25 жовтня 2023 року
м. Чернівці
справа № 727/1439/22
провадження 22-ц/822/580/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Литвинюк І.М.
секретаря Факас А.В.
з участю представника позивача Байцар Ігоря Богдановича , представника відповідача Поляка Петра Петровича
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_3
відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_4
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк Петро Петрович, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року, додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 травня 2023 року, головуючий у першій інстанції Галичанський О.І.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., у лютому 2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном.
Зазначав про набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 13 січня 2021 року в частках та .
ОСОБА_4 чинить перешкоди у доступі та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , відмовляється передати дублікати ключів до вхідних дверей, зайняла своїми речами та користується жилим приміщенням без його згоди.
З метою позасудового врегулювання спору 14 січня 2022 року направив ОСОБА_4 претензію з вимогою звільнити частини квартири АДРЕСА_1 від речей та передати дублікати ключів від квартири.
Просив зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового вселення ОСОБА_3 та зобов'язання передати ОСОБА_3 ключі від квартири.
Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 в подальшому перешкод у користуванні вказаною квартирою.
ОСОБА_4 у травні 2022 року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування квартирою.
Зазначала про право власності на частини квартириАДРЕСА_1 , право власності ОСОБА_3 на частини квартири АДРЕСА_1 .
Посилалася на виникнення спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо порядку користування квартироюАДРЕСА_1 .
З метою позасудового вирішення питання щодо встановлення порядку користування жилим приміщенням 21 квітня 2022 року направила ОСОБА_3 пропозицію встановити порядок володіння та користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом укладення договору.
Вважала, що з урахуванням розміру часток ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 слід виділити у володіння та користування ОСОБА_3 житлову кімнату 10-10 площею 14,60 квадратних метри, що складає 27% житлової площі, у володіння та користування ОСОБА_4 - житлову кімнату 10-2 площею 19,30 квадратних метри, житлову кімнату 10-11 площею 20,80 квадратних метри, що складає 73% житлової площі, залишивши інші приміщення у спільному користуванні.
Просила встановити порядок володіння та користування співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 04 травня 2023 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов'язання передати ключі від квартири відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування квартирою задоволено.
Встановлено порядок володіння та користування співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту №1 висновку судового експерта Гайди А.В. № 11/22 від 02 лютого 2023 року, а саме: виділено у користування ОСОБА_4 наступні приміщення, які розташовані у квартирі АДРЕСА_1 : житлову кімнату (10-2) площею 19,30 квадратних метри, веранду (10-3) площею 4,40 квадратних метри, комору (10-4) площею 1,60 квадратних метри, житлову кімнату (10-11) площею 20,80 квадратних метри та балкон площею 1,80/0,50 квадратних метри, всього площею 47,90/46,60 квадратних метри.
Виділено у користування ОСОБА_3 житлову кімнату (10-10) площею 14,60 квадратних метри, яка розташована у квартирі АДРЕСА_1 .
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступні приміщення, які розташовані у квартирі АДРЕСА_1 : коридор (10-1) площею 7,30 квадратних метри, веранду (10-5) площею 4,50 квадратних метри, кухню (10-6) площею 10, 00 квадратних метри, вбиральню (10-7) площею 1,20 квадратних метри , ванну (10-8) площею 3,50 квадратних метри та коридор (10-9) площею 3,90 квадратних метри, всього 30,40 квадратних метри.
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати, які складаються із 29200 гривень витрат на професійну правничу допомогу, 992,40 гривень судового збору, сплаченого при подачі до суду зустрічного позову, та 8305 гривень витрат на проведення експертизи.
В задоволенні клопотання Поляк П.П. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового вселення ОСОБА_3 та зобов'язати передати ОСОБА_3 ключі від вказаної квартири.
Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 в подальшому перешкод у користуванні вказаною квартирою.
Скасувати додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 травня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що право ОСОБА_3 не порушено є необґрунтованими.
Судом першої інстанції не надано оцінки відзиву на позовну заяву ОСОБА_4 , за яким ОСОБА_4 висунуто ОСОБА_3 умови щодо вселення.
Отже між сторонами наявний спір щодо вселення ОСОБА_3 та користування спільним майном.
Вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 зобов'язати ОСОБА_4 у подальшому не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні спільним жилим приміщенням не ґрунтується на вимогах закону.
ОСОБА_3 обрано правильний спосіб захисту порушеного права зобов'язання ОСОБА_4 у подальшому не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні спільною власністю.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181 цс18) зазначено, що позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючи перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Водночас висновок суду першої інстанції про виникнення між сторонами спору щодо встановлення порядку володіння та користування жилим приміщенням не відповідає обставинам справи, оскільки ОСОБА_3 чиняться перешкоди у користуванні квартирою.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, формальний розгляд клопотання представника Поляка П.П. про визнання висновку будівельно-технічної експертизи експерта Гайда А.В. від 02 лютого 2023 року №11/22 недопустимим доказом.
Також зазначає про не повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_3 та представника позивача Поляка П.П. про дату та час судового засідання, у якому ухвалено додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 травня 2023 року.
Вважає, що суму судових витрат на правничу допомогу, заявлену ОСОБА_4 , необхідно зменшити до 10000 грн. що відповідає складності справи та обсягу наданої правової допомоги.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_6 в інтересах якої діє адвокат Байцар І.Б. у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П. на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року та на додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 травня 2023 року залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року, додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 травня 2023 року підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов'язання передати ключі від квартири, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність порушення права ОСОБА_3 користування квартирою АДРЕСА_1 та відсутність підстав для його поновлення шляхом вселення і зобов'язання ОСОБА_4 передати ключі від квартири.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про недоведеність виникнення спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо вселення ОСОБА_3 , чинення ОСОБА_4 перешкод ОСОБА_3 у користуванні належною йому частиною жилого приміщення.
Водночас суд першої інстанції вказав, що відсутні підстави для вирішення спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 в подальшому перешкод у користуванні жилим приміщенням, який не виник.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування квартирою, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_4 обрано належний способів захисту порушеного права співвласника на встановлення порядку користування жилим приміщенням.
Також судом першої інстанції зазначено, що запропонований висновком будівельно-технічної експертизи експерта Гайда А.В. від 02 лютого 2023 року №11/22 варіант №1 порядку користування спірною квартирою єдиний з незначним відхиленням від ідеальних часток співвласників ( менше 10 відсотків).
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 січня 2021 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно визнано за ОСОБА_7 право власності у порядку спадкування на частини квартири АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 - право власності у порядку спадкування на частину квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовлений Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації, відповідно якого жиле приміщення складається з коридору площею 7,3 кв.м, житлової кімнати площею 19,3 кв.м, веранди площею 4,4 кв.м, комори площею 1,6 кв.м, веранди площею 4,5 кв.м, кухні площею 10,0 кв.м, вбиральні площею 1,2 кв.м, ванної площею 3,5 кв.м, коридору площею 3,9 кв.м, житлової кімнати лпощею 14,6 кв.м, житлової кімнати площею 20,8 кв.м, балкону площею 1,8 кв.м, балкону площею 0,5 кв.м.
ОСОБА_3 направлено ОСОБА_4 претензію 14 січня 2022 року, за змістом якої квартира АДРЕСА_1 перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ОСОБА_4 чиняться перешкоди у його доступі до жилого приміщення, остання відмовляється надати дублікат ключів від квартири.
До матеріалів справи приєднано пропозицію ОСОБА_6 щодо встановлення порядку володіння та користування квартирою від 21 квітня 2022 року, направлену ОСОБА_3 .
За змістом наведеної пропозиції ОСОБА_4 не заперечує щодо вселення ОСОБА_3 та надати можливість виготовити дублікат ключа від квартири після встановлення порядку володіння та користування спірною квартирою відповідно до розміру часток кожного у праві спільної часткової власності.
До матеріалів справи приєднано терміновий заборонний припис серії АА №054771 згідно із статтею 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
За висновком будівельно-технічної експертизи експерта Гайда А.В. від 02 лютого 2023 року №11/22 технічна можливість розподілу в натурі квартири АДРЕСА_1 відповідно до часток та з врахуванням вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва відсутня.
Експертом запропоновано на розгляд суду три варіанти порядку користування квартирою АДРЕСА_1 між двома співвласниками в частках та , при цьому лише один із них (варіант №1) з незначним відхиленням від ідеальних часток співвласників.
Відповідно до варіанту №1 співвласникам квартири АДРЕСА_1 , пропонується виділити у користування:
співвласнику з часткою ( ОСОБА_7 ) житлову кімнату (10-2) площею 19,30 квадратних метри, веранду (10-3) площею 4,40 квадратних метри, комору (10-4) площею 1,60 квадратних метри, житлову кімнату (10-11) площею 20,80 квадратних метри та балкон площею 1,80/0,50 квадратних метри, всього площею 47,90/46,60 квадратних метри
співвласнику з часткою ( ОСОБА_3 ) житлову кімнату (10-10) площею 14,60 квадратних метри
у спільне користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : коридор (10-1) площею 7,30 квадратних метри, веранду (10-5) площею 4,50 квадратних метри, кухню (10-6) площею 10, 00 квадратних метри, вбиральню (10-7) площею 1,20 квадратних метри , ванну (10-8) площею 3,50 квадратних метри та коридор (10-9) площею 3,90 квадратних метри, всього 30,40 квадратних метри.
Фактична частка ОСОБА_3 на 8% більша за його ідеальну частку, фактична частка ОСОБА_7 на 8% менша за її ідеальну частку.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
На підставі частини 3 статті 6 Закону суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 січня 2021 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно визнано за ОСОБА_7 право власності у порядку спадкування на частини квартири АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 - право власності у порядку спадкування на частину квартири АДРЕСА_1 .
Заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., про необгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з вселення, не порушення права ОСОБА_3 на користування жилим приміщенням.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги.
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 направлено ОСОБА_4 претензію 14 січня 2022 року, за змістом якої квартира АДРЕСА_1 перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ОСОБА_4 чиняться перешкоди у його доступі до жилого приміщення, остання відмовляється надати дублікат ключів від квартири.
До матеріалів справи приєднано пропозицію ОСОБА_6 щодо встановлення порядку володіння та користування квартирою від 21 квітня 2022 року, направлену ОСОБА_3 .
За змістом наведеної пропозиції ОСОБА_4 не заперечує щодо вселення ОСОБА_3 та надати можливість виготовити дублікат ключа від квартири після встановлення порядку володіння та користування спірною квартирою відповідно до розміру часток кожного у праві спільної часткової власності.
Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19 (провадження № 61-10953св21) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про вселення в квартиру, з огляду на те, що саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.
З огляду на звернення ОСОБА_3 до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, заперечення ОСОБА_4 проти його задоволення, направлення пропозиції ОСОБА_3 щодо встановлення порядку володіння та користування квартирою від 21 квітня 2022 року, за якою не заперечує щодо вселення ОСОБА_3 та надати можливість виготовити дублікат ключа від квартири після встановлення порядку володіння та користування спірною квартирою відповідно до розміру часток кожного у праві спільної часткової власності, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 наявний спір щодо чинення ОСОБА_4 перешкод ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселення ОСОБА_3 до жилого приміщення.
Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вселення ОСОБА_3 на порушення норм матеріального права.
Не можна погодитися з твердженням ОСОБА_8 про неправильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 зобов'язати ОСОБА_4 у подальшому не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні спільним жилим приміщенням
У постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181 цс18) зазначено, що позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючи перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Відповідно до статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
У матеріалах справи відсутні докази реальної небезпеки вчинення ОСОБА_4 дій, що можуть призвести до виникнення порушення права власності ОСОБА_3 , користування квартирою АДРЕСА_1 , заміни замків вхідних дверей.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Таким чином, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Виходячи з аналізу статті 358 ЦК України можна дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
У п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Право користування квартирою, що належить особі на праві спільної власності, є невід'ємним правом власника майна. Водночас, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо виділити в натурі частку спільного майн неможливо, може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири.
Вказані вище висновки Верховного Суду закріплені у постановах Верховного Суду у справах: №486/171/18 від 17 грудня 2019 року (провадження НОМЕР_3), № 182/3348/19 від 07 лютого 2022 року (провадження НОМЕР_2), № 759/9708/15 від 13 червня 2016 року (провадження НОМЕР_1).
У постанові Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 641/3624/16-ц (провадження № 61-25777св18) зазначено, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування квартирою має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном, такий порядок користування може встановити суд.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц (провадження № 61-24395св18) зроблено висновок, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Установивши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 , розмір часток ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільному майні по та відповідно, існування між сторонами спору про порядок користування майном, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення порядку користування спірною квартирою відповідно до варіанту №1 будівельно-технічної експертизи експерта Гайда А.В. від 02 лютого 2023 року №11/22.
Так, відповідно до варіанту №1 будівельно-технічної експертизи експерта Гайда А.В. від 02 лютого 2023 року №11/22 запропоновано співвласникам квартири АДРЕСА_1 виділити у користування:
співвласнику з часткою ( ОСОБА_7 ) житлову кімнату (10-2) площею 19,30 квадратних метри, веранду (10-3) площею 4,40 квадратних метри, комору (10-4) площею 1,60 квадратних метри, житлову кімнату (10-11) площею 20,80 квадратних метри та балкон площею 1,80/0,50 квадратних метри, всього площею 47,90/46,60 квадратних метри
співвласнику з часткою ( ОСОБА_3 ) житлову кімнату (10-10) площею 14,60 квадратних метри
у спільне користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : коридор (10-1) площею 7,30 квадратних метри, веранду (10-5) площею 4,50 квадратних метри, кухню (10-6) площею 10, 00 квадратних метри, вбиральню (10-7) площею 1,20 квадратних метри , ванну (10-8) площею 3,50 квадратних метри та коридор (10-9) площею 3,90 квадратних метри, всього 30,40 квадратних метри.
Порядок користування квартирою АДРЕСА_1 у межах позовних вимог враховує баланс інтересів кожного зі співвласників, задля забезпечення якого можливо відійти від відповідності реальних часток, виділених у користування, ідеальним часткам у праві власності, у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність при вирішенні судом питання про визначення порядку користування квартирою.
З огляду на незначну відмінність фактичної частки ОСОБА_3 , яка на 8% більша за його ідеальну частку, порядок користування спірною квартирою за варіантом, запропонованим ОСОБА_4 , не призводить до порушення прав іншого співвласника ОСОБА_4 .
Разом з тим іншого варіанту користування спірною квартирою ОСОБА_3 не запропоновано.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.
Разом з цим суд не може обґрунтовувати своє рішення лише висновком експертизи.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2022 року справі № П/811/4240/14.
Посилання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, формальний розгляд клопотання про визнання висновку будівельно-технічної експертизи експерта Гайда А.В. від 02 лютого 2023 року №11/22 недопустимим доказом, є неспроможними.
У клопотанні адвокат Поляк П.П., який діє в інтересах ОСОБА_3 , посилався на використання при проведенні будівельно-технічної експертизи експерта Гайда А.В. від 02 лютого 2023 року №11/22 джерела інформації «Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном», які не зареєстровані у встановленому законом порядку за відсутності рішення Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України про державну реєстрацію.
Відповідно до додатку 13 «Перелік науково-технічної та довідкової літератури, що використовується при проведенні судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз» до наказу Міністерства юстиції України від 08 травня 2018 № 1467/5 «Про затвердження переліків рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз» включено до переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з розподілу та порядку користування нерухомим майном: звіт про НДР (заключний) / КНДІСЕ; керівник: ОСОБА_9 , викон: Р. Б. Каплін , Н. В. Сеник , В. В. Харченко , О. В. Чайка , Р. М. Пасько, С. С. Степанкевич , М. А. Шишов, Г. Б. Башкіров , Л. Ф. Пугачова , Н. М. Арабулі, Р. Й. Кучеренко, О. С. Лисак, І. Л. Пугачова, В. Р. Хміль. - 0116U006195. - К., 2016. - 149 с.
Отже, зазначена методика має рекомендаційний характер і могла бути використана при проведенні будівельно-технічної експертизи експерта Гайда А.В. від 02 лютого 2023 року №11/22.
Щодо додаткового рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 травня 2023 року
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно з пунктом 3 частини першої, частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернвіці від 10 травня 2023 року ухвалено за відсутності ОСОБА_3 , належним чином не повідомленого про час та місце розгляду справи.
У матеріалах справи відсутні відомості про здійснення судом першої інстанції повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про розгляд заяви ОСОБА_4 про стягнення судових витрат.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, судом першої інстанції порушено право ОСОБА_3 знати про час і місце судового засідання (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня2017 року).
Всупереч вищенаведеним нормам суд першої інстанції вирішив питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі за відсутності ОСОБА_3 , щодо якого немає відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим порушено його право брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано , офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами першою - третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ЦПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18.
ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Байцар І.Б., у зустрічній позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які понесені і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, який становить 25000 грн.
Згідно із протоколом судового засідання від 04 травня 2023 року та технічним записом судового засідання представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) Байцар І.Б. зроблено заяву про подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Після чого ОСОБА_4 подано заяву від 05 травня 2023 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судових витрат в сумі 38497 грн. 40 коп., що складаються з судового збору в сумі 992 грн. 40 коп., витрат на професійну правову допомогу в сумі 29200 грн., на проведення судової експертизи в сумі 8305 грн.
До заяви додано копію договору між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Лекстер» та ОСОБА_7 про надання професійної правничої допомоги від 18 квітня 2022 року №413, акт приймання-передачі правової допомоги, складений керуючис партнером Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Лекстер» та ОСОБА_6 5 травня 2023 року, квитанцію з оплати судової експертизи, квитанції з оплати правової допомоги.
ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Байцар І.Б. разом з відзивом на апеляційну скаргу надано акт приймання-передачі правової допомоги, складений Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Лекстер» та ОСОБА_6 25 жовтня 2023 року.
Також ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи від 18 лютого 2022 року, який дорівнює 22387 грн. 84 коп..
Крім того, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи від 18 лютого 2022 року містить заяву про подання доказів сплати витрат у зв'язку з розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Водночас ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., подано клопотання про долучення доказів понесення судових витрат 10 травня 2023 року, до якого додано витяг з договору про надання юридичної (правничої) допомоги між Адвокатським об'єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_3 04 грудня 2020 року, звіт (акт) про надані послуги позивачу у зв'язку з розглядом справи №727/1439/22, складений Адвокатським об'єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_3 05 травня 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №03/22/03 від 03 березня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №06/23/04 від 06 квітня 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №01/22/09 від 01 вересня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №08/23/05 від 08 травня 2023 року.
Крім того, ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., в апеляційній скарзі зроблено заяву про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судових витрат, понесених у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції
До апеляційної скарги додано звіт (акт) про надані послуги апелянту у зв'язку з розглядом справи №727/1439/22 у суді апеляційної інстанції, складений Адвокатським об'єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_3 17 червня року.
Згідно із частинами третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., в апеляційній скарзі зроблено заяву про неспівмірність розміру витрат на правову правничу допомогу, зазначений ОСОБА_4 в сумі 29200 грн. із складністю справи, обсягом робіт, виконаних адвокатом.
Також відзив на апеляційну скаргу, поданий ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Байцар І.Б., містить посилання на неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, вимогу зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до 3000 грн.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частиною п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На підставі пункту 4.1 договору між Адвокатським об'єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_3 про надання юридичної (правничої) допомоги від 04 грудня 2020 року №210/20 винагорода за послуги, що надаються Адвокатським об'єднанням визначається за згодою Адвокатського об'єднання та клієнта в межах 40 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді) до даного договору.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Лекстер» та ОСОБА_7 про надання професійної правничої допомоги від 18 квітня 2022 року №413 за надану за цим договором правову допомогу клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню «Адвокатська компанія «Лекстер» гонорар, розмір якого враховує складність справи, високу кваліфікацію і досвід адвоката (ів), що веде (уть) справу, фінансовий стан клієнта, важливість для нього захисту прав та інтересів в даній справі, а також час роботи адвокатів та інших співробітників Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Лекстер» . Структура і розмір гонорару визначається пунктами 2.2-2.8 цього договору.
Гонорар обчислюється за фактично витрачений на надання правової допомоги час з розрахунку 2000 грн. за одну годину роботи.
Згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
За актом приймання-передачі правової допомоги, складеного керуючим партнером Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Лекстер» та ОСОБА_6 5 травня 2023 року, надано послуги з ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 30 хв. вартістю 1000 грн, підготовки відзиву на позов і клопотання про перехід на загальне провадження тривалістю 2 год. вартістю 4000 грн, підготовки зустрічного позову і клопотання про призначення експертизи тривалістю 3 год. вартістю 6000 грн, підготовки і подання відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу про призначення експертизи тривалістю 1 год. 30 хв. вартістю 3000 грн, представництва у 9 судових засіданнях (5 травня 2022 року, 14 червня 2022 року, 07 липня 2022 року, 15 вересня 2022 року, 14 березня 2023 року, 29 березня 2023 року, 11 квітня 2023 року, 25 квітня 2023 року, 04 травня 2023 року) тривалістю 5 год. 58 хв. вартістю 11900 грн, ознайомлення з висновком експерта тривалістю 55 хв. вартістю 1800 грн, підготовки і подання заяви щодо обгрунтування вибору варіанту судової експертизи, заяви про зміну прізвища клієнта тривалістю 45 хв. вартістю 1500 грн. загальною вартістю 29200 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги, складеного Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Лекстер» та ОСОБА_6 25 жовтня 2023 року, надано послуги з опрацювання доводів апеляційної скарги тривалістю 30 хв. вартістю 1000 грн, підготовки відзиву на апеляційну скаргу тривалістю 2 год. вартістю 4000 грн, представництва в судовому засіданні тривалістю 1 год. вартістю 2000 грн. загальною вартістю 7000 грн.
На підставі звіту (акт) про надані послуги позивачу у зв'язку з розглядом справи №727/1439/22, складеного Адвокатським об'єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_3 05 травня 2023 року надано послуги з підготовки позовної заяви, попереднього розрахунку, виготовлення та завірення додатків, направлення до суду тривалістю 3 год., підготовки заперечень на клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи тривалістю 1 год., підготовки апеляційної скарги на ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівці від 09 серпня 2022 року тривалістю 2 год., підготовки та участі у підготовчому судовому засіданні, ознайомлення з висновком експерта тривалістю 1 год., підготовки та участі у судовому засіданні по суті тривалістю 1 год., підготовки клопотання про визнання висновку експерта недопустимим доказом тривалістю 1 год., підготовки та участі у судовому засіданні по суді, судових дебатах тривалістю 1 год. загальною вартістю 26320 грн.
Установлено, що предметом розгляду суду першої інстанції були позовні вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк П.П., до ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового вселення ОСОБА_3 ; зобов'язання передати ОСОБА_3 ключі від квартири; зобов'язання ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 в подальшому перешкод у користуванні вказаною квартирою; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування квартирою.
Отже, ОСОБА_3 при зверненні до суду з первісним позовом було заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, а ОСОБА_4 при зверненні до суду з зустрічним позовом було заявлено одну вимогу немайнового характеру.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 04 травня 2023 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов'язання передати ключі від квартири відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування квартирою задоволено.
Встановлено порядок володіння та користування співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 .
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року у частині відмови у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов'язання передати ключі від квартири скасовано.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов'язання передати ключі від квартири задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_3 , зобов'язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 ключі від цієї квартири.
В решті рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року залишено без змін.
Отже, задоволено позовну вимогу ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов'язання передати ключі від квартири, що становить 2/3 позовних вимог, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування квартирою.
На підставі пункту 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За обставин часткового задоволення позову ОСОБА_3 , судові витрат слід покласти на ОСОБА_4 пропорційно розміру задоволених позовних вимог на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 17457 грн (26320 грн х 2/3).
Встановлено, що представник позивача Поляк П.П. приймав участь у судовому засіданні 14 березня 2023 року тривалістю 2 хв. (11:21:43 - 11:24:09), 25 квітня 2023 року тривалістю 35 хв. (11:09:38 - 11:44:09), 04 травня 2023 року 23 хв. (12:07:02 - 12:30:47) загальною тривалістю 60 хв.
З огляду на наведе обсяг наданих адвокатом Поляк П.П. послуг з участі у судовому засіданні тривалістю 3 год. є завищеним.
Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Поляком П.П. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, а також клопотання ОСОБА_4 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає обмежити розмір витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи до 13000 грн.
Ураховуючи задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 на ОСОБА_3 слід покласти судові витрати з сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 992 грн. 40 коп., витрат з проведення експертизи в сумі 8305 грн.
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Застосовуючи наведений правовий висновок, колегія суддів вважає, що здійснення адвокатом Байцар І.Б. послуг з ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 30 хв. вартістю 1000 грн, ознайомлення з висновком експерта тривалістю 55 хв. вартістю 1800 грн, опрацювання доводів апеляційної скарги тривалістю 30 хв. вартістю 1000 грн не є тими послугами, які є необхідними, тому не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, визначених ОСОБА_4 .
Також представник відповідача (зустрічного позивача) Байцар І.Б. приймав участь у судовому засіданні суду 14 червня 2023 року тривалістю 7 хв. (10:12:54 - 10:20:00), 14 березня 2023 року тривалістю 2 хв. (11:21:43 - 11:24:09), 25 квітня 2023 року тривалістю 35 хв. (11:09:38 - 11:44:09), 04 травня 2023 року 23 хв. (12:07:02 - 12:30:47) загальною тривалістю 67 хв.
З матеріалів справи вбачається, що сторони, представника позивача Поляк П.П., представник відповідача (зустрічного позивача) Байцар І.Б. не з'явилися у судове засідання 05 травня 2022 року, 07 липня 2022 року, 15 вересня 2022 року, 29 березня 2023 року, 11 квітня 2023 року.
З огляду на наведе обсяг наданих адвокатом Байцар І.Б. послуг з участі у судовому засіданні тривалістю 5 год. 58 хв. є завищеним.
Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом Байіар І.Б. робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, клопотання ОСОБА_3 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає обмежити розмір витрат ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи до 13000 грн.
Також з огляду на складність справи та виконаних адвокатом Байцар І.Б. робіт, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, реальності надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), нетривалості розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також клопотання ОСОБА_3 щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає справедливим відшкодування ОСОБА_4 понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6000 грн.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Тому рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року у частині відмови у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов"язання передати ключі від квартири, додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 травня 2023 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Поляк Петро Петрович, задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року у частині відмови у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов'язання передати ключі від квартири скасувати.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом примусового вселення та зобов'язання передати ключі від квартири задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_3 , зобов'язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 ключі від цієї квартири.
В решті рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 травня 2023 року залишити без змін.
Додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 травня 2023 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 13000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати з сплати судового збору в сумі 992 грн. 40 коп., проведення експертизи в сумі 8305 грн., на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 13000 грн., на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 30 жовтня 2023 року.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
І. М. Литвинюк