18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18814/22 пров. № А/857/5791/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові заяви суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Обрізка І.М., Іщук Л.П., Шинкар Т.І. про самовідвід у справі №380/18814/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підртимки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022 для перерахунку його пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021 та з 01.02.2022; зобов'язано Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020, з 01.02.2021 та з 01.02.2022 пенсії ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 (прийнятою у складі колегії суддів: Мікули О.І., Курильця А.Р., Пліша М.А.) скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2023, а позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 12.02.2024 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 скасовано. Справу № 380/18814/22 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Обрізко І.М., судді: Іщук Л.П., Шинкар Т.І.
Суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду Обрізка І.М., Іщук Л.П., Шинкар Т.І. подано заяви про самовідвід, які мотивовані тим, що оскільки Верховний Суд у постанові від 12.02.2024 зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, тому є помилковим та направив справу до суду апеляційної інстанції саме для продовження розгляду, мається думка, що розгляд справи повинен здійснюватися колегією суддів, яка розглядала цю справу, а не новим складом суду.
Зазначена позиція ґрунтується на нормах ч.2 ст. 37 та ч.1 ст.35 КАС України.
Вирішуючи подані заяви, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 8 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Частиною 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов'язків.
Значення вказаних принципів виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним з інструментів суду для забезпечення безсторонності та повної неупередженості є інститут відводу (самовідводу) судді.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Виконання судом вимог статті 31 КАС України, якою закріплено порядок визначення складу суду, у Восьмому апеляційному адміністративному суді забезпечується Засадами використання автоматизованої системи документообігу (далі - Засади), відповідно до підпункту 1 пункту 7.1. яких раніше визначеному в судовій справі судді-доповідачу передаються, зокрема, судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження) та ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи.
Рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідно до підпункту 2.3.43. судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.
Колегія суддів звертає увагу на правовий аспект того, що Положення про автоматизовану систему документообігу суду не має суперечити Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке прийнято на виконання вимог останнього.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023, прийняту у складі колегії суддів: Мікули О.І., Курильця А.Р., Пліша М.А., якою позовні вимоги залишено без розгляду у зв'язку із пропуском позивача строку звернення до суду, скасовано Верховним Судом.
Апеляційний суд не наділений повноваженнями постановити ухвалу про залишення позовних вимог без розгляду. Таке процесуальне питання вирішується лише шляхом винесення постанови. Як вбачається, вказаний склад суду, по суті спірних правовідносин рішення не приймав.
Відтак, оскільки Верховний Суд у постанові від 12.02.2024 зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, у зв'язку із чим скасував постанову апеляційного суду та направив справу до суду апеляційної інстанції саме для продовження розгляду, не вказавши новий склад колегії, то розгляд справи повинен здійснюватися колегією суддів, яка розглядала цю справу, а не новим складом суду.
Відповідно до ч.2 ст. 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Таким чином, частина 2 ст. 37 КАС України виключає повторну участь судді апеляційної інстанції у новому розгляді справи, а не у її продовженні після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Поряд з цим є зобов'язуюча процесуальна норма, передбачена ст. 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи. Випадок такий розглянутий вище, інших - не встановлено.
Стандартами незалежності і безсторонності пронизані і Бангалорські принципи поведінки суддів 2006, які розглядають незалежність судових органів як передумову забезпечення правопорядку та основну гарантію справедливого вирішення справи в суді, а об'єктивність (неупередженість) - необхідну умову для належного виконання суддею своїх обов'язків.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.
На відміну від інституту відводу, інститут самовідводу застосовується виключно за ініціативи судді. При самовідводі заяву подають особи стосовно самих себе. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, та у випадку, якщо судді стали відомі факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов'язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.
З метою виключення наслідків пункту 1 частини 3 статті 353 КАС України щодо підстав обов'язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, суд прийшов до вище викладеного висновку та вважає за необхідне задовольнити подані заяви.
Відповідно до частини 2 статті 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Отже, справу слід передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 230, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяви суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Обрізка І.М., Іщук Л.П., Шинкар Т.І. про самовідвід задовольнити.
Передати справу №380/18814/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підртимки про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар