вул. Слави, 26, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, 26100, тел.(255)2-19-38
е-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua, сайт: https://na.kr.court.gov.ua, Код згідно з ЄДРПОУ 02896957
19.03.2024смт. Новоархангельськ394/1098/23 1-кп/394/5/24
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі
головуючого - судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника - адвоката: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новоархангельськ в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023121110000636 від 17.11.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Донецьк, зареєстрований по АДРЕСА_1 , не маючий постійного та конкретно визначеного місця проживання, з повною середньою освітою, тимчасово не працюючого, утриманців і пільг не має, не одруженого, військовозобов'язаного, стан здоров'я задовільний, судимого 17.04.2023 року Святошинським районним судом міста Києва, за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України
у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України
ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану за таких обставин:
Будучи засудженим 17.04.2023 року Святошинським районним судом міста Києва, за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі з іспитовим строком, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став, та вчинив нові корисливі кримінальні правопорушення під час іспитового строку.
16 листопада 2023 року о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, зайшов до приміщення магазину «Файно Маркет», що розташований по вулиці Слави, 59, в селищі Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, який на праві приватної власності належить товариству з обмеженою відповідальністю «Вересень плюс», директором якого являється ОСОБА_6 . Перебуваючи між полицями з різним товаром, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету та мотив, направлені на таємне викрадення чужого майна, викрав із полиць пляшку віскі «Джек Денієлс», об'ємом 0,7 літра, вартістю 726 гривень 99 копійок, філе риби форелі «Мила Пані», 150 грам, 1 штука, вартістю 153 гривні 99 копійок, смужки лосося «Fish Good», масою 0,214 кілограм, вартістю 106 гривень 60 копійок. Після цього, ОСОБА_4 разом з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив товариству з обмеженою відповідальністю «Вересень плюс» в особі директора ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 987 гривень 58 копійок.
Крім того, 16 листопада 2023 року о 17 годині 08 хвилин, ОСОБА_4 , з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, зайшов до приміщення магазину «Копілка», що розташований по вулиці Центральній, 37, в селищі Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, який на праві приватної власності належить товариству з обмеженою відповідальністю «ДНК ГРУПП», генеральним директором якого являється ОСОБА_7 . Перебуваючи між полицями з різним товаром, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету та мотив, направлені на таємне викрадення чужого майна, викрав із полиць ікру лососеву «Морехід» зернисту, 80 грам, в кількості 4 штуки, загальною вартістю 655 гривень 84 копійки, ковбасу «Банкетна» Салтівського м'ясокомбінату, 424 грам, вартістю 162 гривні 82 копійки. Після цього, ОСОБА_4 разом з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив товариству з обмеженою відповідальністю «ДНК ГРУПП» в особі генерального директора ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 818 гривень 66 копійок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення йому суті обвинувачення, положень ст. 63 Конституції та ст. 18 КПК України, пояснив, що йому зрозуміло в чому він обвинувачується, свою провину в інкрімінованих правопорушеннях визнав повністю. Надав покази, в яких повідомив, що вчинив правопорушення за обставин, які викладені в обвинувальному акті, події, місце і час відповідають дійсності. Розкаявся у вчиненому, зазначив, що готовий нести призначене судом покарання.
Суд вважає показання обвинуваченого правдивими і достовірними, оскільки вони детально узгоджуються між собою та в повній мірі відповідають фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні іншими доказами. Об'єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України доводиться зібраними у справі доказами, вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді реального позбавлення волі строком на 6 років із застосуванням приписів ст. 71 КК України.
Захисник обвинуваченого просила призначити мінімальне покарання її підзахисному , враховуючи його щире каяття та сприяння розкриттю злочину.
Представник потерпілого ТОВ "ДНК ГРУПП" в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій вказав, що просить справу за обвинувачення ОСОБА_4 розглядати без його участі, матеріальних та моральних претензій не має.
Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєнні ним кримінального правопорушення, не оспорює фактичні обставини справи, погоджується з кваліфікацією вчинених ним діянь, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також заслухавши думку інших учасників судового розгляду, які не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз'яснивши їм наслідки ст. 349 КПК України та з їх згоди, суд обмежившись дослідженням доказів по справі лише допитом обвинуваченого, та дослідженням характеризуючих даних обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, які ним не оспорюються, та роз'яснив усім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, а також у тому, що він усвідомлює неможливість оскаржити обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінального провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і обов'язків. Саме сторона обвинувачення повинна забезпечити подання доказів, на обґрунтування обставин, на які вона посилається.
Судом було вжито всіх необхідних умов та заходів, передбачених КПК для реалізації сторонами своїх прав.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття обґрунтованого рішення, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, про що прямо передбачено ст. 95 КПК України.
Розгляд даного кримінального провадження провадився відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред'явленого йому, відповідно до обвинувального акта, обвинувачення.
Органом досудового розслідування і судом дотримано процесуальних умов зібрання, дослідження і закріплення цих доказів відповідно до вимог чинного законодавства.
При ухваленні вироку, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду, а саме: ст. 6 Конвенції, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також рішення ЄСПЛ "Коробов проти України", "Кобець проти України", де зазначається, що при оцінці доказів, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність випливає із достатньо переконливих, чітких, узгоджених між собою висновків.
Статтею 185 КК України передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Кваліфікуючими ознаками крадіжки є - повторність, проникнення у приміщення, житло чи інше сховище та вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно п. 20 постанови ПВС України №10 від 06.11.2009 року «Про злочини проти власності» під повторністю розуміється вчинення злочину особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених ст.ст. 185-187, 189, 262 КК України.
Така позиція узгоджується із положеннями постанови ПВС України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецедив злочинів і їх правові наслідки».
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено по теперішній час.
Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що подія кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , дійсно мала місце за обставин, викладених вище, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена «поза розумним сумнівом».
З огляду на викладене, органами досудового розслідування було вірно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України і суд погоджується з такою кваліфікацією, оскільки об'єктом даного правопорушення є чуже право власності, об'єктивна сторона правопорушення полягає у таємному викраденні цього майна, при цьому правопорушення вчинено з прямим умислом з корисливою метою, особою, яка є суб'єктом злочину. Кваліфікуючі ознаки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з принципів законності справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації призначеного покарання, при цьому керується вимогами ст. 65 КК України, відповідно до якої особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, і й виправлення засудженого.
Суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до абз. 17 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого. Враховуючи інформацію, що характеризує особистість ОСОБА_4 , його спосіб життя, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі можливе. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання рекомендованих заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторного правопорушення.
Згідно ст.ст. 66, 67 КК України пом'якшуючою покарання обставиною згідно обвинувального акту обвинуваченому є щире каяття, яке виразилось у тому, що обвинувачений визнав свою вину та щиро жалкує про вчинення ним кримінального правопорушення, та активне сприяння розкриттю злочину, в процесі судового розгляду справи давав правдиві показання, які посприяли органам правосуддя встановити істину по справі. Обтяжуючою покарання обставиною судом встановлено рецедив злочину.
При цьому, враховуючи роз'яснення, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує особу обвинуваченого, що розкаявся, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, що згідно приписів ст. 12 КК України є тяжким злочином, корисливим та вчиненим з прямим умислом, ту обставину, що він вже судимий за злочин проти власності, належних висновків щодо оцінки своєї поведінки не зробив, та маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив злочин в період звільнення з виробуванням.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" передбачено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Враховуючи вказані обставини, оцінюючи особу винного, який на шлях виправлення не став, маючи не зняту і непогашену судимість, вчинив ще ряд кримінальних правопорушень, відсутність офіційної роботи, наявність ризиків повторного вчинення правопорушень, а також з огляду на характер, кількість та систематичність кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, суд приходить до переконання, що його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів неможливе без ізоляції від суспільства, його виправлення та перевиховання можливе лише в місцях позбавлення волі, тому відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання відповідності до вимог ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва, засудженого 17.04.2023 року за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком 2 роки у виді реального позбавлення волі, з відбуванням в кримінально-виконавчій установі.
Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням, що може бути призначене особам. Це покарання має застосовуватися до таких осіб тільки тоді, коли у суду є переконання, що застосування більш м'якого покарання не сприятиме виправленню засудженого.
Підстав для призначення покарання із застосуванням положень ст.ст. 69 та 75 КК України, з врахуванням вчиненого та підвищеної суспільної небезпечності особи обвинуваченого, суд не знаходить.
Саме таке покарання буде доцільне для профілактики вчинення ним нових злочинів, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлено, арешт на майно в даному кримінальному провадженні не накладався.
Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.
Що стосується запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого у виді тримання під вартою, строк дії якого на даний час продовжений, підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає, зважаючи, що судом призначається покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі з реальним відбуванням, що ризики, встановлені в ухвалі про обрання запобіжного заходу не відпали та не змінилися, тому до набрання вироком законної сили слід залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Разом з тим, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України. Таким чином, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього ув'язнення зараховується судом у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, суд вважає за необхідне у строк відбування покарання зарахувати обвинуваченому строк перебування під вартою з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років 3 /три/ місяці.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання у виді 5 /п'яти/ років 3 /трьох/ місяців позбавлення волі частково приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 17.04.2023 року і призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 / п'ять/ років 7 /сім/ місяців.
Міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_4 , у виді тримання під вартою - залишити до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту взяття під варту, тобто з 13.12.2023 року
В силу вимог ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту затримання 13.12.2023 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази - пляшку віскі «Джек Денієлс», об'ємом 0,7 літра, філе риби форелі «Мила Пані», смужки лосося «Fish Good», ікру лососеву «Морехід» зернисту, ковбасу «Банкетна», які знаходяться на зберіганні у потерпілих - повернути за належністю.
Вирок може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити учасникам судового провадження.
Роз'яснити, що інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику, який не був присутній в судовому засідання, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.
Суддя