подано заяву про самовідвід, в якій вона посилається на те, що громадянин ОСОБА_1 протягом тривалого часу має неприязні відносини до всього складу Маловисківського районного суду Кіровоградської області, та зокрема, судді Бадердінової А.В.
Суд вважає за можливе розглянути заяву у відсутності осіб, які в судове засідання не з'явилися, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви і їх неявка не перешкоджає розгляду.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.
Положеннями частини 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід).
Проте, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України й законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а Конституційний суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
Також, Рада суддів України у пункті 4 рішення від 8 червня 2017 року № 34 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства можливе застосування чинних процесуальних норм за аналогією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 9 листопада 2006року (п.п. 49, 50, 52,53 заява N 33949/02) зазначається, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. Рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити..., чи існували переконливі факти, які могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.
Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v.Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Тобто, об'єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності, забезпечується суддею, щодо якого відсутні сумніви у його неупередженості та безсторонності, в тому числі у стороннього спостерігача, а тому без вирішення питання про відвід судді подальший розгляд справи про адміністративне правопорушення є неможливим, оскільки може викликати сумнів у судовому рішенні, постановленому за результатами розгляду справи.Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє про самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами встановленими КПК України.
Обставини, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, визначені статтею 75 КПК України.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Однак в судовому засіданні не встановлено підстав для відводу, визначених статтею 75 КПК України.
У той же час, сам факт недовіри особи відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 може створити враження необ'єктивності та неупередженості судді Бадердінової А.В. в розгляді даної справи, а відтак, в майбутньому, стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи викладене та з метою запобігання сумнівів у об'єктивності та неупередженості судді Бадердінової А,В. в результатах розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити його заяву про самовідвід.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 245, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ухвалив:
Заяву про самовідвід судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердінової Альони Володимирівни від розгляду справи № 392/1910/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити.
Справу № 392/1910/23 передати до канцелярії суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Кратко Дмитро Михайлович