Справа № 174/285/24
п/с 2-з/174/2/2024
19 березня 2024 року м. Вільногірськ
Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Ілюшик І.А., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» Сапіга Миколи Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», звернулося до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитним договором.
Одночасно з пред'явленням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а саме земельні ділянки. Заяву обґрунтовує тим, що накладення арешту на нерухоме майно відповідача стане стимулюванням щодо виконання боргових зобов'язань перед банком та гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Ухвалою від 19.03.2024 року відкрито провадження у вказаній справі.
Вивчивши подані матеріали, доходжу висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ч. 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дати надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
П. 4 цієї постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову, до якої не долучено жодних належних доказів, які б достовірно свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання в майбутньому рішення суду у випадку задоволення позовних вимог позивача, як і не надано доказів того, що станом на день подання позову відповідачем вживаються дії щодо уникнення відповідальності.
У заяві не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує імовірність порушення прав сторони заявника, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб'єктивним припущенням сторони заявника. Тобто з наведеного вбачається, що заява належним чином немотивована та до неї не додані документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких підстав, суд доходить висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 7, 11 ст. 153 ЦПК України про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яка підлягає апеляційному оскарженню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, -
В задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» Сапіга Миколи Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовити.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя І.А.Ілюшик