Справа № 461/1337/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/295/24 Доповідач: ОСОБА_2
14 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року про застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ,
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого - криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Львівській установі виконання покарань №19 Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на строк 60 діб, тобто до 15 квітня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із цим рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу (коротку), в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржена ухвала є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.
11 березня 2024 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав доповнену апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року, у якій покликається на те, що з огляду на матеріали справи пред'явлена ОСОБА_7 підозра та її обґрунтування ґрунтується лише на показах свідків та учасників описаних у підозрі події, які неодноразово змінені останніми. Матеріали кримінального провадження, додані до клопотання про обрання запобіжного заходу, жодних доказів, які усували б розбіжності у показах свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , не містять.
Вказує, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати стороннього спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На переконання сторони захисту, зміст повідомлення про підозру від 15 лютого 2024 року та долучені до клопотання матеріали кримінального провадження не містять безсумнівної системи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказували на можливу наявність складу злочину в діяння підозрюваного ОСОБА_7 та яка б виключала сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення вчинене саме ним.
При цьому вважає, що органом досудового розслідування знехтувано та не здійснено протягом шести місяців жодних заходів щодо виконання завдань кримінального провадження, зокрема зібрання та перевірки доказів та обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_15 , в тому числі за участі самого ОСОБА_7 , що, у свою чергу, призвело до повідомлення ОСОБА_7 підозри, сформованої без отримання беззаперечних та допустимих доказів. Відтак сторона захисту вважає повідомлену 15 лютого 2024 року ОСОБА_7 підозру необґрунтованою.
Апелянт просить врахувати, що ОСОБА_7 раніше несудимий, має сталі соціальні зв'язки: малолітню дитину, постійне місце роботи та проживання, на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, є учасником бойових дій, в ході яких отримав поранення, має незадовільний стан здоров'я (хвороба серця). Крім цього, з часу інкримінованого злочину ОСОБА_7 належним чином виконує покладені на нього кримінальним процесуальним законом обов'язки, з'являється на вимоги слідчого для проведення слідчих дій. З часу початку кримінального провадження жодних порушень ним не допущено.
Як зазначає захисник, покликання прокурора та слідчого судді на єдиний ризик у виді тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 злочину та можливого покарання у виді позбавлення волі, саме по собі не може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від суду та вважатись виключною підставою для його попереднього ув'язнення.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисники ОСОБА_16 , ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, покликавшись на їх безпідставність.
Заслухавши доповідь судді, позицію учасників судового провадження, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, відділом розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024140000000023 від 8 січня 2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
15 лютого 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відповідно до п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 3561/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».(рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства, а саме: протоколом огляду місця події від 9 серпня 2023 року; протоколом огляду трупа ОСОБА_15 від 9 серпня 2023 року; висновками експертів №98/2023 від 1 серпня 2023 року, №242/2023 від 15 листопада 2023 року; протоколами слідчих експериментів проведених за участі свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 ; протоколом слідчого експерименту проведеного за участі підозрюваного ОСОБА_19 .
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.
Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Наведене, а також те, що останній підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до десяти років, об'єктивно свідчить про наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними покарань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, що підтверджується насильницьким характером злочину, у якому підозрюється ОСОБА_7 . Оцінивши наведені дані в їх сукупності, а також особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та життя і здоров'я населення, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
За цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій підозрюваного є об'єктивні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також неналежного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість у цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на наведене, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що у клопотанні відсутні будь-які обґрунтування того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності заявлених стороною обвинувачення ризиків, адже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути взяті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Покликання захисника на неодноразову зміну свідками своїх показань не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки дослідження доказів, у тому числі й показань свідків, здійснюється безпосередньо судом, який здійснює розгляд справи по суті, а не на стадії досудового розслідування.
Наявність тих обставин, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше несудимий, має міцні соціальні зв'язки - постійне місце проживання та роботи, а також малолітню дитину на утриманні, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, колегія суддів вважає, що вказані обставини у цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доводи апелянта про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7 колегією суддів до уваги не беруться, оскільки такі жодними доказами не підтверджені; будь-яких медичних документів, які підтверджували б неможливість утримання ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора стороною захисту не надано.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто особам, котрі утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Колегія суддів роз'яснює право підозрюваного подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і, за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4