Справа № 194/452/24
Номер провадження 3/194/193/24
19 березня 2024 року Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тополі Гайворонського району Кіровоградської області, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Поліцейським СРПП ВП №1 Павлоградського ВРП ГУНП в Дніпропетровській області, був складений 08.03.2024 року адміністративний протокол серії ВАВ №856463, відносно ОСОБА_1 , за те, що він 08.03.2024 року висловлював словесні образи у відношенні доньки своєї співмешканки, чим міг завдати шкоду психологічному здоров'ю, чим вчинив насилля в сім'ї, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєному не визнав та пояснив, що 08.03.2024 року він не висловлював словесні образи у відношенні доньки своєї співмешканки.
Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідка, перевіривши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 251 КУпАП перелічені докази, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Важливим елементом суб'єктивної сторони правопорушення є мотив, а саме вчинення домашнього насильств, насильства за ознакою статті.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дає наступне визначення домашнього насильства - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; - психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею, є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що 08.03.2024 року її донька ОСОБА_3 почала висловлюватись грубою нецензурною лайкою, тому ОСОБА_1 зробив їй зауваження, однак на її адресу він не висловлювався нецензурною лайкою.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №856463 від 08.03.2024 року ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він, 08.03.2024 року висловлював словесні образи у відношенні доньки своєї співмешканки, чим міг завдати шкоду психологічному здоров'ю.
Працівниками поліції на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №856463 від 08.03.2024 року, до справи додано рапорт працівника поліції від 08.03.2024 року; письмові пояснення потерпілої ОСОБА_3 ; письмові пояснення ОСОБА_4 від 08.03.2024 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 08.03.2024 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 08.03.2024 року.
З долучених матеріалів та досліджених в судовому засіданні доказах, а також з пояснень свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається розбіжність між обставинами викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд позбавлений можливості перевірити факти, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, а інші докази у справі не можуть свідчити про одностайне вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 , оскільки в своїй сукупності утворюють розбіжність між собою, та його вина не доведена поза розумним сумнівом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених в протоколі до матеріалів справи не долучено, тому докази на підтвердження винуватості особи відсутні.
У відповідності до положень ст. 247 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презум пцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з положеннями КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, доповнювати його чи уточнювати.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що суд розглядає справу про адміністративне правопорушення в межах складу адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні остаточні дані з доказами складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , що є вочевидь недостатнім для здійснення переконливих висновків щодо наявності винуватості, є сумнівним, і повинно тлумачитись на користь особи, у відношенні якої було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи встановлені під час судового розгляду вказані факти та викладені вище обставини, суддя вважає, що по справі відсутні належні, достатні та допустимі докази, оцінивши які, можливо було б дійти до висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 , тому є усі підстави стверджувати, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В зв'язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст. ст. 9, 130, 247, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.О. Корягін