18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 626/2119/22
адміністративне провадження № К/990/7215/24
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року
у справі №626/2119/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києва, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнанні бездіяльності протиправною та зобов'язанні здійснити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києва, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києва стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.10.2022 року; зобов'язати Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києва скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 212-3 КУпАП, вчинене Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, залучивши ОСОБА_1 потерпілим до цієї справі та направити адміністративний протокол до суду для прийняття рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 22 листопада 2023 року, від 19 грудня 2023 року, 22 січня 2024 року та від 19 лютого 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
26 лютого 2024 року касаційна скарга позивача повторно надійшла до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Так у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно необхідності розгляду заяв щодо адміністративного правопорушення в порядку КУпАП, статтею 254 якого встановлено, що результатом розгляду такої заяви повноважними в таких випадках особами складається протокол про адміністративне правопорушення. Скаржник зазначає, що випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, визначені статтею 258 КУпАП. Тому при наявності відповідних підстав, на думку скаржника, виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, а не надається відповідь листами в порядку Закону України «Про звернення громадян». Нормами права, що підлягають застосуванню, заявник указав статтю 254 (складення протоколу про адміністративне правопорушення) та статтю 258 (випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається) КУпАП.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Суд відхиляє посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 254, 258 КУпАП, оскільки скаржник не навів у касаційній скарзі належної аргументації, як саме такий висновок щодо указаних норм впливає на спірні правовідносини, за обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальний характер.
Лише цитування зазначених скаржником норм не є належним обгрунтуванням неправильного їх застосування.
Разом із тим, скаржнику надавались ґрунтовні пояснення щодо заявленої ним підстави касаційного оскарження, та зазначено, що наведені заявником норми КУпАП є загальними та у контексті обставин, установлених судами у цій справі, не потребують такого тлумачення, як наведено скаржником, оскільки указаними статтями КУпАП безпосередньо урегульована процедура оформлення уповноваженими особами протоколу, за відсутності умов, установлених приписами статті 258 КУпАП. У той час як убачається зі змісту оскаржених судових рішень, ОСОБА_1 , наполягаючи на складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно відповідача, фактично не погоджується з відповіддю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, наданою на його звернення.
Позивач, не враховуючи надані розяснення в ухвалах Верховного Суду, навів лише частковий опис обставин справи з посиланням на власну оцінку дій відповідачів під час розгляду його звернення, що, на його думку, підтверджує факт вчинення посадовою особою адміністративного правопорушення. Разом з тим такі аргументи є суб'єктивними та свідчать про переоцінку доказів у справі. Отже, касаційна скарга не містить умотивованих доводів щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції указаних норм права та необхідність формування висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами у цій справі.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №626/2119/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києва, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнанні бездіяльності протиправною та зобов'язанні здійснити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська