Справа № 353/267/24
Провадження № 1-кп/353/78/24
19 березня 2024 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні у м. Тлумач кримінальне провадження № 12024096240000012, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2024 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, розлученого, має одну неповнолітню дитину, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України з призначенням на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до 1 (Одного) року позбавлення волі, покарання не відбув, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), а також злісне ухилення, як батька, від утримання неповнолітньої дитини, що перебуває на його утриманні.
Кримінальний проступок було вчинено при наступних обставинах.
10.06.2013 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення про стягнення із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
На підставі даного рішення Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 352/1140/13-ц від 11.06.2013 року про стягнення із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 .
Після відкриття вказаного виконавчого провадження, ОСОБА_3 неодноразово викликався до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) для вирішення питання щодо сплати аліментів.
Проте, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10.06.2013 року, згідно якого він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , не маючи наміру виконувати рішення суду та діючи у порушення ст. 150 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, згідно яких виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток та утримання дитини і батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання; створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, усвідомлюючи, що він злісно ухиляється від сплати аліментів і бажаючи цього, у період з 23.04.2013 року по 31.12.2023 року внаслідок умисної бездіяльності, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, будучи працездатною особою, офіційно ніде не працюючи та не працевлаштовуючись, не став на облік як безробітний у Тлумацький відділ Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості, отримуючи доходи у згаданий період неофіційно у невстановлених досудовим розслідуванням суб'єктів господарювання, не сплатив встановлені рішенням суду кошти на утримання неповнолітньої дитини, чим злісно ухилявся від сплати аліментів.
Тобто, знаючи про обов'язок сплачувати аліменти, маючи реальну можливість їх сплачувати, ОСОБА_3 упродовж 2013-2023 років злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої дитини, визначені рішеннями суду кошти не сплатив, внаслідок чого допустив заборгованість.
Із нарахованих у період з 23.04.2013 року по 31.12.2023 року аліментів по виконавчому листу № 352/1140/13-ц у сумі 68953,13 гривні, ОСОБА_3 будь-яких коштів не сплатив, у результаті чого станом на 31.12.2023 року виникла заборгованість на вказану суму.
Окрім того, ОСОБА_3 , у період часу з 23.04.2013 року по 31.12.2023 року, проживаючи окремо від своєї неповнолітньої дочки, будучи її батьком, всупереч вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України, маючи обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та всупереч вимог Закону України «Про охорону дитинства», злісно ухилявся від утримання дитини, умисно її життям не цікавився, вихованням не займався, матеріально не забезпечував.
В обвинувальному акті прокурором ОСОБА_6 викладено клопотання, в якому зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акта за його відсутності, а потерпіла не заперечує проти такого розгляду, у зв'язку із цим, відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_7 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження, згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за його відсутності.
Також до обвинувального акту додана письмова заява потерпілої ОСОБА_4 , в якій вона зазначила, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності всіх учасників справи, а також згодна з встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України, та без фіксування за допомогою технічних засобів в порядку, визначеному ч. 4 ст. 107 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку повністю знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), а також злісне ухилення, як батька, від утримання неповнолітньої дитини, що перебуває на його утриманні.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, яке вчинив ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком суду, не працює, розлучений, має одну неповнолітню дитину та постійне місце проживання, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, є щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України у виді обмеження волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 дане кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, вчинив у період з 23.04.2013 року по 31.12.2023 року до постановлення попереднього вироку Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 року, за яким він був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України з призначенням на підставі ч. 4 ст. 70 КК України - 1 (Один) рік позбавлення волі, яке він не відбув. Тому остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.
Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Оскільки запобіжний захід в даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та на момент постановлення цього вироку ОСОБА_3 реально відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 року, який набрав законної сили 20.02.2024 року, то строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за даним вироком слід рахувати з моменту його затримання за попереднім вироком з 13.03.2024 року (Протокол затримання особи, засудженої за вчинення злочину від 13.03.2024 року), зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте обвинуваченим покарання за попереднім вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 року.
Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 судом не встановлено.
Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373-374, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (Один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 року, - 1 (Один) рік позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 за даним вироком рахувати з моменту його затримання за попереднім вироком з 13.03.2024 року, зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте обвинуваченим покарання за попереднім вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2024 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
ГоловуючийОСОБА_8