Справа № 344/21161/23
Провадження № 2/344/933/24
12 березня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Волощук Є.Ю.,
за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 19.02.2022 року ОСОБА_4 позичила у позивача грошові кошти в сумі 150 000 грн. та зобов'язалась їх повернути в строк до 06.05.2022, що підтверджується розпискою позичальника від 19 лютого 2022 року. Однак у встановлений в розписці строк грошові кошти позивачу повернуті не були. У 2023 році ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 . Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором позики в сумі 150 000 гривень, інфляційні втрати в розмірі 44 400 грн. та 3% річних від несплаченої суми в розмірі 6 460 грн. 27 коп.
16.01.2024 року відповідачка подала відзив, згідно якого відповідачка вказала, що позовні вимоги визнає частково в сумі 150 000 грн. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних заперечує посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги позову підтримали з підстав наведених в ньому, просили позов задоволити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, подала заяву в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики, внаслідок чого позикодавець позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором позики з позичальника.
Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
19 лютого 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 укладено договір позики, за якою відповідачка отримала від позивача грошові кошти в позику в сумі 150 000 грн. Відповідно до розписки відповідачка зобов'язалась повернути позику в строк до 06 травня 2022 року (а.с.9).
Згідно свідоцтва про зміну імені ОСОБА_4 24 червня 2022 року змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.41).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, в даному випадку - договору позики від 26 червня 2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу дії ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачка визнає факт укладення договору позики, суму боргу та строки повернення, погоджується на повернення грошових коштів в сумі 150 000 грн.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач просить також стягнути з відповідачки інфляційні втрати в розмірі 44 400 грн. та 3% річних від несплаченої суми в розмірі 6 460 грн. 27 коп. відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачка просить відмовити у стягненні таких сум згідно с. 625 ЦК України посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов'язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами (не на заборгованість по комунальних платежах, тощо).
Вказана норма поширюється на правовідносини, що склались між сторонами, а то суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 44 400 грн. та 3% річних від несплаченої суми в розмірі 6 460 грн. 27 коп. відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічне визначення міститься також в ст. 81 ЦПК України.
В ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь-яких доказів, які б спростовували наведену позивачем суму заборгованості за вказаним договором позики відповідачкою суду не представлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики в сумі 150 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги позивача задоволено частково, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1500 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч. 1, 625, 1048, 1049 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 19 лютого 2022 року в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1500 гривень.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18 березня 2024 року.
Суддя Бабій О.М.