Справа № 761/33092/23
Провадження № 2/761/3439/2024
15 березня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Решти Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -
Представник позивача, який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), про визначення місця проживання дитини.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 року справу передано для розгляду під головуванням судді Романишеної І.П.
Позов обґрунтований тим, що під час спільного проживання сторін, без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син - ОСОБА_3 . У позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі не перебували та не перебувають, спільний син проживає разом з позивачем. Починаючи з 24 червня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали проживати окремо. Таким чином, з 24 червня 2022 року, і весь час малолітня дитина постійно проживала разом з матір?ю, а відповідач не брав жодної участі у вихованні сина. Крім того, малолітня дитина зареєстрована за місцем реєстрації матері, що за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач матеріальну допомогу на утримання свого сина надавав несистематично, виставляв безліч умов для цього, то позивач була змушена звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітньої дитини, а також про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років. Відповідач, порушуючи свої батьківські обов?язки та рішення суду, аліментів на утримання дитини не сплачує, у зв?язку з чим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, зокрема станом на 01.09.2023 року заборгованість становить 62 322,58 грн. Відповідач продовжує вести себе зухвало та агресивно, в грубій формі ставить ультиматуми, при цьому погрожує забрати малолітню дитину від матері, вихваляючись своїми зв?язками в правоохоронних органах. Таким чином, ОСОБА_4 змушена звернутися до суду з даним позовом, з метою визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір?ю.
Ухвалою суду від 20.09.2023 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
04.01.2024 року до суду надійшов висновок Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 22.12.2023 № 101-11122.
15.02.2024 року на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення відповідача, відповідно до змісту яких останній вказував на неадекватну поведінку позивача по відношенню до нього, у зв'язку з чим, він і перестав проживати разом з позивачем. Зазначив, що в жодному випадку не заперечує з приводу проживання сина з матір'ю та неодноразово намагався вирішити це питання мирним шляхом. Також, просив суд покласти судові витрати на позивача, оскільки вона ніколи не хоче вирішувати питання мирним шляхом та вбачає з боку адвоката позивача мотив заробити кошти на конфліктних ситуаціях, які він провокує своїми порадами позивачу.
Ухвалою суду від 15.02.2024 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду на 13.03.2024 року.
До судового засідання стороною позивача було подано на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, наведених у позові.
Відповідач направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його вісутності, просив розглядати справу без його участі, з приводу задоволення позовних вимог не заперечував, судові витрати просив покласти на позивача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, у листі від 20.02.2024 року просив проводити розгляд справи за його відсутності та ухвалити рішення у справі відповідно вимог закону.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням неявки всіх учасників справи у судове засідання, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 15.03.2024 року, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 05.09.2022 року справа №1519/2-5034/11.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.07.2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із тим, що сторони разом не проживають та у шлюбі не перебувають, між ними виник спір щодо визначення місця проживання спільної дитини.
Як вбачається з висновку Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, малолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася під час спільного проживання батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . З червня 2022 року батьки проживають окремо. ОСОБА_3 проживає разом із матір?ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де для проживання, розвитку та навчання дитини створено належні умови, про що працівниками служби у справах дітей та сім?ї райдержадміністрації складено відповідний акт від 20.10.2023 року. На момент обстеження в квартирі проводився косметичний ремонт. Як вбачається з матеріалів, ОСОБА_1 отримує самостійний дохід, достатній для утримання та забезпечення дитини, офіційно працевлаштована, ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожного руху та вчинення домашного насильства щодо ОСОБА_5 . Батько дитини, ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де для розвитку та навчання дитини створено належні умови, про що працівниками служби у справах дітей та сім?ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації складено відповідний акт від 12.10.2023 року. Батько дитини зазначив, що має постійну роботу, сплачує аліменти, має бажання брати участь у вихованні дитини та регулярно спілкуватися з нею. Питання щодо надання до суду висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було двічі винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації 26.10.2023 року та 09.11.2023 року. На засіданні комісії 09.11.2023 року були присутні батьки дитини. ОСОБА_1 зазначила, що з червня 2022 року дитина постійно проживає з нею, перебуває на її повному утриманні, вона самостійно займається питаннями розвитку, здоров?я, навчання дитини. Під час спільного проживання ОСОБА_2 безпричинно влаштовував сварки, систематично вчиняв психологічне насильство щодо неї в присутності дитини. ОСОБА_2 повідомив, що він не заперечує щодо проживання дитини з матір?ю, розуміє важливість ролі матері в житті дитини, однак бажає безперешкодно спілкуватися з сином, брати участь у його вихованні та наполягає на створенні матір?ю належних умов проживання дитини. Вивчивши матеріали справи та враховуючи рекомендації комісії (протокол від 09.11.2023 року№ 21), з метою забезпечення прав та інтересів дитини райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір?ю, ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Частиною 4 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, судом враховано висновок органу опіки та піклування, в якому висловлена доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, її можливість забезпечити належні умови для виховання та проживання малолітньої дитини.
Суд вважає, що на даний час проживання малолітньої дитини з матір'ю, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.
Разом з тим, необхідно зауважити, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, не позбавляє батька права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.
Враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю відповідає інтересам дитини, а також з даного приводу не заперечує батько дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 15.03.2024 року.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА