Дата документу 18.03.2024
Справа № 334/3630/23
Провадження № 1-кп/334/273/24
18 березня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , законного представника потерпілої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника потерпілої адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України
У провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022082050002119 від 01 грудня 2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України, які дають підставу для заявлення даного клопотання продовжують існувати, а саме: що останній скоїв злочин, який відноситься до тяжких злочинів, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та законних представників потерпілої, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити новий аналогічний злочин. Тому, з метою забезпечення обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального провадження та з підстав того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти приведеним ризикам, існує необхідність в продовжені строку утримання під вартою.
Законні представники потерпілої підтримали клопотання прокурора та додатково пояснили, що діти побоюються ОСОБА_7 та не бажають проживати разом з ним та матір'ю. Крім того, від обвинуваченого, який перебуває у СІЗО поступають загрози, тому він повинен триматися під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки останнім не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Захисник зауважує, що прокурор фактично дублює попередні клопотання, проте не доводить жодного ризику.
З вищенаведених підстав, захисник просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, навіть із застосуванням електронного контролю або визначити розмір застави.
Обвинувачений підтримав позицію та клопотання захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 перебуває під вартою з 17.03.2023 року. Вирок у відношенні останнього не ухвалено, триває судовий розгляд.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Злочин в якому обвинувачується ОСОБА_9 відноситься до категорії особливо тяжких.
У матеріалах справи відсутні відомості про його ухилення від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, він не перешкоджав встановленню істини у справі, яка розслідувалась.
Суд вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
При вирішенні питання щодо зміни чи обрання дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та реєстрації, його стан здоров"я, міцність соціальних зв'язків, наявність судимості.
З урахуванням того, що відсутні дані про те, що обвинувачений може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, а ризик впливу на свідків може бути мінімізований за рахунок інших запобіжних заходів.
Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше судимий, відбув покарання повністю, має постійне місце проживання, одружений.
Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
З урахуванням викладеного суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.
Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вплинути на потерпілого чи свідків, чи ухилитись від суду.
За таких обставин, суд, що з урахуванням ризику переховування від суду та перешкоджання судовому розгляду, у тому числі й впливу на потерпілу, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - домашній арешт.
Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілою, свідками. Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_7 носити цілодобово засіб електронного контролю.
Порядок застосування електронних засобів контролю регламентовано ст. 195 КПК України.
Згідно ч. 1, 3, 4 цієї статті застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.
Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно пунктів 3, 4 розділу І Порядку застосування електронних засобів контролю, затвердженого наказом МВС України 08.06.2017 № 480 (надалі - Порядок) застосування електронних засобівконтролю полягаєв закріпленніна тіліпідозрюваного електронногобраслета,який даєзмогу відстежуватита фіксуватийого місцезнаходження. Не допускається застосування електронних засобів контролю,які спричиняютьзначні незручностів їхносінні абоможуть становитинебезпеку дляжиття таздоров'я особи,яка їхвикористовує. Метою застосування електронних засобівконтролю є забезпечення виконання обов'язків, що покладаються на підозрюваного ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.
Підпунктом 4 пункту 5 розділу ІІ Порядку визначено, що поліцейський, який виконує ухвалу суду, зобов'язаний закріпити на тілі підозрюваного, обвинуваченого електронний браслет, дотримуючись при цьому відповідних правил, зокрема: електронний браслет закріплюється на тілі підозрюваного в найвужчому місці гомілки або зап'ястя так, щоб не допустити суттєвого порушення нормального укладу життя особи, уникнути значних незручностей під час його носіння.
Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці.
Керуючись ст.ст.131, 132, 154, 155, 156, 158, 177,178, 183 206,331,372 КПК України суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 обраний відносно нього запобіжний захід - тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці до 18 травня 2024 року (включно).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1)прибувати до суду за першою вимогою;
2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
3) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово без дозволу суду, окрім випадку оголошення сигналів повітряної тривоги з метою прибуття до найближчого укриття.
4) утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв'язку) з потерпілими та свідками.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Вважати ОСОБА_7 таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_7 носити цілодобово засіб електронного контролю.
Зобов'язати орган досудового розслідування - Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік ОСОБА_7 та повідомити про це Ленінський районний суд м.Запоріжжя, а також закріпити обвинуваченому електронний засіб контролю.
Ухвалу в частині заміни відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити на виконання Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, який зобов'язаний поставити на облік ОСОБА_7 , про що повідомити суд.
Працівникам Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з метою здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_7 стосовно якого обраний запобіжний захід - домашній арешт надається право з'являтися в житло обвинуваченого ОСОБА_7 розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та вимагати надання усних та письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити начальнику Запорізького слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області
Звільнити негайно ОСОБА_7 з-під варти у залі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошено о 09 годині 00 хвилин 19 березня 2024 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1