Іменем України
14 березня 2024 року м. Кропивницький
справа № 405/1401/23
провадження № 22-ц/4809/83/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Драний В. В.) від 23 червня 2023 року,
1.Короткий зміст позовних вимог
27.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Позов обґрунтовано тим, що з грудня 2016 року по теперішній час з ним проживає їх з відповідачкою спільна дочка ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.02.2023 закінчено стягнення з відповідачки аліментів на утримання дочки, яке здійснювалося на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.11.2019 у справі № 405/6036/19, у зв'язку з настанням повноліття дочки.
Наразі дочка навчається на першому курсі Центральноукраїнського державного університету імені В. Винниченка у зв'язку із чим потребує матеріальної допомоги. Зокрема, вартість її навчання на рік становить 20400,00 грн, яку сплачує позивач.
Відповідачка ухиляється від участі в утриманні повнолітньої дочки-студентки, хоча вона має таку можливість, бо працює нотаріусом, отримує регулярний дохід, має рухоме та нерухоме майно. Отже, вона має можливість сплачувати аліменти.
З урахуванням встановленого законодавством на 2023 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розрахунку на місяць 2 84,00 грн та 50 % від 1/12 частки вартості навчання дочки у закладі вищої освіти, що становить 850,00 грн, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання їх повнолітньої дочки ОСОБА_5 щомісячно у розмірі 3534,00 грн, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дочкою 23-х років. Крім того, також просив компенсувати йому коштом відповідача судові витрати (а. с. 1 - 4).
2.Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.06.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі по 3000,00 грн щомісячно на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, починаючи з 03.03.2023 і до закінчення ОСОБА_3 навчання, а саме до 30.06.2026 року, за умови продовження дочкою навчання.
Крім того, суд здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн, а також стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в сумі 1500,00 грн. Стягнув з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 910,86 грн.
Суд виходив з того, що обов'язок утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання після досягнення нею повноліття, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Дочка сторін по справі ОСОБА_3 після досягнення повноліття продовжує навчання у закладі вищої освіти, не досягла 23-річного віку, не має власного доходу, потребує матеріальної допомоги від її батьків. З огляду на майновий стан відповідачки, суд дійшов висновку, що вона може надавати утримання своїй повнолітній дочці-студентці сплачуючи щомісячно аліменти у розмірі 3 000,00 грн (а. с. 114 - 116).
3. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Відповідач ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.06.2023 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з неї на утримання дочки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 850 грн щомісячно з 03.03.2023 і до 30.06.2026, за умови навчання доньки.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим.
Відповідач загалом визнає свій обов'язок, передбачений ч. 1 ст. 199 СК України, надавати утримання своїй повнолітній дочці ОСОБА_6 у зв'язку з продовженням нею навчання до досягнення двадцяти трьох років та пов'язаною з цим потребою у матеріальній допомозі.
Водночас вона звертає увагу суду на те, що такий обов'язок є спільним для обох батьків. У зв'язку із цим відповідач надав суду вичерпну інформацію про свій майновий стан, проте позивач не надав такої ж інформації про свій майновий стан.
Суд не взяти до уваги можливість надання дочці утримання батьком, не обґрунтував стягнення з матері половини місячного доходу на утримання повнолітньої дочки.
Суд порушив норму ч. 1 ст. 527 ЦПК України стягнувши аліменти з відповідачки на утримання повнолітньої дочки на користь позивача, а не безпосередньо на користь їх дочки.
Відповідач визнає пред'явлену до неї вимогу про аліменти на період навчання повнолітньої дочки у розмірі 850 грн щомісяця, що становить 50% вартості її навчання. Стосовно стягнення аліментів у більшій сумі, яку позивач обґрунтовував витратами на сплату за дочку комунальних платежів, користування Інтернетом, стільниковим зв'язком, витратами на харчування та придбання необхідних речей для дочки, забезпеченням її дозвілля, то відповідач вважає їх такими, що не підлягають під дію норми ст. 199 СК України й не стосуються предмета спору.
Крім того, відповідач зазначає, що суд не відреагував на її клопотання про зменшення неспівмірних витрат позивача на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі також вказано, що апелянт очікує, що його судові витрати у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції становитимуть 2610,40 грн (1610,40 грн - судовий збір, а 1000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу), які просить компенсувати коштом позивача (а. с. 121 - 126).
4. Відзив на апеляційну скаргу
Позивач ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому виклав заперечення проти вимог та доводів апелянта. В обґрунтування відзиву зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у розмірі 3000,00 грн щомісячно для забезпечення доньці можливості придбання підручників, канцелярських товарів, проїзду до навчального закладу, купівлі послуг Інтернету, а також сплати половини вартості за навчання. Вказуючи про недоведеність щоденних витрат на дочку, апелянт сама вказує, що такі витрати є нормальними. В апеляційній скарзі фактично висловлена незгода з визначеним розміром аліментів понад розмір плати за навчання, що становить 850 грн щомісяця (а. с. 142 - 145).
5. Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи:
ОСОБА_1 і ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 22.03.2005 Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис про народження № 502 (а. с. 5, 27).
ОСОБА_3 є студенткою ПР22Б групи 1 курсу факультету історії, бізнес-освіти та права Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка денної комерційної форми навчання. Термін навчання - з 12.09.2021 по 30.06.2026 (а. с. 51).
Умовами договору про навчання у закладі вищої освіти від 12.09.2022, укладеного між Центральноукраїнським державним університетом імені Володимира Винниченка, в особі ректора професора Соболя Є. Ю., ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , встановлена плата за один навчальний семестр 2022-2023 навчального року - 10200,00 грн (а. с. 8-9).
ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , власного доходу не має.
6. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_8 , яка продовжує навчання у розмірі 3534,00 грн щомісячно.
Оскільки ціна позову у даній справі становить 21204,00 грн (3534,00 грн х 6 міс.), що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не належить до виключень, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 19 та ч. 4 ст. 274 ЦПК України, розгляд вказаної справи здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова в такому випадку не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
7. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції зазначеним нормам закону відповідає, а тому вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
8. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1. Застосовні норми права та їх джерела, висновки суду касаційної інстанції щодо їх застосування
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу (ст. 201 СК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 15.05.2006 № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2019 у справі № 225/1447/16-ц, від 17.04. 2019 у справі № 644/3610/16-ц тощо.
У постанові від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що обов'язок утримувати дочку сторін по справі, яка продовжує навчання після досягнення нею повноліття, є рівною мірою обов'язком обох батьків. ОСОБА_3 є студенткою закладу вищої освіти, здобуває бакалаврський рівень освіти, фінансується її навчання за кошти фізичних осіб, проживає разом з батьком, власного доходу не має, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батьків.
Враховуючи матеріальний стан відповідача, суд дійшов до висновку, що мати може надавати утримання дочці, яка продовжує навчання, у розмірі 3000,00 грн щомісячно на період навчання з 03.03.2023 і до 30.06. 2026.
Відповідач визнає свій обов'язок надавати утримання повнолітній дочці, яка продовжує навчання, а також свою можливість надавати таке утримання.
Висновки суду першої інстанції щодо цього відповідач не оскаржує, проте апелянт не погоджується з розміром присуджених аліментів та заперечує право позивача на їх отримання. Крім того, відповідач не погоджується зі здійсненим судом розподілом судових витрат.
Стосовно твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував можливість отримання дочкою матеріальної допомоги від батька, то колегія суддів апеляційного суду вражає його безпідставним.
У мотивувальній частині оскаржуваного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда вказано, що обов'язок надавати утримання повнолітній дочці сторін, яка потребує продовжує навчання і у зв'язку із цим потребує матеріальної допомоги, в однаковій мірі покладається на обох її батьків (сторін по справі).
При цьому місцевий суд взяв до уваги, що на час пред'явлення позову та ухвалення рішення у справі ОСОБА_3 є студенткою закладу вищої освіти денної форми навчання, що позбавляє її можливості працевлаштуватися мати власний дохід, проживає з батьком ОСОБА_1 , який сам надає їй матеріальну допомогу, зокрема сплачує вартість її навчання.
Наявність інших осіб, які згідно з ч. 2 ст. 200 СК України зобов'язані були б надавати ОСОБА_3 матеріальну допомогу на час її навчання, суд першої інстанції не встановив, а в апеляційній скарзі відповідач на такі обставини не посилається.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки у розмірі 3000,00 грн на місяць місцевий суд керувався положеннями ст. 182, ст. 200 СК України та вочевидь закріпленими у ч. 9 ст. 7 СК України принципами регулювання сімейних відносин - справедливістю, добросовісністю та розумністю, відповідно до моральних засад суспільства.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст. 185 СК України, а також те, щовитрати на сплату за дочку вартості комунальних послуг, користування Інтернетом, зв'язком, витратам на харчування та придбання необхідних речей не підлягають під дію норми ст. 199 СК України є безпідставним.
Ухвалюючи рішення у справі, Ленінського районного суду м. Кіровограда не посилався на норми ст. 185 СК України і не застосував їх до правовідносин сторін.
Крім того, витрати на забезпечення повсякденних потреб ОСОБА_3 у харчуванні, комунальних послугах, послугах зв'язку, одязі тощо не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, а є звичайними витратами.
Зміст норми ч. 1 ст. 199 СК України вказує на обов'язок батьків надавати повнолітнім дочці/сину утримання на період навчання, якщо вони потребують матеріальної допомоги, а батьки можуть їм її надавати.
При цьому закон не визначає конкретні види потреб студента (їх перелік), які мають забезпечити його батьки. Натомість він вказує на надання йому батьками утримання, тобто матеріальної допомоги, яка є основним джерелом його існування.
Схожий висновок Верховного Суду наведено у постановах від 23.01.2019 у справі № 346/103/17 та, від 01.12.2021 у справі № 753/20347/20 де Суд вказав, що стягнення аліментів на утримання сина/дочки, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними засобів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
З огляду на це потреби ОСОБА_3 у матеріальній допомозі не обмежуються виключно сплатою договірної вартості її навчання.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що присуджений судом розмір аліментів є надмірним у порівнянні з потребами повнолітньої дочки сторін по справі, які вона самостійно не може забезпечити у зв'язку із продовженням навчання, або що такий розмір аліментів повністю покриває її потреби, що своєю чергою могло б означати усунення позивача від виконання аналогічного обов'язку.
Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав вважати, що стягнення з відповідача аліментів у визначеному місцевим судом розмірі матиме наслідком порушення балансу обов'язку батьків надавати утримання своїй дочці на шкоду інтересам відповідача.
Стосовно доводів апелянта про неправильне застосування місцевим судом норми ч. 1 ст. 527 ЦК України, яке він вбачає в тому, що суд стягнув аліменти на утримання дочки на користь позивача, а не безпосередньо на користь самої повнолітньої дочки, колегія суддів апеляційного суду вважає їх хибними.
Стаття 527 ЦК України, на яку посилається апелянт, унормовує виконання зобов'язання належними сторонами.
Відповідно до ст. 8 СК України особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо вони не врегульовані цим Кодексом та якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Згідно з ч. 3 ст. 199 СК України правом на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів наділені не лише дочка/син, які продовжують навчання, а й той з батьків, з ким проживає дочка/син.
У цій справі суд першої інстанції встановив, що дочка сторін по справі ОСОБА_3 проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 . Ця обставина відповідачем не оспорюється та визнається.
Залучена судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях вказала, що вона підтримує розмір та спосіб стягнення аліментів, який визначено у позовній заяві (а. с. 84).
З таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки-студентки на користь позивача-батька, з яким вона проживає.
Доводи апеляційної скарги щодо фактично неналежного позивача у цій справі є безпідставними та необґрунтованими.
Місцевий суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив матеріальні права учасників справи, а посилання апелянта в обґрунтування своєї скарги на норму ч. 1 ст. 527 ЦК України є помилковим через те, що вказана норма права не підлягає застосовується до спірних правовідносин сторін.
Встановивши, що дочка сторін по справі досягла повноліття, але їй ще не виповнилося 23-х років, вона продовжує навчання, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку їй надає батько з яким вона проживає, а мати такої допомоги не надає, хоча має таку можливість, суд, враховуючи обставини, передбачені ст. 182 СК України, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх дочки ОСОБА_3 на період її навчання.
Стосовно твердження апелянта про необґрунтоване стягнення судом першої інстанції з неї на користь позивача 2000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то вони колегією суддів апеляційного суду до уваги не беруться.
Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам, які надали обидві сторони на підтвердження понесених ними витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції. Суд також врахував предмет та ціну позову, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, затрачений на це час, значення справи для сторін, врахував критерії реальності та розумності адвокатських послуг, взяв до уваги часткове задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачки часткової компенсації витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн. Заява відповідача про зменшення компенсації судових витрат фактично була врахована судом.
Такий самий підхід суд першої інстанції застосував присудивши відповідачці часткову компенсацію її витрат на професійну правничу допомогу коштом позивача.
Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для висновку, що суд першої інстанції неправильно здійснив розподіл між сторонами судових витрат по справі, а доводи апеляційної скарги не містять конкретного обґрунтування неправильності рішення суду в цій частині.
9. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи апеляційної скарги відповідачки не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
10. Про судові витрати
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Принцип розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, закріплений у ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Згідно з п.п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності надання адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, то судові витрати відповідачки, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у тому числі витрати на правову допомогу адвоката Салюка С. М. покладаються на неї.
Разом з тим, у цій справі позивач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу заявив про присудження компенсації понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яку йому надавав адвокат Вакуленко О. В., в сумі 1500 грн.
На підтвердження судових витрат він надав додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 23.02.2023, укладену між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Вакуленко О. В. (а. с. 147), акт виконаних робіт від 23.08.2023 (а. с. 148), та квитанцію від 23.08.2023 про сплату ОСОБА_1 адвокату Вакуленку О. В. 1500 грн за правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 не заявила про неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, не просила про їх зменшення.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, то обов'язок компенсувати понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідачку ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2023 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) компенсацію витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1500,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 14.03.2024.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. І. Мурашко
О. І. Чельник