Справа № 404/7759/23
2/405/312/24
19.03.2024 року суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Шевченко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення
Представник ОКВП «»Дніпро-Кіровоград» звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.10.2023 року матеріали позовної заяви передано до Ленінського районного суду м. Кіровограда за підсудністю.
18.03.2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Ленінського районного суду м. Кіровограда та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Шевченко І.М. для розгляду справи.
Однак, відкриття провадження у цій справі Ленінським районним судом м. Кіровограда буде порушувати вимоги ч. 1 ст. 30 ЦПК України, що є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (якщо прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності)).
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з цим, у відповідності до вимог ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду, від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь суму заборгованості за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення по об'єкту розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Фортечного району м. Кропивницького.
Таким чином, виходячи із аналізу вищевказаних роз'яснень, даний спір про стягнення заборгованості за отриману послугу з централізованого теплопостачання має розглядатися за правилами виключної підсудності, а відтак до положень ч.1 ст. 30 ЦПК України вказана справа підсудна Ленінському районному суду м. Кіровограда.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Тому, керуючись ст. ст. 27, 30, 31, 353 ЦПК України, суддя,-
Матеріали цивільної справи за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення передати за підсудністю на розгляд до Кіровського районного суду м. Кіровограда (місцезнаходження: вул. Габдрахманова, 7, м. Кропивницький, 25006).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко