Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/103/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С. М.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
13.03.2024 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Турти Аліни Віталіївни на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, згідно отриманої відповіді Державної фіскальної служби-реєстраційний номер облікової картки не можливо надати, так як фізична особа не зареєстрована, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 /однієї тисячі/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього у дохід держави судовий збір в сумі 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок,
Згідно постанови районного суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 19.11.2023 о 00:22 год. в м. Кропивницький по вул. Яновського, 56 керував транспортним засобом марки «BMW E5351 E39», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, в апеляційній скарзі захисник Турта А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що про прийняте рішення ОСОБА_1 дізнався після прийняття рішення по справі, шляхом отримання листа від Ленінського районного суду 26.01.2024 року. Рішення було прийнято 15.01.2024 року, проте направлено особі лише 22.01.2024 року, що підтверджується супровідним листом та конвертом.
Сторона захисту вважає, що розгляд справи проведено з порушенням чинного законодавства в наслідок чого судом винесено незаконне рішення.
Про те, що у провадженні Ленінського районного суду м.Кіровограда перебуває на розгляді адміністративна справа, ОСОБА_1 не був обізнаний та належним чином не повідомлявся.
Варто ставитися критично, щодо неупередженості та об'єктивності судового рішення, з урахуванням того, що особа не отримувала повідомлення про виклик в суд. Хоча обвинувачений бажав бути присутнім в судовому засідання та особисто надати пояснення щодо обставин події.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 подав заявку про направлення йому повісток SMS- повідомленнями.
Отже, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи.
У судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 не був присутній та не був належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлений про розгляд справи судом, а отже був позбавлений права на доступ до суду, можливості приймати участь в судовому засіданні, захищати свої права та свободи, надати свої пояснення по суті.
Разом з цим, захисник зазначає, що факт перебування в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, під дією лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 категорично заперечує, а матеріалами справи це не підтверджується.
У зв'язку з наведеним, захисник вважає, що постанова районного суду підлягає скасуванню, а справа зариттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кропивницького апеляційного суду, справа щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою його захисника, передана 05.02.2024 в провадження судді Ткаченко Л.Я..
Судове засідання в порядку апеляційного перегляду постанови районного суду стосовно ОСОБА_1 , вперше було призначено на 15.02.2024.
14.02.2024 від захисника Турти А.В. знову надійшла заява, в якій вона зазначила про неможливість прибути в судове засідання 15.02.2024 у зв'язку з перебуванням її на похованні близького члена родини та просила відкласти розгляд справи.
Розгляд справи було відкладено на 22.02.2024.
21.02.2024 захисник Турта А.В. подала до апеляційного суду заяву про розгляд справи стосовно ОСОБА_1 без її участі у зв'язку з її зайнятістю у інших судових процесах.
Крім того, 21.02.2024 до апеляційного суду надійшла заява адвоката Мазуренка О.С., в якій останній зазначив, що між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги у даній справі. У зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи та його зайнятістю у інших судових процесах просив відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розгляд справи було відкладено на 29.02.2024.
29.02.2024 від захисника Мазуренка О.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його на лікуванні.
Розгляд справи було відкладено на 13.03.2024.
13.03.2024 від захисника Мазуренка О.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю у іншому судовому розгляді. При цьому доказів на підтвердження поважності не явки до суду не надав.
Проте, вказане клопотання захисника Мазуренка О.С. слід відхилити з тих підстав, що чотири рази розгляд справи відкладався за клопотанням сторони захисту. З урахуванням часу перебування справи в апеляційному суді з 05 лютого 2024 року, сторона захисту мала достатньо часу для реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, в тому числі і звернення до суду з приводу відкладення розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що сторона захисту недобросовісно використовує належні їм процесуальні права, зокрема, право на участь у судовому засіданні, та ухиляються від виконання процесуальних обов'язків, зокрема, шляхом неявки у судові засідання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. При цьому, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, в яких наведено виключний перелік правопорушень, передбачених відповідними статтями КУпАП, при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, беручи до уваги відсутність вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді такої справи, за умови обізнаності ОСОБА_1 та його захисника про апеляційний розгляд справи, а так само обізнаність учасників процесу про судові засідання, які призначалися судом по даній справі, виходячи з положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, оскільки зазначену вище поведінку вказаних осіб, суд розцінює, як спосіб захисту з метою затягування строків розгляду справи та уникнення відповідальності.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи дану справу, суд першої інстанції в повній мірі врахував та дотримався вимог зазначених вище норм та положень ст.ст.245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.
Відповідно до п.6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №610201 від 19.11.2023;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.11.2023;
- актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від огляду;
- копією посвідчення водія на право керування транспортним засобом серія НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- відеозаписом з відеореєстратора, встановленого в автомобілі патрульної поліції, та з камери «Bodycam» інспектора поліції, який міститься на цифровому носії інформації DVD-R. диск, яким підтверджується керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «BMW E5351 E39», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, та відмови останнього від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, є взаємоузгодженими підтверджують наявність адміністративного правопорушення та виннуватість ОСОБА_1 у його вчиненні, та будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко усвідомлював про складання відносно нього протоколу та про наслідки у разі притягнення його до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах.
Виходячи з наведеного, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження з приводу відсутності в діях ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю доказів у матеріалах справи, досліджених в суді першої інстанції.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі захисник.
Апеляційні доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння, під дією лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння. А тому, у даній справі немає необхідності встановлення факту перебування особи у стані сп'яніння.
Також апеляційні доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, та взагалі не був обізнаний з перебуванням справи щодо нього в суді є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Так з матеріалів справи вбачається, що справа стосовно ОСОБА_1 надійшла до Ленінського районного суду м. Кіровограда 22.11.2023.
Районним судом було направлено судові повістки ОСОБА_1 , які згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, останній отримав 12.12.2023 та 27.12.2023 (а.с 12,13).
Таким чином, немає підстав вважати, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 не був позбавлений права на доступ до суду, можливості приймати участь в судовому засіданні, захищати свої права та свободи, надати свої пояснення по суті.
Отже, доводи захисника про порушення прав ОСОБА_1 , визначених ст. 286 КУпАП є безпідставними та необґрунтованими.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постанова судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2024 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника Турти Аліни Віталіївни - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2024 року, стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко