Справа № 369/10237/23
Провадження №2/145/297/2024
"14" березня 2024 р. смт Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Обгрунтовуючи позовну заяву посилалася на те, що 25 лютого 2021 року між нею та відповідачем було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 27,9 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 . Під час укладення даного договору від імені відповідача діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 15 лютого 2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Воробйовою Д.В. за № 177. Згідно п.1 вказаного договору, Продавець у строк до 30 березня 2022 року зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити вищевказану квартиру. Пунктом 3 умов Договору визначено ціну продажу, яка склала 364 000 грн. Згідно п.4 при укладенні Договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв суму у розмірі 13 000 дол. США. За п. 5 укладеного договору сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем або визнання об"єкта будівництва незаконною забудовою або наявності підстав для визнання забудови об"єктом будівництва побудованим з порушенням чинних норм, що не дадуть можливості ввести його в експлуатацію, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього грошову суму в розмірі 13 000 дол. США на протязі трьох місяців. Однак в порушення вказаних умов Попереднього договору відповідач не збудував та не ввів в експлуатацію в обумовлений договором строк житловий будинок на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 , свої зобов'язання перед позивачкою щодо передачі квартири не виконав, а сплачені нею грошові кошти не повернув.
З урахуванням наведеного, просить суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, передані за Попереднім договором від 25 лютого 2021 року в розмірі 478 610 грн. 60 коп. (еквівалент суми в розмірі 13 000 дол. США, яка передана нею відповідачеві в грошовій одиниці України гривні при укладенні договору), а також інфляційні втрати та 3 % річних за період з 31 березня 2022 року по день ухвалення судового рішення та судовий збір, сплачений нею при зверненні до суду з даним позовом.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2023 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2023 року цивільну справу направлено за підсудністю до Тиврівського районного суду Вінницької області .
Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Л.В.Копилової від 12 грудня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд.
При розгляді справи представник позивача - адвокат Гімарі Р.А. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат Козир С.В. заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що укладений між сторонами Попередній договір є нікчемним, так як не посвідчений нотаріально як того вимагає ЦК України. Відповідач ОСОБА_3 особисто ніяких грошових коштів від позивачки не отримував, а ОСОБА_4 , який укладав від імені відповідача договір діяв з перевищенням наданих йому довіреністю від 15 лютого 2021 року повноважень. Вказана довіреність не містить повноважень на укладення договір щодо нерухомого майна якого не існує, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. У зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25 лютого 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який діяв від імені відповідача ОСОБА_3 було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 27,9 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 . Під час укладення даного договору від імені відповідача діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 15 лютого 2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Воробйовою Д.В. за № 177. Згідно п.1 вказаного договору, Продавець у строк до 30 березня 2022 року зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити вищевказану квартиру. Пунктом 3 умов Договору визначено ціну продажу, яка склала 364 000 грн. Згідно п.4 при укладенні Договору на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв суму у розмірі 13 000 дол. США. За п. 5 укладеного договору сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем або визнання об'єкта будівництва незаконною забудовою або наявності підстав для визнання забудови об'єктом будівництва побудованим з порушенням чинних норм, що не дадуть можливості ввести його в експлуатацію, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього грошову суму в розмірі 13 000 дол. США на протязі трьох місяців. Однак в порушення вказаних умов Попереднього договору відповідач не збудував та не ввів в експлуатацію в обумовлений договором строк житловий будинок на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 , свої зобов'язання перед позивачкою щодо передачі квартири не виконав, а сплачені нею грошові кошти не повернув.
Вказаний договір підписано сторонами і укладено у простій письмовій формі.
У п.3 сторони погодили, що договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 30 березня 2022 року.
Відповідно до копії довіреності від 15 лютого 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Д.В. за № 177, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продати належні йому об'єкти нерухомого майна, розташовані на території Київської області на умовах та на їх розсуд. Для цього надавав їм права, зокрема: бути його представником в усіх установах та організаціях незалежно від форм власності; підписувати договори, в тому числі попередні договори купівлі-продажу нерухомого майна; розписуватись за нього; отримувати належні йому гроші; сплачувати необхідні платежі та вчиняти інші дії, пов'язані з виконанням повноважень за цією довіреністю.
Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.
Оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.
У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Як вбачається із попереднього договору, укладеного між сторонами його укладення було обумовлене наявністю у сторін намірів щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно з положеннями частини першої статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, тому недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.
У разі недотримання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 та 5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Враховуючи те, що Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна має бути укладений у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням, оскільки укладається у формі, встановленій для основного договору, однак сторони у справі не дотримали вказаної вимоги закону, такий договір є нікчемним, а тому одержані кошти однією стороною за цим правочином підлягають поверненню іншій.
Ч.6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Суд за власною ініціативою не може збирати докази.
Однак, суд оцінивши надані сторонами докази приходить до висновку про відсутність доказів, які підтверджують надання відповідачем ОСОБА_3 повноважень ОСОБА_4 на прийняття передоплати у вигляді авансу саме за Попереднім договором від 25 лютого 2021 року у покупця - позивачки ОСОБА_1 . З аналізу дослідженої судом довіреності від 15 лютого 2021 року не встановлено таких. Крім цього, відповідач видав довіреність на вчинення дій щодо нерухомого майна, належного йому, а зі змісту Попереднього договору вбачається, що його предметом в майбутньому має бути збудована квартира.
Документи, які підтверджують факт сплати позивачем ОСОБА_1 авансу за попереднім договором відповідачеві ОСОБА_3 також відсутні, відповідно пересвідчитись в наявності у позивача права вимоги від відповідача виконання боргових зобов'язань суд позбавлений можливості.
У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору підлягають залишенню за позивачем.
Керуючись ст.ст. 15, 220, 215, 526, 570, 615, 629, 657 ЦК України, ст.ст. 263 - 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 березня 2024 року.
Суддя Копилова Л. В.