Справа № 202/12399/23
№ 1-кп/202/244/2024
Іменем України
19 березня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 62023050010001374 від 03 травня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Лубни, Полтавської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, раніше не судимого, старшого сержанта, головного сержанта - командира гармати 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 405КК України, -
за участю сторін кримінального провадження, які приймають учать у судовому засіданні
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування та судового розгляду до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, дія якого закінчується, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на необґрунтованість ризиків зі сторони прокурора, на які він посилається як на підставу застосування найсуворішого запобіжного заходу, а перелічені ризики мають характер припущень, тому просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання, або зменшити розмір застави до мінімального.
Обвинувачений підтримав свого захисника .
Суд, заслухав думку учасників судового провадження і наголошує на тому, що під час розгляду клопотання судом враховується особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Право на свободу є основним правом людини. Конституція України, загальновизнані принципи та норми міжнародного права та міжнародних договорів України допускають можливість обмеження права на свободу лише тією мірою, якою воно необхідне у визначених законом цілях та у встановленому законом порядку.
Обмеження прав і свобод можуть бути виправдані громадськими інтересами, якщо такі обмеження відповідають вимогам справедливості, є пропорційними, пропорційними та необхідними для захисту конституційно значущих цінностей. При вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про запобіжні заходи, суд виходячи з презумпції невинності дотримується балансу між публічними інтересами, пов'язаними із застосуванням заходів процесуального примусу, та важливістю права на свободу особистості.
З урахуванням цього запобіжний захід, що обмежує свободу, - взяття під варту - застосовується виключно в тому випадку, коли застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливе.
Вирішуючи питання про продовження терміну дії обраного запобіжного заходу, суд пам'ятає про необхідність забезпечення дотримання прав обвинуваченого, гарантованих Конституцією України та випливають зі статті 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
При цьому, обговорюючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, суд розуміє, що санкція статі кримінального кодексу, за якою він обвинувачуються, передбачає покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, тому тяжкість пред'явленого звинувачення та можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду. У той же час обраний запобіжний захід є гарантією виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Суд, зважуючи ризики, що стали підставою для обрання обвинуваченому саме такого запобіжного заходу, вважає, що вони не відпали і продовжують діяти, зокрема обвинувачений є військовослужбовцем і у разі не продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він повернеться до військової частини, отримає зброю, що значно посилює вірогідність вчинення аналогічного злочину, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом продовжується виходячи з неможливості застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на те, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК, суд, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Виходячи з вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що обвинуваченому інкримінується вчинення злочину із застосування насильства, суд, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України не визначає заставу.
Керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд, -
Постановив :
Клопотання прокурора - задовольнити.
ОСОБА_3 , обвинуваченому за ч. 4 ст. 405КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.05.2024 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий: ОСОБА_7