Справа № 761/17587/22
Провадження № 1-кп/761/1628/2024
02 листопада 2023 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022100100001980, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2022 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глибочиця Житомирської обл., громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
установив:
01.09.2022 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022100100001980, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2022, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2022 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.09.2022 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Ухвалою суду від 22.09.2022 у даному кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Позиція, клопотання, скарги і заяви учасників судового провадження у підготовчому судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просила обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначила, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути обрані, оскільки не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти клопотання про обрання запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою та вважав можливим обрати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки у останнього зламана нога та він потребує медичного догляду.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.
Положення закону, яким керувався суд.
З положення ч. 3 ст. 315 КПК України вбачається, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Положеннями ч. 4 ст. 176 КПК України передбачено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про таке.
Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування обвинуваченого від суду, як цілком ймовірний, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду.
Щодо існування інших, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, на наявність яких у клопотанні посилається прокурор, слідчий суддя вважає, що в цій частині клопотання є недоведеними, та є припущеннями з боку сторони обвинувачення, що не доведено і прокурором в судовому засіданні.
При цьому слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Разом з тим, прокурором у судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід у вигляді у вигляді цілодобового домашнього арешту, який би міг бути застосованим до обвинуваченого, не зможе в повній мірі запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, з огляду на встановлені обставини та особу обвинуваченого, суд приходить до стійкого переконання про можливість обрання до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить із необхідності уникнення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, враховуючи його вік та стан здоров'я, майновий стан, а також зі ступеню тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення.
У той же час, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати обвинуваченого: прибувати до суду за їх першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Суд вважає за потрібне роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися у житлі, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
З огляду на викладене, у задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.
Керуючись статтями 309, 376, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 02.11.2023.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за їх першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Строк дії ухвали про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту визначити до 02.01.2024 включно.
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1