Справа № 2-2294/11
Провадження № 6/638/251/24
Іменем України
19 лютого 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В.В.,
при секретарі - Рєзніка І. П.,
розглянувши в судовому засіданні заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" про видачу дубліката виконавчого листа,-
Представник Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" - Корнієнко Г. А. звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі №2-2294/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до Товариства з обмеженої відповідальністю "Українське фінансове агенство "Верус" в особі філії Товриства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агенство "Верус" у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 337 387,17 грн..
В обґрунтування заяви зазначає, що 12.01.2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення у цивільній справі №2-2294/2011, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приват Банк" заборгованість у розмірі 337187,17, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а також, стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агенство "Верус" в особі філії ТОВ "Українське фінансове агенство "Верус" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приват Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 200,00 грн.. 25.06.2012 Дзержинським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_1 ..
03.05.2023 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, натомість станом на 13.11.2023 виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та судових витрат на загальну суму 339 007,17 грн., до стягувача не надійшов.
У відповідь на запит стягувача Холодногірсько-Новобоварським ВДВС у місті Харкові було надано довідку про те, що оригінал зазначеного виконавчого листа було втрачено під час поштового відправлення.
Виконавчий лист на виконанні в органах виконавчої служби не перебуває, сума заборгованості, стягнута з боржника рішенням суду, не погашена.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.3 ст. 433 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали заяви, з'ясувавши всі обставини, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення заяви по суті, доходить висновку, що заява представникаАТ КБ "Приват Банк"необхідно задовольнити з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року у справі № 2-2294/2011 позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до Товариства з обмеженої відповідальністю "Українське фінансове агенство "Верус" в особі філії Товриства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агенство "Верус" у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Рішення набрало законної сили 24.01.2012 року.
Згідно з копією виконавчого листа, який був доданий до заяви, вбачається, що останній був виданий Дзержинським районним судом м. Харкова 25.06.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості за кредитним договором №SAMDN40000012521655 від 25.03.2007 року у розмірі 337187,17 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн..
Згідно з копією постанови головного державного виконавця Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власика В. А. про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.05.2023 вбачається, що виконавче провадження №52596976 про примусове виконання виконавчого листа №2-2294/2011, виданого 25.06.2012 Дзержинським районним судом м. Харкова завершено.
Також, з копії довідки АТ КБ "Приват Банк" вбачається, що зазначений вище виконавчий лист не перебуває у стягувача та не пред'являвся повторно до примусового виконання.
З копії довідки начальника відділу Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марії Мірюк вбачається, що виконавчий лист №2-2294/2011 виданий 25.06.2012 Дзержинським районним судом м. Харкова було втрачено під час поштової пересилці.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) "кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
З досліджених вище письмових доказів судом встановлено, що заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року, яке набрало законної сили 24 січня 2012 року, не було виконане.
Строк пред'явлення до виконання виконавчого документу не сплинув, оскільки рішенням державного виконавця від 03.05.2023 прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачу, таким чином строк пред'явлення виконавчого листа 2-2294/2011 продовжено з цього часу на три роки.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі № 6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невідємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року). З огляду на зазначене, видача дублікату є дією адміністративних органів і суду, яка спрямована на усунення перепон у завершенні судового провадження та на виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора.
Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Пунктом 31 Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року по справі № 2-836/11 передбачено, що приписи підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ Перехідних положень ЦПК України не суперечать приписам ч. 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII, ч. 1 ст. 433 ЦПК України. Зазначені приписи перехідних положень не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Відповідне конституційне положення кореспондується з ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
У підпункті 17.4 пункту 17 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Враховуючи викладені вище положення законодавства України, практику Європейського суду з прав людини, завдання забезпечення справедливості цивільного судочинства, а також оцінюючи зібрані у справі докази як окремо, так і в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
Судом встановлено, що виконавчий лист було втрачено, рішення суду першої інстанції набрало законної сили та не виконано. Видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Керуючись ст.ст. 175, 177, п.п. 17.4 п. 17 ч.1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 353, 433 ЦК України,-
Заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" про видачу дубліката виконавчого листа - задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі №2-2294/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до Товариства з обмеженої відповідальністю "Українське фінансове агенство "Верус" в особі філії Товриства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агенство "Верус" у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Щепіхіна В. В.