Справа № 201/5220/22
Провадження № 1-кп/0182/68/2024
Іменем України
14.03.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні на стадії судового розгляду в режимі відеоконференції в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області клопотання про продовження строку запобіжних заходів у кримінальному провадженні №12022041340000467 від 29.04.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чкалове Веселівського району Запорізької області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
1.У провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.
2.Прокурором заявлені клопотання про продовження строків дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою строком на два місяці, щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , кожного окремо, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, а саме ризик переховування від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останні обвинувачуються у скоєнні корисливих злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, вони повною мірою усвідомлюють невідворотність покарання і настання для них передбачених законом обмежень їх прав та свобод. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
3.Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 .
4.Захисник адвокат ОСОБА_6 підтримала позицію підзахисного та просила задовольнити його клопотання, зазначивши, що доказів перелічених ризиків прокурором не надано.
5.Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення заявленого прокурором клопотання та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 .
6.Захисник адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію підзахисного та просив задовольнити заявлене обвинуваченим клопотання, пославшись на тривалий строк тримання під вартою обвинуваченого та на практику ЄСПЛ.
7.Прокурор проти заявлених клопотань сторони захисту заперечив та підтримав раніше заявлені клопотання.
8.Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд враховує таке.
9.Обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , кожному окремо, обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, які продовжувались, зокрема строком до 17 березня 2024 року включно із можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10.Згідно з вимогами ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
11.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
12.Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , ОСОБА_3 кримінальних правопорушень.
13.З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
14.У даному випадку суд дійшов висновку про те, що повідомлена ОСОБА_3 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.1 ст.263 КК України, та повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та як наслідок направлений обвинувальний акт, не є вочевидь не обґрунтовані.
15.Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
16.Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
17.Зокрема, доказами на обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, є те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, покарання за який передбачено позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
18.Суд також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
19.На наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, вказує те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 офіційно не працевлаштовані, постійних джерел доходів не мають, що свідчить про відсутність у обвинувачених будь-яких стримуючих факторів від вчинення нових злочинів.
20.Враховуючи обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність соціальних зв'язків, відомості, які характеризують осіб обвинувачених, а також встановлену наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому вважає необхідність у продовженні застосованого щодо останніх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - обґрунтованою.
21.Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості їх подальшого тримання під вартою до суду не надходило.
22.Таким чином, враховуючи наведене суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, тому приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою, кожного окремо, на строк не більше ніж на два місяці, а в задоволенні клопотання сторони захисту відмовити.
23.Враховуючи всі обставини справи, суд не вбачає підстав, для зміни розміру застави.
Керуючись статтями 177, 182, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд
1.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, - задовольнити.
2.У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів - відмовити.
3.Продовжити щодо ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, до 13 травня 2024 року включно, із можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп.
4.Продовжити щодо ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, до 13 травня 2024 року включно, із можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп.
5.У разі внесення застави у розмірі визначеному ухвалою суду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожного окремо, з дня внесення застави вважати особою стосовно якої обрано запобіжний захід у виді застави і відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України на них, кожного окремо, покладаються такі обов'язки:
- прибувати до суду у визначений час;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
6.Визначити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
7.Роз'яснити обвинуваченим та заставодавцю, кожного окремо, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава може бути звернута в дохід держави.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 18.03.2024.
Суддя: ОСОБА_1