18.03.2024
Справа № 331/2119/20
Провадження № 1-в/331/18/2024
18 березня 2024 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,представника установи виконання покарання ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого, засудженого 21 березня 2023 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до остаточного покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09.10.2023 вирок Жовтневого районного суду залишено без змін,
1. Короткий зміст клопотання.
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, зазначивши, що він відбув більше 2/3 частин призначеного йому строку покарання, тому має право на застосування ст. 81 КВК України.
2. Позиції учасників провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_6 вказане клопотання підтримали, просили його задовольнити. Додатково зазначили, що ОСОБА_6 повністю усвідомив свою протиправну поведінку, зробив для себе відповідні висновки, має намір вести законослухняний спосіб життя, у разі звільнення бажає піти на військову службу. У місцях позбавлення волі виконує усі розпорядження та умови відбування покарання, не має непогашених стягнень, відбув майже три роки із призначеного йому строку покарання, що складає більше 2\3, тому заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Представник адміністрації ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» ОСОБА_7 вважав, що підстав для задоволення клопотання немає, засуджений ОСОБА_6 за період відбування покарання у ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» стягнень та заохочень не має. Не відбутий строк ОСОБА_6 станом на сьогодні складає 2 роки 9 місяців, що є більшим від 2\3, однак комісією надано негативний висновок щодо ступеня виправлення засудженого.
Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що на сьогодні відсутні дані про виправлення засудженого, останній до праці не залучався, продовжувати навчання намірів не має. Звернув увагу, що у матеріалах його особової справи є відомості про накладення на нього стягнення, що негативно характеризує засудженого, тому підстав для задоволення клопотання немає.
3. Встановлені судом обставини
У судовому засіданні встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджений за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України та йому на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09.10.2023 вирок Жовтневого районного суду від 21.03.2023 року залишено без змін. Вирок набрав законної сили 09.10.2023.
Згідно характеристики ДУ «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» кінець строку покарання засудженого ОСОБА_6 припадає на 29.04.2025.
Крім того, з вказаної характеристики вбачається, що засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі знаходиться з 01.05.2021. Під час тримання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» характеризувався негативно. Мав три порушення встановленого режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення накладені до набрання вироком чинності. Заохочень не мав. З 10.11.2023 відбував покарання у Біленьківській виправній колонії (№ 99). За період відбування покарання порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. Стягнень та заохочень не має. З 01.12.2023 утримувався у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор». За період відбування покарання порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. Стягнень та заохочень не має. З 26.12.2023 відбуває покарання у Біленьківській виправній колонії (№ 99). За період відбування покарання порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. Стягнень та заохочень не має. На виробництві колонії не працевлаштований, виконує обов'язки днювального відділення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. У взаємовідносинах з персоналом установи грубості не проявляє. Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. До майна установі і ставиться відповідально. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, лише під наглядом. Роботи із самообслуговування виконує лише під контролем персоналу установи, або взагалі не виконує. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться добре. Порушень вимог пожежної безпеки не допускає. На профілактичному обліку перебуває, як схильний до членоушкодження. Не бере особистої участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Не бере участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу. Не бере участі у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисної активності в організації їх роботи. У скоєному злочині вину визнає частково.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_6 жодних заохочень не має, натомість має стягнення, зокрема: 02.01.2021 - догана, зберігання заборонених предметів; 01.03.2023 - карцер 4 доби, зберігання заборонених предметів; 17.02.2023 - догана, здійснив акт членоушкодження.
Також у матеріалах справи мається комісійний висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_6 , згідно якого останній набрав 44 бали, та вважатися таким, що не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення).
4. Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно п.2 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Згідно ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як передбачено п.2 ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
5. Оцінка та мотиви суду
Аналіз п.2 ч.3 ст.81 КК України дає підстави стверджувати, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливо при обов'язковій та одночасній наявності в їх сукупності підстав та умов. При цьому головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а факт виправлення засудженого.
Дійсно, згідно наданих суду матеріалів, ОСОБА_6 відбув 2/3 призначеного йому покарання.
Перевіряючи факт виправлення засудженого, суд зазначає, що під сумлінною поведінкою слід розуміти свідоме і безперечне дотримання засудженим умов відбування покарання та виконання всіх обов'язків, покладених на нього. Сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, застосованих у порядку, визначеному КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад поведінки.
Сумлінне ставлення до праці - це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов'язків, покращення кількісних та якісних показників виконуваної роботи (підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе додержання правил безпеки тощо). Воно передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, а також відшкодування збитків, заподіяних злочином.
Суд зазначає, що згідно п.1 ч.1 ст. 9 КВК України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Аналізуючи надані суду матеріали, суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_6 під час відбування покарання в установах виконання покарання свідчить про небажання останнього змінювати свою поведінку на законослухняну, численні притягнення до відповідальності розцінюються судом як відсутність даних про сумлінну поведінку засудженого за весь час перебування у місцях позбавлення волі.
Отже, аналіз даних про особу засудженого не дають змогу суду зробити висновок про те, що ОСОБА_6 довів своє виправлення та не буде вчинювати нові кримінальні правопорушення, перебуваючи на волі. Часткове дотримання порядку та умов відбування покарання оцінюється судом як обов'язок засудженого, але не свідчать про зразкову поведінку та саме сумлінне ставлення до праці, до якої засуджений взагалі не залучався. Сам факт відбуття засудженим 2\3 призначеного йому строку покарання не може свідчити про наявність беззаперечних підстав для умовно-дострокове звільнення від покарання останнього.
З огляду на наведене, суд вважає, що в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1