Дата документу 18.03.2024
Справа № 334/1060/24
Провадження № 2/334/1132/24
18 березня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Касапська Надія Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Алейнікова Наталія Олексіївна, про визнання заповіту недійсним, -
08.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Касапська Надія Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Алейнікова Наталія Олексіївна про визнання заповіту недійсним.
ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення даного позову. Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з: частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 336/639 часток земельної ділянки площею 0,0639 га кадастровий номер 2310100000:04:022:0609, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
24.06.2011 ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй на праві приватної власності частину жилого будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою заповіла доньці - ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований у спадковому реєстрі за № 51346285.
Під час звернення до нотаріуса після смерті матері, позивачка дізналась про існування іншого заповіту, складеного ОСОБА_3 28.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Касапською Н.О., ким спадкоємцем всього майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , була визначена сестра позивачки - ОСОБА_2 .
Позивачка впевнена, що її мати при складанні заповіту від 28.02.2020 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки протягом останніх семи років свого життя перебувала на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах міста Запоріжжя, де зокрема їй було встановлено діагнози, при наявності яких остання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Враховуючи дані обставини позивачка звернулась до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.
Позивачка вважає, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим видачу їй нотаріусом свідоцтва про право на спадщину з обсягом майна, що вона повинна успадкувати у разі задоволення позову про визнання заповіту від 28.02.2020 недійсним. Отримавши свідоцтво про право на спадщину у визначеному заповітом від 28.02.2020 складі, відповідач може відчужити його, що в подальшому зробить неможливим захист прав позивачки. Тому просить накласти арешт на нерухоме майно, що за життя належало спадкодавцю ОСОБА_3 , а саме на: частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; 336/639 часток земельної ділянки площею 0,0639 га кадастровий номер 2310100000:04:022:0609, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; частини двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Заборонити приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Алейніковій Наталії Олексіївні дії щодо оформлення прав на спадщину та видачі свідоцтв про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивачки підтримав заяву та просив її задовольнити.
Представник відповідачки проти задоволення заяви заперечувала з тих підстав, що у зв'язку зі спором у суді приватний нотаріусЗапорізького міського нотаріального округу Алейнікова Н.О. не може видати свідоцтво про спадщину в силу закону, наразі право власності на спірне майно зареєстроване за спадкодавицею, а тому будь-які ризики відчуження майна, що в подальшому унеможливить виконання судового рішення, відсутні.
Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Касапська Н.О. просила вирішити заяву на розсуд суду.
Заслухавши учасників справи, дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Предметом спору є визнання заповіту недійсним, тобто позивачка намагається довести своє право на спадкування частини майна після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги мають немайновий характер, а тому доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки у випадку задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню.
Такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно не співмірний з предметом позову, яким є визнання заповіту недійсним, оскільки позовні вимоги немайнові, не підлягають вартісній оцінці і заявлені без вимоги застосування наслідків, що також відповідає правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 201/12570/18 та в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 127/220/19.
Крім того, суд звертає увагу, що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивачка, а саме заборона приватному нотаріусу вчиняти дії щодо оформлення права на спадщину та видачі свідоцтв про право на спадщину не стосується предмету заявлених позовних вимог.
Наразі право власності на спірне спадкове майно зареєстроване за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . За таких обставин і наявності у суді даного спору доводи щодо можливого відчуження спірного майна є необґрунтованими.
Відтак, посилання позивачки у заяві про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також здійснити ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав та інтересів позивачки без наведення відповідного обґрунтування, ґрунтується на припущеннях такого і не підтверджені жодними доказами.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, спосіб захисту своїх порушених прав, обраний позивачкою, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.149-154, 157, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: Турбіна Т. Ф.