18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/14380/23 пров. № А/857/23852/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Сеника Р.П.,
суддів - Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі № 140/14380/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
суддя у І інстанції Димарчук Т.М.,
час ухвалення рішення 09 листопада 2023 року,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення не зазначена,
ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області ) в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №032950008360 від 08.05.2023 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з часу виникнення права на такий вид пенсії з врахуванням періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення (3 категорія) з часу аварії на ЧАЕС (26 квітня 1986 року) по даний час, встановлених довідкою ЦНАП Любешівської селищної ради від 12.04.2023 №4980.
На обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивач має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілим (категорії 3), що підтверджується посвідченням. Відтак, наявність у позивача статусу особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, з урахуванням його віку, тривалості страхового стажу, місця та строку проживання на забрудненій території, дають йому право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку із чим, позивач 01.05.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку та подав перелік необхідних документів. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 08.05.2023 №032950008360 йому відмовлено. Не погодившись з такими відповідачів позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило ГУ ПФУ в Донецькій області, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до пункту 2 статті 55 Закону №796-ХІІ право на пенсію мають громадяни за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, а саме 24 роки у разі набуття права на пенсію у 2023 році.
При розгляді наданого пакету документів та індивідуальних відомостей до страхового стажу не було зараховано: період навчання згідно із дипломом НОМЕР_1 від 01.07.1994, оскільки відсутня дата вступу до навчального закладу, що не дає можливості чітко встановити період навчання; період військової строкової служби з 02.07.1987 по 19.05.1989 відповідно до військового квитка НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі військового квитка; періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 з 28.06.1986 по 28.08.1986 (відсутні номер та дата наказу звільнення), 27.03.1990 по 24.08.1990, з 01.04.1991 по 26.12.1991, 12.10.1992 по 01.06.1993, з 01.08.1994 по 31.12.1997, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення в даті народження не завірене в установленому порядку. Оскільки надані позивачем документи оформленні з порушенням встановлених норм, Управління не мало правових підстав для врахування вказаних періодів при розрахунку.
Апелянт зазначає, що позивач був повідомлений про те, що для зарахування вищезазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки про роботу та навчання з місцем розташування підприємств, закладів за дані періоди.
Відповідно до довідки від 12.04.2023 №4980 позивач у період з 14.03.1969 по 28.08.1986 та з 04.04.1990 по теперішній час був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 віднесеному Постановою КМУ № 106 від 23.07.1991 до переліку радіаційно забруднених населених пунктів ІІІ зони. В той же час, відповідно до даних трудової книжки, у період з 01.09.1990 по 31.12.1992 позивач проходив навчання денної форми в Українському державному аграрному університеті. Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що позивач не міг одночасно проживати за адресою реєстрації та навчатись за денною формою, у зв'язку з чим період з 01.09.1990 по 31.12.1992 не було враховано до періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Таким чином було встановлено, що підтверджений період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року складає 9 місяців 01 день.
Надані Управлінням пояснення та матеріали ставлять під сумнів достовірність та правомірність наведених довідки та посвідчення однак Судом не було здійснено жодних заходів щодо підтвердження або спростування наведених сторонами фактів які прямо суперечать один одному. Навпаки, судом без наведення належного обґрунтування була віддана перевага показанням позивача без будь якого спростування позиції Управління.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, окрім посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорії) серії НОМЕР_4 , виданого 26.01.1995 Волинською обласною державною адміністрацією, позивачем надано також інші документи, а саме: довідку про місце проживання від 12.04.2023 №4980, видану Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради, якою підтверджено, що позивач дійсно був зареєстрований та постійно проживав з 14.03.1969 по 28.08.1986 та з 04.04.1990 по теперішній час в АДРЕСА_1 . Таким чином, поданими позивачем документами підтверджено факт його постійного проживання (реєстрації) у с. Заріка Любешівського району Волинської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС 3 категорії є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше строку (3 років), необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення.
Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами правомірність свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, з огляду на що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 08.05.2023 №032950008360 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03.03.2023.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 26.01.1995, виданим Волинською обласною державною адміністрацією.
Позивач 01.05.2023 звернувся до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. До заяви додав: посвідчення серії НОМЕР_4 від 26.01.1995 (категорії 3); трудову книжку НОМЕР_3 від 28.06.1986; довідку про місце проживання від 12.04.2023 №4980, видану Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради; диплом; паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; військовий квиток НОМЕР_2 ; та інші документи.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 08.05.2023 №032950008360, позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
У рішенні зазначено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії його вік становив 54 роки. Страховий стаж становив 25 років 03 місяці, при необхідному 24 роки, передбаченому статтею 26 Закону №1058-IV.
До страхового стажу не зараховані: період військової строкової служби з 02.07.1987 по 19.05.1989 згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата видачі військового квитка; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 28.06.1986 по 28.08.1986 (відсутні номер та дата наказу звільнення), 27.03.1990 по 24.08.1990, з 01.04.1991 по 26.12.1991, 12.10.1992 по 01.06.1993, з 01.08.1994 по 31.12.1997, оскільки в трудовій книжці виправлення в даті народження не завірене в установленому порядку; період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 01.07.1994, оскільки відсутня дата вступу до навчального закладу.
В той же час на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу зараховано періоди роботи з 1998 по 2023 роки.
Документами, доданими до заяви про призначення пенсії, підтверджено факт постійного проживання (роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року - 09 місяців 01 день, замість необхідних 3 років. До періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення згідно довідки від 12.04.2023 №4980 не враховано період навчання з 01.09.1990 по 31.12.1992 в Українському державному аграрному університеті. А відтак, ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило заявнику у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне:
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796-XII.
Згідно із статтею 9 зазначеного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону №796-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій;
Пунктом 2 частини 2 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсійний вік зменшується на 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач згідно довідки про місце проживання від 12.04.2023 №4980 виданої Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради підтверджено, що позивач дійсно був зареєстрований та постійно проживав з 14.03.1969 по 28.08.1986 та з 04.04.1990 по теперішній час в АДРЕСА_1 , віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Отже оскільки позивачем підтверджено фактичне проживання з 26.04.1986 по 31.07.1986 в с. Заріка Любешівського району Волинської області, це свідчить про можливість застосування до позивача початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, передбаченої статтею 55 Закону №796-XII, так як обов'язковою умовою для такого застосування є постійне проживання особи у зонах відчуження з моменту аварії на ЧАЕС (з 26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
До позовної заяви на підтвердження факту проживання позивачем долучено ряд документів, а саме: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорії) серії НОМЕР_4 , виданого 26.01.1995 Волинською обласною державною адміністрацією, довідку про місце проживання від 12.04.2023 №4980, видану Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради, паспорт громадянина України, картку платника податків, трудову книжку НОМЕР_3 , військовий квиток НОМЕР_2 , диплом спеціаліста НОМЕР_1 .
Аналізуючи надані документи, апеляційний суд вважає, що позивачем не підтверджено період проживання його в зоні гарантованого добровільного відселення з 24 червня 1987 до 21 червня 1989 року у зв'язку із проходження строкової військової служби поза межами зони гарантованого добровільного відселення (відповідно до військового квитка НОМЕР_2 ).
Згідно записів Трудової книжки серія НОМЕР_3 запис № 13-14, 01.09.1990 позивача зараховано студентом 2 курсу стаціонару та 01.07.1994 закінчив навчання цей період також не можна вважати періодом проживання його в зоні гарантованого добровільного відселення.
Відтак, апеляційний суд погоджується із доводами скаржника, що станом на 01 січня 1993 року період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становив менше трьох років.
Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджено факт проживання позивача з 26.04.1986 по 31.07.1986 в с. Заріка Любешівського району Волинської області, це свідчить про можливість застосування до позивача початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, передбаченої статтею 55 Закону №796-XII.
Також суд першої інстанції під час розгляду даного спору вірно застосував Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-ІV), згідно з частиною 1 статті 26 якого, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - не менше 35 років.
При цьому, частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Отже, позивач може звернутися до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії у віці 57 років за умови достатньої кількості років страхового стажу.
Суд першої інстанції на вищенаведені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі № 140/14380/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 18.03.2024