Справа № 438/112/24
Провадження 2/438/144/2024
про закриття провадження
11 березня 2024 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі: головуючого судді Слиша А.Т.,
за участі секретаря судових засідань Стасишин Н.Т.,
представника відповідача Монастирського І.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Бориславі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання права власності на нерухоме майно,
19 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання права власності на нерухоме майно.
З ініціативу суду вирішується питання про закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України так як дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 , якого належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення засідання, не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Укрнафта» Монастирський І.В. у судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 68,8 кв.м., розташовану за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 18947791.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 12 грудня 2003 року між приватним підприємством «Смерічка» та відкритим акціонерним підприємством «Укрнафта», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрнафта», укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за №3/232-ІП. Приватним підприємством «Смерічка» платіжками від 07 травня 2003 року та 11 серпня 2003 року повністю сплачено грошові кошти у розмірі 3 368,4 гривень. Актом від 15 грудня 2003 року складено між НГВУ ВАТ «Укрнафта» та ПП «Смерічка» засвідчено факт прийому-передачі нежитлових приміщень.
Далі, 18 березня 2004 року між ВАТ «Укрнафта» в особі начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» Веклюка О.Й. та ПП «Смерічка» в особі засновника позивача у справі, ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою : АДРЕСА_1 площею 68,8 кв.м за ціною 3 368,4 гривень, які повністю сплачені на рахунок Продавця до підписання Договору, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Дмитришин С.К., реєстровий №266.
Далі, 22 жовтня 2020 року засновником ПП. Смерічка» ОСОБА_1 , позивачем у справі, прийнято рішення про припинення діяльності ПП «Смерічка» шляхом ліквідації. Рішенням ліквідатора - вирішено передати майно ПП «Смерічка» - нежитлову будівлю загальною площею 68,8 кв.м, матеріал -цегла, позначену на поверховому плані літ.Б.1, загальною вартістю 3 368,00 гривень у власність єдиного учасника підприємства ОСОБА_1
16 грудня 2023 року ПП «Смерічка» припинено. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації 1004131110003000748 від 16 грудня 2021 року внесено державним реєстратором Поясник М.О., Бориславська міська рада Львівської області, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 грудня 2022 року.
Рішенням про відмову у проведенні реєстраційних дій №68663644 від 31 липня 2023 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Стрихар М.І позивачу у справі ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні вищезазначеної реєстраційної дії, оскільки ПП «Смерічка» до припинення юридичної особи не вчинило дій, пов'язаних з державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про відчужувача майна ВАТ «Укрнафта» як про власника спірної нежитлової будівлі.
У зв'язку із відмовою державного реєстратора позивач звернувся в суд із вищезазначеними позовними вимогами.
З урахуванням предмета спору, суд вважає, що спір про визнання права власності на спірне нерухоме майно, що було предметом договору купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою : АДРЕСА_1 площею 68,8 кв.м укладеного між ВАТ «Укрнафта» в особі начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» Веклюка О.Й. та ПП «Смерічка» в особі засновника позивача у справі, ОСОБА_1 , спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, те, що суб'єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин (стаття 19 ЦПК України).
Разом з тим, відповідно до положень пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Відтак серед ознак, визначених у частині першій статті 20 ГПК України для відмежування господарської юрисдикції від інших, є, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин (пункт 3); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно, реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 6) ; щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин (пункт 13) тощо.
Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).
Для розмежування юрисдикції спору у цій справі серед зазначених критеріїв розмежування слід також визначити хоча б один з таких критеріїв, як здійснення господарської діяльності, або наявність спору з корпоративних правовідносин, або спору щодо права власності на майно, реєстрації цього майна.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України).
Відповідно до приписів частини 1 ст. 96-1 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Під корпоративними відносинами розуміють відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав (частина ст. 96-1 ЦК України).
Отже, спір з корпоративних правовідносин виникає щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі який вибув.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19), від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19 (провадження № 12-103гс19); від 11 червня 2019 року у справі № 922/2005/18 (провадження № 12-261гс18), від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження №12-23гс19).
Положення пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України у їх розмежуванні передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справах як за змістом правовідносин (господарські, корпоративні), так і за предметом спору (вимоги щодо прав на майно, реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами).
Таким чином, ГПК України серед інших спорів, юрисдикція яких чітко визначена його положеннями як господарська, визначає як спори господарської юрисдикції також спори щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин.
За наведених обставин, враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору, обґрунтування позову, суд приходить до висновку, що спір про визнання права власності на спірне нерухоме майно, що було предметом договору купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою : АДРЕСА_1 площею 68,8 кв.м укладеного між ВАТ «Укрнафта» в особі начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» Веклюка О.Й. та ПП «Смерічка» в особі засновника позивача у справі, ОСОБА_1 , не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відноситься до компетенції господарського суду, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
В порядку частини 1 ст. 256 ЦПК України, роз'яснити позивачу про право звернення з вказаними позовними вимогами до господарського суду.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 19, 20, 255, 256, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання права власності на нерухоме майно - закрити на підставі п.1) ч.1 ст.255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу про право на звернення із відповідними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 15 березня 2024 року.
Головуючий суддя Андрій СЛИШ