Справа №339/530/23
75
2/339/20/24
19 березня 2024 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Скригун В.В.
секретаря судового засідання Ганчар Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить зобов'язати Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області поновити на роботі ОСОБА_1 та укласти з нею безстроковий трудовий договір шляхом винесення відповідного наказу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя початкових класів Болехівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 на умовах безстрокового трудового договору, починаючи з 1980 року. У зв'язку зі змінами в законодавстві, досягненням пенсійного віку та отриманням пенсії (абзац третій частини другої ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ), наказом за № 40-В від 30 червня 2020 р. її переведено з безстрокового на строковий трудовий договір. З 01 липня 2020 р. укладено строковий трудовий договір терміном на один рік по 30 червня 2021 року включно.
Згідно з наказом за № 46-К від 20 серпня 2021 року строковий трудовий договір з позивачем було продовжено з 25 серпня 2021 року по 25 серпня 2022 року включно.
В подальшому, наказом за № 232-К від 01 вересня 2022 року позивачу продовжено строковий трудовий договір з 01 вересня 2022 року по 25 серпня 2023 року включно.
Наказом за № 170-К від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з роботи в зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору.
Позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року за №1-р/2023 у справі №1-5/2020(118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другої ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ.
Отже вважає, що з 07 лютого 2023 року умова про строковий характер трудового договору між нею та відповідачем є недійсною, оскільки погіршувала її становище як працівника порівняно з законодавством України про працю.
У зв'язку з цим вважає, що у відповідача виник обов'язок після 07 лютого 2023 року повідомити позивача про можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості як працівника для його укладення та у випадку її згоди перевести зі строкового трудового договору на безстроковий, враховуючи прийняте Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.
21 вересня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін по справі.
29 листопада 2023 року ухвалою суду роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії.
30 листопада 2023 року ухвалою суду справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи.
19 грудня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві зазначено, що позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023, яким визнано неконституційним абзац 3 ч. 2 ст. 22 ЗУ від 16 січня 2020 року № 463-IX «Про повну загальну середню освіту». Відповідно, вимога закону про те, що педагогічні працівники державних та комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, мають працювати на основі трудових договорів, що укладаються строком від 1 до 3 років, втратила чинність.
Як зазначає сама позивач у позовній заяві, з нею укладений строковий трудовий договір ще до 7 лютого 2023 року (з 01.09.2022 року по 25.08.2023 року). Позивачка є особою, яка досягла пенсійного віку, на що вказує її паспорт громадянина України та отримує пенсію за віком.
Підпунктом 2 пункту 3 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» в редакції від 16 січня 2020 року, який набрав чинності 18 березня 2020 року та діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов'язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.
На виконання вищевказаних вимог позивачу повідомлено про припинення з нею безстрокового трудового договору як з особою, яка досягла пенсійного віку та якій виплачується пенсія за віком, та про можливість укладення строкового трудового договору. Позивач висловила свою згоду на укладення строкового трудового договору з 01.09.2022р. по 25.08.2023р., про що подала власноруч написану заяву. Трудові відносини з позивачем тривали на умовах строкового трудового договору, з даним наказом остання ознайомлена, про що свідчать її власноручний підпис.
Таким чином, безстроковий трудовий договір позивачки, як педагога, який досяг пенсійного віку та отримує пенсію за віком, у відповідності до п. 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про повну загальну середню освіту» було замінено на строковий, на що позивачка надала свою згоду. Тобто між сторонами досягнуто згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Наказ № 232-К від 01.09.2022 року позивач не оскаржувала, обставини щодо отримання пенсії за віком не заперечує.
В зв'язку з прийняттям 07 лютого 2023 року Конституційного Суду України рішення №1-р/2023, наказом від 04 липня 2023 року №141-к до наказу №193-к від 26.08.2022 року було внесено зміни, а саме, видалено преамбулу наказу: «Відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» (абзацу 3 ч.2 ст.22)». З зазначеним наказом позивачка була ознайомлена, про що свідчить її підпис.
Ч.1 ст. 91 ЗУ від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення КСУ зазначено, що абзац третій частини 2 статті 22 Закону № 463, визнаний неконституційним, втрачає чинність із дня ухвалення КСУ рішення. Тобто положення законодавства про укладення строкових трудових договорів з педагогічними працівниками - пенсіонерами втратило чинність із 7 лютого 2023 року і не може застосовуватись до тих правовідносин, які виникли з цієї дати. Отже, на час укладання строкового трудового договору в абз. 3 ч.2 ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним.
Трудовий договір може укладатися в письмовій або усній формі. У ст. 24 КЗпП України визначено обов'язковість укладання трудового договору в письмовій формі в окремих випадках, зокрема, якщо працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі, при укладенні контракту, при дистанційній роботі працівника та інших випадках.
Ст.23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, тобто укладатися на невизначений строк; строковим, тобто на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Отже, чинним законодавством не заборонено укладати з працівником строковий трудовий договір. П.2 ч.1 ст. 36 КЗпП передбачає таку підставу для припинення трудового договору як закінчення його строку.
З позивачем було укладено строковий трудовий договір на підставі її заяви, в тому числі і на підставі ст.22 Закону №463, проте, цю підставу виключено з наказу про укладення з нею строкового трудового договору після прийняття 07 лютого 2023 року Конституційного Суду України рішення № 1-р/2023.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, повноваження керівника закладу щодо прийняття працівника на роботу на умовах строкового трудового договору є його дискреційними повноваженнями та відносяться до його виключної компетенції, а тому ніхто не може перебирати на себе дану функцію.
Позивач зверталась із заявою про укладення з нею безстрокового трудового договору 05 квітня 2023 року та 03 травня 2023 року. Проте, її заяви не були задоволені, а у відповідях від 01 і 31 травня 2023 року наголошено, що з нею укладено саме строковий трудовий договір, що підтверджується останньою. Це свідчило про відсутність наміру адміністрації ліцею укладати з нею безстроковий трудовий договір.
23 серпня 2023 року позивач зверталась до закладу з заявою, у відповідь на яке їй роз'яснено, що 25 серпня 2023 року наказом №170-К звільнено у зв'язку з закінченням строку трудового договору.
Адміністрація закладу не мала намір укладати з позивачем ні строковий, ні безстроковий трудовий договір.
25 серпня 2023 року позивача особисто повідомив директор ліцею в усній формі про її звільнення і необхідність підписати наказ та отримати трудову книжку, копію наказу. Оскільки позивач відмовилася це зробити, то 25 серпня 2023 року повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, копії трудової книжки та наказ було відправлено Укрпоштою, а 31 серпня 2023 року направлено повторно.
І тільки 04 вересня 2023 року позивач з'явилась до закладу, підписала оригінал наказу та отримала трудову книжку.З приводу відмови від підпису наказу про звільнення та отримання трудової книжки було складено акт № 40.
На рахунок законності припинення трудового договору позивач зверталась до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. В своєму акті від 29 вересня 2023р. управління зазначило, що порушення вимог законодавства про працю в частині законності припинення трудових договорів не виявлено.
Крім того зазначає, що позивач просить зобов'язати Болехівський ліцей «Науковий» укласти з нею безстроковий трудовий договір з датою початку договору 05 квітня 2023 року. Однак позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки відповідь на її звернення від 05 квітня 2023 року позивач отримала 02 травня 2023 року, а до суду звернулась тільки 19 вересня 2023 року. Вважає, що позовна заява позивача є необгрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення в цілому (а.с.41-45).
20 грудня 2023 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно яких позивач просить розглянути позов ОСОБА_1 з урахуванням змін, викладених у даній заяві, та зобов'язати Болехівський ліцей №2 "Науковий" Болехівської міської ради Івано-Франківської області поновити позивача на роботі та укласти безстроковий трудовий договір з нею шляхом винесення відповідного наказу.
23 січня 2024 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 із зміненими (зменшеними) позовними вимогами від 20 грудня 2023 року.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та заяві від 20 грудня 2023 року. Надавши додаткові пояснення, судове засідання призначене на 19 березня 2024 року, просили проводити у їх відсутності (а.с.99, 142).
Представник відповідача та третя особа в судове засідання 18 березня 2024 року не з'явилися, подали заяви згідно яких просять проводити розгляд справи у їх відсутності. Позов не визнають, просять відмовити в повному обсязі. При ухваленні рішення просять взяти до уваги позицію, яку викладено у відзиві на позов (а.с.102-103).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення представника позивача та позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
За змістом ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з 09 січня 1980 року з Болехівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ст. №2 Болехівської міської ради Івано-Франківської області, яка перейменована в Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області (а.с.3-6;105).
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору), педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
Підпунктом 2 пункту 3 розділу X "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачалося, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов'язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.
Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з'ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні.
30 червня 2020 року директором школи ОСОБА_7 видано наказ № 40-В про укладення з позивачем строкового трудового договору на один рік з 01 липня 2020 року. Вказаним наказом переведено ОСОБА_1 з безстрокового трудового договору на строковий (а.с.23).
Наказом від 01 липня 2020 року за № 40/1-В ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду вчителя початкових класів Болехівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 з повним тижневим навантаження на підставі трудового договору укладеного строком на один рік з 01.07.2020р. по 30.06.2021р. (а.с.24).
В подальшому, 20 серпня 2021 року директором школи Півень В.А. видано наказ № 46-К про укладення строкового трудового договору строком на один рік з 25.08.2021р. по 25.08.2022р. з вчителем початкових класів з повним тижневим навантаженням, на підставі заяви позивача (а.с.7).
01 вересня 2022 року директором школи В.Півень видано наказ № 232-К про укладення строкового трудового договору строком на один рік з 01.09.2022р. по 25.08.2023р. із вчителем початкових класів, з повним тижневим навантаженням, на підставі заяви позивача (а.с.8).
Наказом №170-К від 25 серпня 2023 року звільнено вчителя початкових класів ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку трудового договору п.2.ст.36 КЗпП України (а.с.14).
04 вересня 2023 року позивач у присутності свідків підписала наказ про звільнення та отримала трудову книжку (а.с. 14).
Як встановлено, між позивачем та відповідачем був укладений строковий трудовий договір в період дії абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі №1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.
Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі №1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463 IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на час укладання з ОСОБА_1 строкового трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним.
Разом з тим, після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивача виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий.
Користуючись такою можливістю, 05 квітня 2023р. ОСОБА_1 звернулася із заявою до відповідача у якій просила укласти з нею безстроковий трудовий договір. З відповіді директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» вбачається, що останній повідомив позивача, що згідно наказу № 232-К від 01 вересня 2022 року з нею укладений строковий трудовий договір, який є чинним (а.с.9-10).
03 травня 2023 року позивач повторно звернулася до відповідача з заявою про переукладення з нею строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-р/2023. Згідно відповіді від 31 травня 2023р. відповідач повторно повідомив, що з нею укладено строковий договір, який є чинним на даний час (а.с.11-12).
23 серпня 2023 року позивач звернулася із заявою до директора ліцею ОСОБА_2 у якій просила вважати укладений з нею строковий трудовий договір від 01 вересня 2022р. таким, що укладений на невизначений період у відповідності до ст.39-1 КЗпПУ. Згідно відповіді відповідача від 21 вересня 2023 року позивача повідомлено про звільнення в зв'язку із закінченням строку трудового договору (а.с.13; 52).
Відповідач, невизнаючи права позивача на можливість укладення безстрокового трудового договору, наказом директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» за №170-к від 2 серпня 2023р. звільнив ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів у зв'язку з закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.
Таким чином, законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.
Отже, починаючи з 07 лютого 2023 року у відповідача виник обов'язок перевести позивача з строкового трудового договору на безстроковий у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023.
За наведених обставин, оспорюваний наказ про звільнення позивача не може вважатися законним і є таким, що порушує права позивача на працю.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України та ст. 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом. Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним
За таких обставин, позов підлягає задоволенню, порушені права позивача відновленню шляхом поновленням позивача на посаді вчителя початкових класів з 25 серпня 2023 року.
Щодо посилання представника відповідача на обізнаність про майбутнє звільнення та про пропуск позивачем строків звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.
Строки звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, встановлені частиною першою статті 233 Кодексу законів України про працю. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Передбачений статтею 233 Кодексу законів України про працю місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Суд наголошує на тому, що на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Представник відповідача наголошувала на тому, що таким днем є 02 травня 2023р., тобто день, коли позивач отримала відповідь директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» ОСОБА_2., відповідно до якої вбачається, що з нею укладено строковий трудовий договір, який був чинним на той час (а.с.10).
Проте судом встановлено, що у зазначеній відповіді відсутня будь-яка інформація про намір відповідача звільнити ОСОБА_1 із займаної посади в зв'язку з закінченням строкового трудового договору. А згідно пояснень самої ОСОБА_1 , дану відповідь розцінила як можливість укладення безстрокового трудового договору з навчальним закладом після закінчення строкового.
З викладеного вбачається, що датою коли позивач дізналася про порушення свого права - є дата отримання трудової книжки та ознайомлення із наказом про звільнення, тобто 04 вересня 2023 року (а.с.14).
Крім того, позивачем долучено протокол засідання профспілкового комітету, де розглядалося питанням про перевід вчителів пенсіонерів із строкових трудових договорів на безстрокові трудові договори.
Так, 09 травня 2023 р. на засіданні профспілкового комітету Болехівського ліцею № 2 «Науковий» директор ОСОБА_2. у присутності голови профспілок працівників освіти Болехівщини зазначив наступне: «… вчителі пенсіонери працюють на строкових трудових договорах до серпня 2023р. і питання їхнього переведення на безстрокові трудові договори буде вирішуватися у серпні, в останній день строкового трудового договору» (а.с.109-127). Тобто, однозначної позиції щодо подальшого звільнення позивача відповідачем не висловлено.
Також, із правової позиції ВС, викладеної у Постанові від 23.01.2018 (справа № 273/212/16-ц) обов'язок доказування у трудових спорах покладається на роботодавця.
Вказане свідчить, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до моменту звільнення, ОСОБА_1 повинна усвідомлювати порушення своїх трудових прав, тому не може вважатись такою, що пропустила строк звернення до суду за їх захистом.
Таким чином, строки звернення до суду, передбачені ст.233 КЗпП України, позивачем не порушені.
Щодо посилання представника відповідача у відзиві на акт № ПЗ/ІФ/11126/008 Південно-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 29 вересня 2023 року як на доказ того, що порушень вимог законодавства про працю в частині законності припинення трудових договорів не виявлено, суд зазначає.
29 вересня 2023 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці Болехівським ліцеєм № 2 «Науковий» в частині законності припинення трудових договорів. Під час проведення заходу державного нагляду розглядалися питання щодо дотримання вимог законодавства про працю відповідно Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та КЗпПУ.
Проте, до уваги зазначений акт суд прийняти не може, оскільки вказаним державним органом здійснювалася перевірка звільнення позивача в зв'язку із закінченням строкового договору в умовах воєнного стану. Зокрема, досліджувалася довідка відповідача про відсутність вакансій, що відповідають кваліфікації позивача.
Відтак, обставини досліджувані судом, а саме звільнення позивача в зв'язку із закінченням строкового трудового договору, всупереч рішенню Конституційного суду України №1-р/2023, предметом перевірки не були.
Ухвалюючи рішення, суд приймає до уваги положення ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якого суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
А тому, суд вважає за доцільне ОСОБА_1 поновити на посаді вчителя початкових класів, з якої її звільнено, а не зобов'язати відповідача вчинити певні дії, оскільки саме поновлення буде ефектифним способом захисту трудових прав позивач.
Зазначає, що даний спосіб поновлення прав позивача не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ці обставини були предметом судового розгляду справи.
Також, суд вказує, що в резолютивній частині рішення є необхідність зазначити дату поновлення на роботі та посаду на якій перебувала позивач з метою уникнення питань та розбіжностей в ході виконання рішення.
До того ж, відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із тим, що позовні вимоги задоволені повністю, то з відповідача в дохід держави суд стягує 1073,60 грн. судового збору.
Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20), ст.ст. 2, 3, 9,21, 23,233, 235 КЗпПУ, ст.ст. 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов в уточненій редакції ОСОБА_1 до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на посаді вчителя початкових класів.
Зобов'язати Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір з ОСОБА_1 шляхом винесення відповідного наказу.
Стягнути з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області 1073,60 грн. в дохід держави судовий збір.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області, 17 квітня 1999 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області - місцезнаходження: вул. Гагаріна, 12 м.Болехів Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20555042.
Третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 .
Суддя Скригун В.В.