Справа № 216/3615/22
Провадження № 1-кп/216/240/24
19 березня 2024 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022041230000996 від 09 серпня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого РогуДніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працює, неодружений, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 14.06.2016 року вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
- 13.08.2019 року вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- 04.03.2022 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин;
- 20.01.2023 року вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186, ст. ст. 71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 10 днів;
- 03.04.2023 року вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
представник потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_7 ,
11 березня 2021 року в денний час невстановлена особа, досудове розслідування відносно якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, з метою заволодіння кредитними коштами АТ «Ощадбанк» та особистого збагачення звернулась до ОСОБА_3 як до особи, яка зможе отримати кредитну карту банку АТ «Ощадбанк» на умовах тарифного пакету «MORE» на ім'я ОСОБА_3 з використанням завідомо підробленої картки платника податків (ІНН) із підробленими даними. ОСОБА_3 , у свою чергу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, надав свою згоду на отримання кредитних коштів з використанням завідомо підробленого ідентифікаційного коду.
У подальшому 19 березня 2021 року в денний час ОСОБА_3 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, прибув до відділення банку АТ «Ощадбанк», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, буд. 27, де з метою отримання кредитної картки банку АТ «Ощадбанк» на умовах тарифного пакету «MORE» надав працівникам відділення банку підроблену картку платника податків (ідентифікаційний номер 3210735310), тим самим використав завідомо підроблений документ.
Того ж дня, 19 березня 2021 року в денний час ОСОБА_3 , продовжуючи діяти на досягнення бажаного результату, з метою заволодіння кредитними коштами АТ «Ощадбанк» та особистого збагачення, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, виконуючи свою роль та продовжуючи злочинну діяльність, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, шляхом обману із використанням завідомо підробленої картки платника податків № НОМЕР_1 , отримав кредитку картку банку АТ «Ощадбанк» на умовах тарифного пакету «MORE» на ім'я ОСОБА_3 , після чого на вказаній картці було активовано кредитний ліміт коштів в розмірі 15 000 грн.
У подальшому, в період з 19 березня 2021 року до 22 березня 2021 року з особистого кабінету АТ «Ощадбанк», відкритого на ім'я ОСОБА_3 , було здійснено зняття грошових коштів у розмірі 14 986 грн 40 коп., чим завдано потерпілому АТ «Ощадбанк» майнової шкоди в указаному розмірі.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю і дав суду такі показання.У 2021 році на мікрорайоні «Ювілейний» у м. Кривому Розі він зустрівся з дівчиною, яка запропонувала йому отримати кредит у банку з підробленим ідентифікаційним кодом, на що він погодився. Приблизно за тиждень він знову зустрівся з тією дівчиною, яка надала йому документи, необхідні для отримання кредиту. Після цього він зайшов до відділення банку, надав указані документи оператору банку, а саме паспорт та ідентифікаційний код, і близько за 15 хвилин кредит було оформлено й він отримав відповідну банківську картку з кредитним лімітом у розмірі 15 000 грн, з якої в подальшому протягом декілька днів було знято всі гроші.
Водночас обвинуваченийзазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.
Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.
При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_3 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному та вважає справедливим покарання, яке йому просив призначити прокурор.
Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що завдана обвинуваченим шкода банку вже стягнута з нього за рішенням суду в порядку цивільного судочинства та просила призначити останньому запропоноване прокурором покарання.
Ураховуючи вказану вище позицію обвинуваченого та беззаперечну згоду всіх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи безумовно визнавав усі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчинених ним діянь, його показання є чіткими, мають логічний характер, об'єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, судом було змістовно роз'яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 за висунутим обвинуваченнямдоведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 . Ці діяння містять такі склади кримінальних правопорушень:
- ч. 4 ст. 358 КК України за ознаками використання завідомо підробленого документа;
- ч. 2 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкціях частин статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинено кримінальні правопорушення, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком і нетяжким злочином.
При цьому обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий і наразі останнім вироком засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці, офіційно не працює, неодружений, має на утриманні неповнолітню дочку, перебуває на обліку в лікаря-нарколога з приводу психічних поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів (синдром залежності), на обліку в лікаря-психіатра не перебував і не перебуває (а.к.п. 56-57, 91-94).
Разом з тим суд бере до уваги, що завдана злочином шкода потерпілому стягнута з обвинуваченого рішенням суду в порядку цивільного судочинства.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення та наслідки, обстановку й мотиви скоєння інкримінованих діянь, ставлення обвинуваченого до вчиненого, перед і пост кримінальну поведінку, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров'я, наявність попередніх судимостей і неповнолітньої дочки на утриманні, відсутність офіційної роботи й родини, перебування на обліку в лікаря-нарколога через наркотичну залежність, наявність двох пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, відсутність у потерпілого претензій до обвинуваченого та думку представника потерпілого про призначення покарання обвинуваченому.
З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі та ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі й визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі чч. 1, 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Водночас у строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушеньна підставі ч. 4 ст. 70 КК України, слід зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком в період з 02 січня 2023 року до 18 березня 2024 року.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень статей 69, 75 КК України, оскільки під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом'якшують покарання, істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності й наразі фактично відбуває покарання у виді позбавлення волі, тому його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру й небезпечності вчинених діянь, відповідатиме тяжкості правопорушень і даним про особу винного, сприятиме необхідному виправленню останнього та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
При призначенні вказаного покарання ОСОБА_3 суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому таке покарання:
-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
-за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2023 року визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 2 (два) місяці.
У строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушеньна підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати частково відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 квітня 2023 року з 02 січня 2023 року до 18 березня 2024 року.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислюватиз 02 січня 2023 року.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1