Справа № 127/26156/23
Провадження № 2/127/3338/23
18 березня 2024 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання. Свої позовні вимоги мотивував тим, що 15.12.2006 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11096281000, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 52000,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 7,99% річних. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору про надання споживчого кредиту №11096281000 щодо сплати заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Замостянського районного суду м. Вінниці щодо примусового стягнення заборгованості. 17.12.2009 Замостянським районним судом м. Вінниці було ухвалено рішення по справі №2-4829-2009, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» борг за кредитним договором в розмірі 391721,15 грн. 12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу №1 відповідно до умов якого ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за Договором про надання споживчого кредиту №11096281000. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2013 по справі №127/3190/13-ц замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект». Позивач звертає увагу на те, що рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості до цього часу не виконане, сума заборгованості не сплачена, у зв'язку з чим позивачем ТОВ «Кей-Колект» відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані: 35241,44 грн - 3 % річних від простроченої суми за період з 01.08.2020 по 31.07.2023, 195538,85 грн - інфляційні втрати за цей період. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судовий збір.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено, що 15.12.2006 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір №11096281000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті в сумі 52000,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 7,99% річних, із строком повернення кредиту до 14.12.2027.
Вказані обставини встановлені рішенням Замостянського районного судом м. Вінниці від 17.12.2009 у справі №2-4829 2009р та в силу положень ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Вказаним рішенням Замостянського районного судом м. Вінниці від 17.12.2009 у справі №2-4829 2009р позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 391721 грн 15 коп., сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1700 грн, та збір на інформаційно-технічне забезпечення суду в розмірі 120 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2013 в справі №127/3190/13-ц замінено сторону виконавчого провадження: стягувача Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4829-2009, виданого 13 жовтня 2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 391721 грн. 15 коп.
Як слідує з цієї ухвали відповідно до договору факторингу №1 від 12.12.2011 ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №11096281000, укладеним 15 грудня 2006 року.
Доказів виконання рішення суду матеріали справи не містять.
Позивач, звертаючись до суду, вказує, що рішення не виконане та здійснив розрахунок розміру інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 01.08.2020 по 31.07.2023 в розмірі 195538,83 грн, а також здійснив нарахування 3% річних за цей період, що становлять 35241,44 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує, що предметом позову в цій справі є стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а також у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Отже між сторонами виникло грошове зобов'язання на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові №6-2168цс-15 від 30 березня 2016 року, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором, яким йому було надано кредит строком до 14 грудня 2027 року. У зв'язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості з позичальника. Судовим рішенням від 17 грудня 2009 року про стягнення заборгованості підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника перед банком та його порушення.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За таких обставин, враховуючи не виконання грошового зобов'язання, розмір якого визначений рішенням суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.
Щодо розміру інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.
При розрахунку суми заборгованості визначеної відповідно до ст. 625 ЦК України, слід враховувати, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року. Тобто з урахуванням викладеного нарахування процентів, визначених ст. 625 ЦК України, можливе лише до 23 лютого 2022 року.
Позивач, заявляючи вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, невірно визначив період прострочення з огляду на положення п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Враховуючи заявлені позивачем вимоги та прострочення виконання грошового зобов'язання, з відповідача підлягають стягненню грошові кошти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з період з 01.08.2020 по 23.02.2022, тому суд не в повній мірі погоджується з проведеними позивачем розрахунками.
Наразі 3% річних слід розрахувати з урахуванням простроченої заборгованості визначеної рішенням суду від 17.12.2009 в розмірі 391721,15 грн помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються із 01.08.2020, як визначено позивачем у позовній заяві, по день введення в Україні воєнного стану, тобто до 23.02.2022, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного кількість днів у році.
Таким чином, сума 3% річних за період з 01.08.2020 по 23.02.2022 становить 18402,80 грн, з яких:
- за період з 01.08.2020 по 31.12.2020 (кількість днів прострочення - 153) становить 4912,57 грн (391721,15 грн ? 153 ? 3 :100 : 366);
- за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 (кількість днів прострочення - 419) становить 13490,23 грн (391721,15 грн ? 419 ? 3 :100 : 365).
Що стосується розміру інфляційних витрат, то суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17 липня 2003 року затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як роз'яснено Верховним Судом України в листі від 03 квітня 1997 року №62-97р, застосовуючи індекси інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19.
З Методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19.
Враховуючи, що інфляційні втрати підлягають стягненню за період з 01.08.2020 по 23.02.2022, отже індекс інфляції за весь період становить 118,2% (1,18294929) = 99,8% ? 100,5% ? 101,0% ? 100,9% ? 101,3% ?100,9% ? 101,3% ?101,0% ? 101,7% ? 100,7% ? 101,3% ? 100,2% ? 100,1% ?99,8% ? 101,2% ? 100,9% ? 100,8% ?100,6% ? 101,3% ? 101,6%.
Відповідно суму втрат від інфляції розраховуємо за формулою: (сума боргу ? процент інфляції) - сума боргу: (391721,15 грн ? 118,2%) - 391721,15 грн = 71293,25 грн.
Тобто, інфляційні втрати складають 71293,25 грн.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, існує порушення виконання своїх зобов'язань, право позивача порушене, тому підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 01.08.2020 по 23.02.2022 у сумі 18402,80 грн та інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 23.02.2022 у сумі 71293,25 грн, що у загальному розмірі становить 89696,05 грн, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Крім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1345,44 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам).
Керуючись ст. 510, 524-527, 530, 533, 610, 612, 625 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання в загальній сумі 89696,05 грн (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень п'ять копійок) з яких: 18402,80 грн - 3 % річних за період з 01.08.2020 по 23.02.2022, 71293,25 грн - інфляційні втрати за період з 01.08.2020 по 23.02.2022.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» 1345,44 грн (одна тисяча триста сорок п'ять гривень сорок чотири копійки) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна