Справа № 336/373/22
1-кп/336/303/2024
29 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Оріхів Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 04.06.2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням тривалістю в два роки;
- вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2023 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням положень ст. 71 КК України до п'яти років позбавлення волі,
- обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України,
Обвинувачений, який має судимість за вчинення корисливих злочинів проти чужої власності, до його засудження вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2023 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 7 КК України вчинив таємне заволодіння чужим майном за таких обставин.
На початку грудня 2021 року обвинувачений, керуючись умислом на крадіжку, з господарської споруди на території садиби за адресою: АДРЕСА_2 , куди він проник шляхом вільного доступу через дверний отвір, таємно викрав належну потерпілому ОСОБА_6 металеву трубу довжиною два метри діаметром 70 міліметрів з товщиною металу 3 міліметри вартістю у відповідності до висновку товарознавчого дослідження 464 грн. 88 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненні таємного викрадення чужого майна за вказаних в обвинуваченні обставин і дав детальні показання про мотиви і фактичні обставини вчинення кримінально караного діяння.
Пояснив, що на вчинення таємного заволодіння чужим майном його спонукали тяжкі майнові обставини та неможливість знайти роботу. В описаний спосіб він опинився в господарській споруді на території садиби, що розташована по сусідству з будинком, в якому проживав він, де викрав зазначене майно. Вранці здав трубу до пункту прийому металобрухту, витративши отримані гроші на власні потреби.
Заявив, що повністю усвідомив протиправність та згубність вчинених дій та щиро жалкує про їх вчинення.
У скоєнні злочину щиро покаявся.
Зі згоди учасників кримінального провадження в силу ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин, які ніким не оспорюються, при з'ясуванні обставин справи не досліджувалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники провадження ці обставини, чи добровільна їх позиція, а також роз'яснив наслідки дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і переконався в правильності усвідомлення ними цих наслідків.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
З урахуванням наведених міркувань при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений, який має судимості за корисливі злочини проти чужої власності, до його засудження за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2023 року вчинив таємне заволодіння чужим майном.
Наявність у обвинуваченого згаданих судимостей свідчить про його схильність до вчинення протиправних посягань та вказує на досить високий ступінь його небезпеки для суспільства.
Наявність захворювань, що є небезпечними для оточення, підкріплює наведений висновок суду.
На час ухвалення цього вироку обвинувачений відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2023 року, що виключає його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Разом з цим суд бере до уваги і зміст обвинувачення, яке утворює один епізод злочину.
Враховує суд і спосіб вчинення вказаних дій, які не поєднані із псуванням запорів, пошкодженням майна для досягнення мети доступу до майна, застосуванням спеціально призначених для цієї мети предметів, а вчинені хоча і на території іншого володіння, проте шляхом вільного доступу до матеріальних цінностей.
Зазначена обставина знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння.
Перелічені обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Сукупність згаданих судом пом'якшуючих обставин, задовільні дані про особу обвинуваченого, дають суду підстави для призначення покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому для такого виду покарання Загальною частиною Закону України про кримінальну відповідальність, а також для застосування при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі частини 4 ст. 70 КК України принципу поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим, що призначено на підставі вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2023 року, що, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання, яке має на меті не лише кару, а й виправлення винної особи.
Обтяжуючою покарання обвинуваченого обставиною є рецидив злочинів, тобто наявність судимостей за умисні злочини.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, відомостей про процесуальні витрати, як і про речові докази, суду не надано.
У зв'язку з відбуванням обвинуваченим покарання, призначеного попереднім вироком, у виді позбавлення волі відсутні підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу в цьому провадженні.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді одного року позбавлення волі.
Покарання за сукупністю злочинів у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України призначити шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2023, менш суворого, призначеного цим вироком, встановивши, що відбуванню підлягають п'ять років позбавлення волі.
Початок строку покарання обчислювати з моменту затримання обвинуваченого, а саме: з 20 січня 2022 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого не застосовувати.
На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що відбуває покарання в умовах виправної установи, - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя ОСОБА_1