18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/5862/23 пров. № А/857/23745/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Сеника Р.П.,
суддів - Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі № 500/5862/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя у І інстанції Мартиць О.І.,
час ухвалення рішення 03 листопада 2023 року,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 03 листопада 2023 року,
ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ( далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області ) в якому просить: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 14.07.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV ( далі - Закон № 1058-IV) із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
На обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивач як отримувач пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV подав до ГУ ПФУ в Тернопільській області 14.07.2023 заяву, у якій просив перерахувати пенсію, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що при обрахунку позивачу пенсії за віком відповідно до вимог ст.40 Закону №1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року перерахунку, а не той, що враховувався під час призначення пенсії. Законодавцем чітко передбачено в частині четвертій статті 42 Закону №1058-ІV, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за бажанням пенсіонера враховується той який був під час призначення або попереднього перерахунку пенсії. Враховуючи, що позивач продовжував працювати після призначення йому пенсії та згідно положень ст. 42 Закону №1058-ІV відпрацював 2 роки внаслідок чого відповідачем було здійснено перерахунок пенсії, суд першої інстанції повинен був дійти до висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області з 2013 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
13.03.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою, в якій просив перерахувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021,2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.07.2023 №6437-6542/К-02/8-1900/23 повідомлено позивача про те, що станом на 01.03.2023 пенсію обчислено із середньомісячного заробітку за періоди з 01.12.1978 по 30.11.1083 та за даними персоніфікованого обліку відповідно до наявного стажу з 01.11.2000 по 31.01.2017. Страховий стаж становив 45 років 07 місяців 03 дні (враховано по 28.02.2021). Пенсійна виплата становила 4581,13 грн.
З 01.04.2023 проведено автоматичний перерахунок пенсії згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1058-ІV.
Оскільки після попереднього перерахунку пенсії позивач не набув 24 місяці страхового стажу, а 22 місяці 20 днів, тому перерахунок проведено із донарахуванням до стажу періодів згідно персоніфікованого обліку з 01.03.2021 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.04.2022 по 28.02.2023.
Страховий стаж склав 47 років 05 місяців 23 дні. Пенсійна виплата з 01.04.2023 становить 4770,53 грн.
Не погодившись з вказаною відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відбувся перерахунок пенсії в межах одного закону і позивач продовжував отримувати той самий вид пенсії з моменту її призначення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування під час перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне:
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області з 2013 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 13.03.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою, в якій просив перерахувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021,2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
З 01.04.2023 проведено автоматичний перерахунок пенсії згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки після попереднього перерахунку пенсії позивач не набув 24 місяці страхового стажу, а 22 місяці 20 днів, тому перерахунок проведено із донарахуванням до стажу періодів згідно персоніфікованого обліку з 01.03.2021 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 28.02.2022 та з 01.04.2022 по 28.02.2023.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відбувся перерахунок пенсії в межах одного закону і позивач продовжував отримувати той самий вид пенсії з моменту її призначення. При перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати є незмінним таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позов є таким, що не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі № 500/5862/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 18.03.2024